FANDOM


Аддаріо Бах (пол. Addario Bach) — краснолюд, шахтар на мідному руднику Мідянка, під Третоґором, грає на валторні в гірницькому духовому оркестрі.

Характеристика Редагувати

За столом в кутку засів краснолюд. Русоволосий і русобородий, одягнений в узорчасто вишитий каптан бордового кольору, оздоблений мосяжними ґудзиками спереду і по манжетах. Щоки в нього були рум’яні, ніс — чималий. Геральт інколи бачив на торзі нетипову картоплю рожевуватого кольору. Ніс краснолюда мав точнісінько таку ж барву. І форму.
— Мені ти пропонував заливайку, — краснолюд зміряв поштмейстера суворим поглядом з-під кущуватих брів. — Та ж не запевнятимеш, що твоя жінка тільки одну її тарілку зготувала. Закладуся на всяку суму, що і для пана прибульця вистачить. Сідай, подорожній. А пива вип’єш?

Перша зустріч з Аддаріо Ґеральта Сезон гроз

Аддаріон познайомився з Ґеральтом на поштовій станції і деякий час супроводжував відьмака: спочатку пішки, лісовими стежками — до лежачої в заплаві Понтара села Вітряної, що в заплаві Понтара, а потім — на шлюпі «Пророк Лебіода».

У книгах Сапковського Редагувати

— За слушну справу!
— І на погибель скурвим синам! — докінчив краснолюд, цокаючи кухлем об його кухоль.
— Мило пити з тим, хто знає звичай і протокол. Я Аддаріо Бах. Повністю Аддаріон, але всі кажуть Аддаріо.
Ґеральт із Рівії.
— Відьмин Ґеральт із Рівії, — Аддаріо Бах витер піну з вусів. — Чував, аякже. Бувалий з тебе чоловік, не див, що звичаї знаєш. А я тут, вважай, з Цидарису заїхав кур’єрським диліжансом, як то на півдні називають. І чекаю на пересадку, на кур’єрку з Доріану до Реданії, до Третоґору. Ну, — врешті є ота заливайка. Скуштуймо. Найкращу заливайку, треба тобі знати, наші баби в Магакамі варять, ніде такої не з’їсиш.

* * *


Крокували вони жваво, навіть занадто жваво. Аддаріо Бах виявився типовим краснолюдом. Краснолюди, хоч при потребі чи для зручності могли скористатися кожним екіпажем і будь-якою твариною, верховою, гужовою чи в’ючною, рішуче воліли піші переходи і були пішоходами з покликання. Краснолюд міг за день пішки подолати відстань у тридцять миль, як і вершник на коні, та ще й несучи багаж, який пересічна людина навіть би не підняла. За краснолюдом без багажу людина ніяк не встигала. Відьмин теж. Ґеральт забув про це і через якийсь час змушений був просити Аддаріо, щоб той трохи стримав темп.

* * *


В Цідарісі, пояснював він, живе його рідня, настільки численна, що постійно там траплялися якісь принагідні родинні празники, то весілля, то хрестини, а то похорони з поминками. Згідно з краснолюдською традицією, відсутність на родинному празнику виправдовувало тільки нотаріально підтверджене свідоцтво про смерть, живі члени родини не сміли викручуватися від празників. Тим-то Аддаріо досконало вивчив маршрут до Цидарису й назад.


Петру Коббін хотів вхопити Ґеральта за комір, але не зумів, бо втрутився досі спокійний і маломовний Аддаріо Бах. Краснолюд потужно копнув Коббіна у згин коліна. Коббін упав навколішки. Аддаріо Бах доскочив, з розмахом гримнув його п’ястуком у нирку, поправив у бік голови. Вернигора звалився на палубу.
— Дарма, що великий, — краснолюд оглянув всіх інших. — Тільки й того, що більше шуму, як падає.

Аддаріо Бах про різницю розмірів. Сезон Бур


— Я гірник. У мідному руднику.
— Ну, звісно. Кожен краснолюд — гірник. І працює в руднику у Махакамі. Стоїть з киркою в руках і добуває.
— Ти піддався стереотипам. Ще скажи, що кожен краснолюд вживає обсценну лексику. А після кількох глибших чарок кидається на людей з сокирою.
— Я цього не скажу.
— Мій рудник не в Махакамі, а у Мідянці під Третьогором. Я не стою там і не добуваю, а граю на валторні у гірничому духовому оркестрі.
— Цікаво.
— Ні, — засміявся краснолюд, — є щось цікавіше. Кумедний збіг. Один з хітів нашого оркестру називається «Марш відьминів». Звучить так: Тара-рара, бум-бум, умта-умта, рим-цим-цим, парара-тара-рара, та-ра-рара, бум-бум-бум….
— Чорт забирай, звідки ви взяли таку назву? Ви колись бачили маршируючих відьминів? Де? Коли?

Аддаріо Бах про маршируючих відьминів. Сезон Бур


— Хтось колись доречно сказав, — промовив Аддаріо Бах, вдивляючись у з’яву. — Що це — три найгарніші видовища в світі. Корабель під повними парусами, кінь у галопі і теє… гола жінка в ліжку.
— Жінка в танці, — ледь всміхнувся відьмин. — В танці, Аддаріо.
— Хай собі, — згодився краснолюд, — що гола в танці. А цей кораблик, га, зізнайся, незле виглядає на воді.

Аддаріо Бах про три найгарніші видовища в світі. Сезон Бур

Примітки Редагувати

  1. Точніше, музика оркестру на мідній копалині.
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.