- Головна
- Кіно
Принцеса Адда Біла (пол. Adda Biała) — Темерська принцеса, донька Фольтеста та його сестри Адди, яку було проклято ще в утробі матері, через що вона перетворилася на стриґу. Її прокляття було знято Ґеральтом із Рівії в оповіданні «Відьмак» із якого й почалася уся Сага про Відьмака.
У книгах Сапковського[]
Темерська принцеса Адда була проклята до свого народження, імовірно це зробив Остріт, мимоволі у запалі люті. Адда Темерська, чиє ім'я дісталося й доньці, була сестрою молодого короля Фольтеста, тому пішли чутки про те, що саме через кровозмішання дівчинка народилася мертвою. Принцесу поховали в родинному склепі, біля матері, але через 8 років стало зрозуміло, що вона стриґа. Упириця вибиралася із склепу ночами та полювала на місцевий люд. За відчарування принцеси була призначена винагорода 3000 Оренів.
- [...] На жаль, знайшовся один блазень, у загостреній шапці на лисій голові, горбатий пустельник, який придумав, що то є чари, що їх можна зняти і що зі стриґи знову стане Фольтестова донечка, чарівна, мов писанка. Треба тільки просидіти у крипті цілу ніч — і все, справу вирішено. Після чого — уявляєш, Ґеральте, що то був за дурень, — пішов він на ніч до палацу. Як легко здогадатися, мало що від нього лишилося, тільки шляпа та палиця. Але Фольтест учепився у ту ідею, як реп’ях у собачий хвіст. Заборонив будь-які спроби вбити стриґу, а з усіх закутків краю понастягував шарлатанів, аби ті відчарували принцесу зі стриґи. Ото була мальовнича компанія! Якісь баби покручені, якісь кульгавці, брудні, брате, завошивлені, аж жаль брав. Ну й гайда вони чарувати, головним чином над мискою та кухлем. Зрозуміло, декого Фольтест та Рада швиденько викрили, кількох навіть на частоколі повісили, але замало, замало. Я б їх усіх повісив. Про те, що стриґа, натомість, раз у раз когось та загризала, не звертаючи ані на шарлатанів, ані на їх закляття ні найменшої уваги, я вважаю, говорити не треба. Як і про те, що Фольтест у палаці вже не мешкав. Ніхто не мешкав.
- Велерад перервався, сьорбнув пива. Відьмак мовчав.
- — І так воно, Ґеральте, тягнеться вже шість років, бо те уродилося років чотирнадцять тому. Мали ми за цей час трохи інших турбот [...] Але час від часу його знову охоплює ота манія, і розсилає він тоді кінних, аби ті шукали нових чаклунів. Ну й нагороду обіцяє, три тисячі, через що збіглося сюди кілька відчайдухів, мандрівних лицарів, навіть один пастушок, знаний у всій околиці кретин, нехай земля йому пухом. А стриґа все ще добре почувається. Тільки й того, що час від часу когось загризе. Можна призвичаїтися. А з тих героїв, що її намагаються відчарувати, хоча б та користь, що бестія нажирається на місці й не швендяє поза замком. А у Фольтеста тепер новий палац, цілком ладний.
Остріт прийшов спинити відьмака від відчарування чи вбивства стриґи, спершу золотом, а потім мечем. Зрештою відьмак використав його як живу принаду для чудовиська.
- Він видерся із саркофагу — усе боліло, задерев’яніле, було зимно. І тоді він помітив її. Лежала горілиць біля саркофагу, гола й непритомна.
- Була, скоріше, бридкою. Худенька, із малими гострими груденятами, брудна. Волосся — світло-руде — сягало їй майже до поясу. Поставивши каганець на кришці саркофагу, він сів навпочіпки й нахилився. Губи вона мала бліді, на вилиці — чималий синяк від його удару. Ґеральт зняв рукавички, відклав меч і безцеремонно задер їй пальцем верхню губу. Зуби були нормальні. Потягнувся до її руки, заплутаної у скуйовдженому волоссі. Ще до того, як намацав долоню, побачив розплющені очі. Але пізно.
