|релігія = Церква [[Культ Великого Сонця|Великого Сонця]]
|релігія = Церква [[Культ Великого Сонця|Великого Сонця]]
|image-map = Map Nilfgaard.png
|image-map = Map Nilfgaard.png
−
}}'''Імперія Нільфгарду''', також відома як '''Імперія''', чи '''Нільфгард''' — найбільше державне, військово-політичне утворення в історії відомого світу.
+
}}'''Імперія Нільфгарду''', також відома як '''«Імперія»''', чи '''«Нільфгард»''' ({{Lang-pl|Cesarstwo Nilfgaardu}}) — найбільше державне, військово-політичне утворення в історії відомого світу.
Знаходиться в південній частині [[континент]]у і може похвалитися процвітаючою економікою і потужною, добре підготовленою [[Імперська Армія Нільфгарду|армією]] з талановитими командирами. Імперія розширилася в основному за рахунок захоплення інших країн, які пізніше стали провінціями імперії.
Знаходиться в південній частині [[континент]]у і може похвалитися процвітаючою економікою і потужною, добре підготовленою [[Імперська Армія Нільфгарду|армією]] з талановитими командирами. Імперія розширилася в основному за рахунок захоплення інших країн, які пізніше стали провінціями імперії.
* [[File:Hrb unof Ymlac.png|20px]] Землі [[Ямлак]]у
* [[File:Hrb unof Ymlac.png|20px]] Землі [[Ямлак]]у
* [[File:Hrb unof Rowan.png|20px]] Землі [[Рован]]у
* [[File:Hrb unof Rowan.png|20px]] Землі [[Рован]]у
+
Версія за 12:38, 23 червня 2017
Імперія Нільфгарду, також відома як «Імперія», чи «Нільфгард» (пол. Cesarstwo Nilfgaardu) — найбільше державне, військово-політичне утворення в історії відомого світу.
Знаходиться в південній частині континенту і може похвалитися процвітаючою економікою і потужною, добре підготовленою армією з талановитими командирами. Імперія розширилася в основному за рахунок захоплення інших країн, які пізніше стали провінціями імперії.
Жителі держави вірять, що «справжні» нільфгардці тільки ті, хто народився в серці Імперії, а не в захоплених провінціях. Власне в імперії Нільфгардом називають тільки землі, що лежать в околицях столиці в нижній течії річки Альби.
Мало відомо про ранні етапи зародження Нільфгарду. Засновником Імперії офіційно вважається імператор Торрес. Надалі на престолі змінювалося кілька династій, причому часто влада переходила з рук в руки насильницьким шляхом.
За багато століть до цього, Нільфгард був маленькою державою, що лежала в області передгір'їв, грунт був порядком бідний, а клімат досить суворий. Зі збільшенням кількісті жителів, зростала потреба в нових землях, і тогочасні правителі почали захоплювати навколишні території, що були зайняті примітивними кочовими племенами.
На досягнутому зупинятися не хотілося, імперські амбіції, що дісталися від ельфів давал про себе знати, і просування на північ продовжилося. На шляху Нільфгарду траплялися дрібні князівства, мало здатні до опору, вони включалися до складу Імперії при збереженні чисто формального суверенітету. У всякому разі права місцевих дворян зберігалися, і корінні жителі могли не визнавати себе нільфгардцями.
Постійні походи загартували дух нільфгардців, зробивши їх прекрасними воїнами, з'явилися навіть династії полководців, професією і покликанням яких була війна. Однак уряд не переслідував цілей постійного кровопролиття, бо як і раніше найважливішим в житті нільфгардця залишалася земля. Тому на завойованих територіях спішно розселялися селяни і створювалися ферми. Мало-помалу провінції втрачали економічний суверенітет, здатність до опору.
Армія, досить добре укомплектованою, складалася тепер тільки на одну третину з нільфгардців. Інші дві третини були представниками підкорених земель, втягнутих у військові дії.
У 1234 році, в Імперії відбувається заколот і трон посідає узурпатор. Фергус вар Емрейс, минулий імператор гине, а його син, Емгир вар Емрейс тікає з Нільфгарду. Через декілька років, в 1239, починається нова експансія під проводом Узурпатора, і до 1262 року було підкорено Еббінґ, Маехт, Метінну, Назаїр та інші південні королівства аж до гір Амелл.
Під час цих подій, Емгир одружується на принцесі Паветті, і в нього народжується донька, Цірілла. Після цього, Вільгефорц з Роґґевену таємно відвідує Емрейса і пропонує план перевороту в Нільфгарді. Отримавши згоду, Вільгефорц допомагає Емгиру знайти прихильників, а також пропонує план втечі з Цінтри. У 1257 році Емгир здійснює переворот і захоплює владу в Імперії. Узурпатор повалений, проте розпочате ним просування на північ Емгир продовжив.
