Амавет

Принц Амавет (пол. Amavet) — син Ріаннони і Гойдемара з Темерії, брат Адель та зведений брат Фіони.

Амавет був одним з трьох дітей, відомих як «Трійня з Гоутборгу» — близнюки Амавет з Фіоною, народжені в той час Ріаннона і ще однієї дитини, дочки Фальки Адель.

Після страти Фальки, ніхто, в тому числі Ріаннона, яка зійшла з розуму, не знали, хто саме із трьох дітей були дітьми Гойдемара, а хто дитиною Фальки. Чародії, викликані царем Гойдемаром, провівши дослідження, з'ясували, що це Адель, але сказали королеві, що вони так і не змогли визначити, яка саме дитина була дитям Фальки, щоб уникнути жорстокого вбивства дворічної дитини. Тому всі троє були виховані як рідні брат і сестри.

Був убитий в ніжному віці до вісімнадцяти років, після «ускладнень», що виникли із-за його роману з Ганною Камени. Однак, ці відносини призвели до народження близнюків: дівчинка Мюріель і хлопчик Криспін.

У книгах Сапковського

— Коли нарешті повідомлено було Гойдемару правду?

— Її йому ніколи не повідомили. Не питав про неї, а нас це влаштовувало.

— Але яке дитя було виродком Фальки ви знали?

— Звичайно, Адель.

— Не Фіона?

— Ні, Адель. Померла від чуми. Диявольський виродок, проклята кров, дочка демонічної Фальки, під час епідемії, не дивлячись на протести короля, допомагала жрецям у шпиталі на підградді, рятувала хворих дітей, сама заразилася і померла. Мала сімнадцять років. Роком пізніше у її псевдобрата Амавета стався роман із графинею Анною Камени і його вбили посіпаки, найняті графом. Того самого року померла Ріаннона, прибита й зламана смертю дітей, яких вона любила. Тоді-то Гойдемар призвав нас знову. Бо ж останньою з трійні, принцесою Фіоною, зацікавився король Цінтри, Корам. Хотів її за дружину своєму синові, також Кораму, але знав плітки й не хотів женити сина на можливому виродку Фальки. Ми усім своїм авторитетом запевнили його, що Фіона дитина легальна. Не знаю, чи він повірив, але молоді припали одне одному до душі, й таким ото чином дочка Ріаннони, прапрапрабабка вашої Цірі, скоро стала королевою Цінтри.

— Хрещення вогнем, ст. 280-281