- Вона хльоснула його пазурами по шиї, розітнула глибоко, кров бризнула їй на обличчя. Завила, цілячи другою рукою в очі. Він упав на неї, перехоплюючи зап’ястки обох рук, притискаючи їх до підлоги. Вона клацнула зубами — вже закороткими — біля його лиця. Він ударив її лобом в обличчя, притис сильніше. Вона вже не мала колишньої сили, тільки звивалася під ним, вила, випльовуючи кров — його кров, — що заливала їй рота. Кров витікала швидко. Не було часу. Відьмак вилаявся і міцно вкусив її за шию, зразу за вухом, уп’яв зуби й стискав їх, допоки нелюдське виття не змінилося на тоненький, розпачливий крик, а потім — на придушений схлип, плач скривдженої чотирнадцятирічної дівчинки.
- — Принцеса як принцеса. Худа. І якась дурнувата. Рюмсає безперестанно. І сцить у ліжко. Але Фольтест говорить, що це зміниться. Сподіваюся, не на гірше, га, Ґеральте?
Гра «Відьмак»[]
На бенкеті у Леуваардена була запрошена принцеса Адда, і саме там Ґеральт із Рівії повторно знайомиться із зарозумілою особою. Вона просить відьмака принесті її улюблену страву, якоб вив'яється сире м’ясо катоблепа. Після можлива романтика з нею.
По завершенню розслідування, Ґеральта чекало ще одне випробування — норовиста нанімательніца бандитів з угруповання «Саламандра» влаштувала пастку для мисливця на чудовиськ, і хоча вона мала деяку симпатію до нього, її лють і невдоволення затьмарило розум і почуття. В останній момент відьмак рятується з її хватки та зникає безслідно.
Повернувшись до столиці король Фолтест першим дізнався, що його дочка була повторно проклята невідомим. Розібратися з цією бідою треба Ґеральту із Рівії, саме він колись мав справу з цим же прокляттям. Бургомістр Визім та довірена особа короля Темерії — Велерад порадив відьмаку вбити стриґу, це рішення могло б запобігти подальшим спробам повторити прокляття знову.
Відьмак з'ясував, що зрадником виступив її ад'ютант і коханець — Родерік де Ветт, який незабаром загинув від його меча. Прибувши в лігво монстра перед Ґеральтом постав вибір, адже він не пам'ятав успіх минулої зустрічі зі cтриґою, і міг не повторити зняття прокляття:
- Ґеральт вбиває чудовисько, тим самим остаточно припинив вбивства мирних жителів.
- Ґеральт знімає прокляття з Адди, і заслуговує розташування короля Фольтеста, а також повагу до його свити і наближених. Сама принцеса не проявляє будь-якої подяки.
Якщо Ґеральт зняв прокляття Адди, то король Радовід допоможе в придушенні бунту в Визимі за руку Адди, що допоможе зміцненню відносин Реданій та Темерії.
Якщо ж Ґеральт вбив Адду, то королі домовляться за пару прикордонних сіл.
Запис у журналі[]
- На бенкеті в Лойвардена мав нагоду зустрітися з принцесою Аддою. Багато років тому я зняв із неї прокляття стриґи, а принцеса виросла гарна, хоч дещо дика та розбещена панна.
- Із записів Магістра виходить, що Адда співпрацювала із Саламандрою та стояла за підробкою королівських печаток і введенням надзвичайного стану. Адді пообіцяли трон Темерії. Однак насправді Саламандра вважала принцесу непередбачуваною та планувала розірвати союз.
- Виявилося, що Адда стояла за підробкою королівських печаток і безладом у торговельному районі Визіми. Принцеса співпрацювала із Саламандрою, але, схоже, цей союз її переріс. Завдяки втручанню Трісс я ледве вислизнув із лап Адди.