В кінці 1263 армія Нільфгарду перетнула гори Амелл і вторглися в Цінтру. Назустріч їм вийшла армія королівства на чолі з Ейстом Турсехом і королевою Каланте. В ході битви в долині Марнадаль цинтрійська армія зазнала нищівної поразки, проте Каланте, взявши на себе командування після смерті короля, зуміла вивести залишки військ в Цінтру. Незабаром після цього армія Імперії під командуванням Менно Коегоорнапідступила до стін Цінтри. Його армія не зустріла опору на міських стінах — залишки лицарства і знаті сховалися в палаці. У місті почалася різанина, через деякий час був узятий і палац. Королева Каланте вчинила самогубство, як і всі ті, хто сховалися в палаці.
Бойові дії розгортаються в Нижньому Соддені. Армія союзників розгортає наступ через річку Іна. Вирішальне зіткнення сталося в листопаді у Содденського пагорба. Близько 150 тисяч солдатів зійшлися у кривавій битві, на стороні Нордлінгів билися 22 чародія. Верховне командування силами союзу здійснював Візімір, король Реданії, ім'я командувача армією Нільфгарду невідомо. Результатом вкрай довгої і наполегливої битви стала вкрай важка перемога Нордлінгів. Лівий фланг армії Імперії кинувся навтіки, проте центр зумів витримати натиск, після чого, отримавши прямий наказ командувача, відступив у повному бойовому порядку.
На цьому, як видно, війна закінчилася Нільфгард завоював Цінтру, Аттре, Нижній Содден, Заріччя і Ангрен — всі землі на південь від Яруги. Точно невідомо, чи існував якийсь мирний договір, який закінчив цю фазу війни. Майже відразу ж після завершення бойових дій в Нільфгарді почалася чистка військових, спровокована поразкою при Соддені.
Друга Північна Війна почалася в 1267 році з нападу армії Нільфгарду на Лирію і Едірн. Приводом нібито став напад військ Демавенда на прикордонний форт Глевіцінген в Доль Ангра під час Танеддського бунту.
Кордон перейшла велика армія Нільфгарду, найближчі укріплення були взяті з ходу, Рівія капітулювала через два дня під тиском цеховиків і купецтва, яким пообіцяли, що інтервенти не розорить місто, після цього армія Нільфгаарду швидко пішла на північ, майже не зустрічаючи опору. Війська Демавенда і Меви відступили, не зумівши організуватися для рішучої битви. Нільфгардці дійшли до Альдерсберга. Щоб не допустити блокади фортеці, Демавенд і Мева вирішили прийняти бій.
Фольтест злякався Нільфгарду, уклав з імперією союз про нейтралітет, розірвав домовленості з Едірном. За домовленістю з Нільфгаардом, Темерія вводить війська в Долину Понтара, і займає фортецю Хаґґа, а Імперія не входить в Магакам, не перетинає Яругу.
У березні відбувається важка як для Нільфгарду, так і для Королівств битва, яка стала переломною подією не тільки для Другої Північної Війни, але і для завоювання Нільфгаардом Півночі взагалі — Битва при Бренні. Чисельно переважаючу армію Нільфгарду підвела розвідка, що зіграло вирішальну роль. У цій битві Нільфгард позбавляється не тільки основних військових сил, а й кращих полководців, а так само всієї військової аристократії.
Битва при Бренні мала неприємні наслідки для Нільфгарду — натхнені перемогою народні маси почали піднімати заколоти. Друга Північна Війна закінчилася так званим Цінтрійським миром — мирним договором, підписаним Нільфгардом і Північними королівствами 2-го квітня 1268.
Друга Північна Війна стала хорошим уроком для Емгира, і основу для остаточного захоплення Півночі він готував більш ретельно, починаючи зі вбивств королів, і закінчуючи дискредетуванням чародіїв.
Великий, але безрезультатний бій в Велені призупинив військові дії і викликав важкі руйнівні наслідки в регіоні. І Реданія, і Нільфгард обмежили свою присутність в Нічийних Землях до декількох форпостів і патрулів, зайнявши оборонні позиції. Замість завоювання Велена, противники намагаються зайняти вільне місто Новіград.
В залежності від дій Ґеральта, Нільфгард може перемогти у війні, та захопити всі Північні Королівства, чи програти.
Культура
Нільфгард має багато спільного з Римською Імперією реального світу, володіючи дисциплінованою армією, імперією, Імператором і почуттям переваги над усіма, вважаючи, що вони Старша Кров, тобто нащадки Лари Доррен еп Шіадал. Чарівники Нільфгарду займають виключно підлегле становище. Фактично вони лише державні службовці, зобов'язані використовувати свої магічні таланти на благо Імперії. І вибору у магів немає. Друїди, що спробували зберегти незалежність були вирізані службою безпеки під корінь.
Імперська еліта виникла в результаті змішання людської і ельфійської крові. Так, аристократи носять ельфійські імена і титули, активно використовують Старшу Мову. Мати спорідненість з ельфами вважається предметом гордості серед жителів Імперії. Однак імперці використовували ельфів у війні проти Нордлінгів зовсім не по причині своєї спорідненості, а виключно з політичної необхідності. Хоча нільфи шанують своїх ельфійських предків, це зовсім не привід починати священну війну за відновлення прав гостровухих.
Символіка
Геральдика
Перший герб був створений Mboro, на основі описів в романах. Другий було створено CD Projekt RED для ігрової серії.