- Принцеса Адда народилася з інцестуального союзу потворою, стриґою. Це результат прокляття, яке наклав ревнивий придворний, що був закоханий у маму Адди. Упродовж кількох років у Старій Визімі розгулювала стриґа, вбивала та пожирала людей. Ніхто не міг ані вбити, ані зняти прокляття — вдалося лише Ґеральту з Рівії. Однак Адда не повністю відновила особистість звичайної дівчини та небезпека, що прокляття повернеться й перетворить принцесу ще існує. Саме тому Адда постійно носить амулети та виконує ритуали, які мають запобігти перетворенню на стриґу.
- Якщо забити стриґу
- Прокляття стриґи повернулося й Адда знову перетворилася на потвору. Цього разу довелося її вбити.
- Якщо зняти прокляття
- Прокляття стриґи повернулося й Адда знову перетворилася на потвору. Мені знову вдалося зняти з неї прокляття.
- Принцеса Адда народилася стриґою завдяки вельможі Остріту. Остріт був закоханий у сестру короля, маму Адди, яка мала таке ж ім’я. Він наклав прокляття, коли дізнався про інцестуальні стосунки королівської сім’ї. Він усе описав у своєму щоденнику. Кожен, хто має щоденник Остріта, може відновити прокляття та знову перетворити Адду на стриґу.
Пов’язані завдання[]
- Відьмацькі таємниці;
- Розкішний бенкет;
- Її високість Стрига;
- Замерзлі відображення;
- Вся королівська рать;
- Непрощений;
- Вогонь небесний.
Гра «Відьмак 2: Вбивці Королів»[]
Якщо Ґеральт зберіг життя Адди в першій частині гри, то перед взяттям замку Ла Валетт, Фольтест згадує, що Адда вийшла заміж за Радовіда V, короля Реданії.
Запис в Глосарії[]
Якщо Ґеральт розчаклував Адду:
- Дочка короля Фольтеста була проклята ще в лоні матері, і в дитинстві звернулася в Стриґу. Зубаста королівна довгий час наводила жах на Визім, поки Відьмак не зняв прокляття. Коли через кілька років прокляття повернулося, відьмак вдалося зняти його повторно. Пізніше Адда стала дружиною Радовіда V, короля Реданії.
Якщо Ґеральт вбив Адду:
- Дочка короля Фольтеста була проклята ще в лоні матері, і в дитинстві звернулася в Стриґу. Зубаста королівна довгий час наводила жах на Визім, поки Відьмак не зняв прокляття. На жаль, через кілька років прокляття повернулося, і Геральт був змушений знищити чудовисько.
Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»[]
Зі бережженого стану гри інформація про Адду не передається. Але Mateusz Tomaszkiewicz писав у twitter, що вона є королевою Реданії[1], хоча сама гра про її долю жодним чоном на повідомляє.
Вона згадується лише в старому листі, який можна знайти у дворі з Королівського палацу в Визімі, де говориться про спроби повторити дію прокляття.
Гра «ГВИНТ: Відьмацька карткова гра»[]
- Адда присутня в вигляді золотої епічної картки Адда: Стриґа фракції Чудовиськ, та у грі «ГВИНТ: Відьмацька карткова гра»;
- Адда була раніше присутня також у вигляді картки Адда: Принцеса фракції Королівства Півночі.
Примітки[]
Відео[]
Галерея[]
Правителі Темерії | |||
---|---|---|---|
Королі | |||
Дезмод • Ґеддес • Ґардік • Ґойдемар • Седрік Темерський • Ґріффін Темерський • Меделл • Фольтест | |||
Королеви і принци-консорти | |||
Адда з Цідаріса • Вініфріда • Вульпія з Брюґґе • Беренґарія Тиссен • Б'єнвеню Ла Лув • Клариса Туссенська • Раґбард з Елландеру • Ріаннона • Гуго з Рівії • Санція з Соддену | |||
Інші члени королівської династії | |||
Марія Пульхерія • Летіція Шарбоне • Амавет • Фіона • Адда Темерська • Принцеса Адда • Буссі Ла Валетт • Анаїс Ла Валетт |