Імперія Нільфгарду адміністративно складається з провінцій, феодів, та підпорядкованих столиці васальних держав. Провінціями управляють або префекти, або монархи, характерні для цих земель, якщо зберегли свій статус і присягнули на вірність імператору. Префект провінції призначає сенат, чи сам імператор із числа представників сенатського або, рідше, вершницького рангу.
Імперія розширювалася роками, завойовуючи нові землі і рухаючись якомога далі на північ, до ріки Яруги під час правління свого імператора, Емгира вар Емрейса.
Імперська Армія Нільфгарду, без сумнівно, є одним із сильниших військових формувань на території континенту.
Розмір армії під Другої Північної Війни був більше 320 тисяч, 300 тисяч атакували Північні Королівства, а 20-50 тисяч залишилися в Імперії, для захисту кордонів.
Імперський флот не тільки допомогав і транспортував війська, а також захищав кордони на річках, та морях. Іншою важливою задачею був захист торгових шляхів від піратів. Таким чином, флот патрулював усю прибрежну зону, і також був присутнім біля вод Скелліге. Проте, армія вважалася більш важливою і престижною.
Імперія Нільфгаард — могутнє стародавнє королівство на далекому півдні. Столицею якого є місто Нільфгаард на річці Альбі. Територія імперії зростала завдяки численним завоюванням і поглинанні сусідніх королівств. Однак тільки корінні жителі столиці і її найближчих околиць, що лежать в Нижній Альбі, мають право називатися нільфгаардцями.
У венах цього народу тече ельфійська кров, а їхня рідна мова є різновидом Старшої Речі. Імперія веде агресивну загарбницьку політику. П'ять років тому закінчилася війна з Північними королівствами, але Нільфгаард досі не відмовився від своїх домагань на північні землі.
Імперія Нільфгард є найбільшою з усіх відомих держав цього світу і простягає свою владу більш ніж над дюжиною провінцій. Вона підкорила всі королівства на південь від гір Амелл і об'єднала їх під одним правителем. Від річки Яруги на півночі до Віковаро на півдні і гірського массіва Тір Тохаір на сході майорять імперські прапори із золотим сонцем на чорному тлі. Могутні армії готові по першому знаку імператора нести смерть і вмирати в ім'я нього. Тільки завдяки об'єднаним зусиллям Королівств Півночі і крові, пролитої в битві під Бреною, похід Чорних був зупинений. Однак в погожий день на тому березі Яруги все ще видно їхні плащі і блискучі на сонці наконечники сулицю.
За сюжетом гри, Відьмак не раз зіткнеться з послом імперії - Шилярдом Фіц-Естерленом.
В кінці гри, врешті-решт з'ясовується, що армія Нільфгаардської імперії перейшла річку Яруга і марширує на Північ. Третя Північна Війна почалася.
Нільфгаард є агресором. Під час третьої війни з Північними Кололівствами, він зіткнувся зі значною проблемою — Реданія вторглася в Кедвен, ставши силою, здатною перемогти імперію. Емгир не дійшов згоди з корпораціями, тому він розробив план: він хотів зректися престолу на користь своєї дочки. Залежно від вибору гравця, Імперія може слідувати одному з наступних напрямків
Емгир вар Емрейс програє війну, і Радовід, об'єднує всю Північ. Цирілла жива або мертва, але вона стає відьмачкою. Емгир переконаний, що його дочка була вбита.
Емгир вар Емрейс програє війну, і Дійкстра, об'єднує всю Північ. Цирілла жива або мертва, але вона стає відьмачкою. Емгир переконаний, що його дочка була вбита.
Емгир вар Емрейс виграє війну, Цірілла мертва або жива, і, в залежності від попереднього вибору гравця, стає імператрицею в результаті зречення свого батька.
Північ, таким чином, може бути захоплена Імперією Нільфгаард (Темерія стає незалежною під протекторатом Півдня), або Реданією (тоді всі країни Нордлінгів об'єднаються в «Імперію Півночі»). Виняток становлять лише Острова Скелліге та Ковір і Повіс. Програш Нільфгаарду означає смерть Емгира в руках змовників і зміна його на престолі Морвраном Воорісом.
Цікавості
Знаменита Нільфгардська лимонна горілка виготовляється в імперії.
Нільфгард згадується в книзі «Чужі країни» мандрівника Марко Кнопфа.
В «Відьмак 3: Дикий Гін» є чотири комплекти Нільфгаардських обладунків: набір Нільфгардської броні, кираса Велике Сонце, набір обладунків бригади Импера, а також набір гвардійської броні; також, у Гвінті присутня фракція Нільфгард.
В серіалі, Нільфгард описується як південне королівство, ведене військовою диктатурою і домінуючою владою людей над нелюдями, роблячи імперію схожою на Третій Рейх.
• Віковаро 
• Ґеммера 
• Ґесо 
• Їмлак 
• Маґ Турґа 
• Метінна 
• Маехт 
• Назаїр 
• Рован 
• Туссен 
• Цінтра 
• Еббінґ 
• Етолія 