Пересуваючись Вільним містом Новіградом можна почути багато цікавих розмов не пов'язаних з конкретним завданням тощо, але вони відображають загальний стан речей та їх легко проґавити, тому вони висвітлюються у цій та подібних статтях.
Перед двома мисливцями на відьом стоїть на колінах утікач та тримається за голову:
- МВ1 — Звідки прибув?
- У — З Велену. Там війна, пане.
- МВ2 — Велен — розплідник відьомства та забобонів. Пам’ятай, як тебе спіймають на чаклунстві, то допитають та засудять.
- У — Яке там чаклунство, пане? Я простий лісоруб.
- МВ1 — Тоді не знаю, що ти загубив у місті. Тут лісоруби не потрібні.
Розмова двох ґномів:
- Ґ1 — Знаєш, що мене найбільше у Новіграді дратує? Пропорції, курва.
- Ґ1 — Сходи зависокі. Крісла завузькі. Кухлі замалі. Баби задовгі.
- Ґ1 — А як йдеш вулицею — завжди маєш перед очима чиюсь дупу!
- Ґ2 — Це акурат не завжди прямо погано…
Дитячі балачки[]
Окремо варто виділити дитячі розмови. Без дітей, їхньої щирості та доброти, ігровий всесвіт здавався би злим та похмурим.
Двоє хлопчиків дражнять ельфку та здається кидаються в неї чимось:
- Х1 — Стало ельфів забагато,
Треба з міста їх прогнати!
Нумо, ельфи, забирайтесь,
На дерева повертайтесь!
- Е — Ах, ти мале…!
- Х2 — Ішов собі половинчик,
Менший за ромашку,
Руки-ноги відірвав,
Вкиньмо його в кашку!
- Е — Скажені цуценята! Зараз дрючком відгепаю!
- Х1 — Ха ха ха ха!
Двоє хлопчиків та дівчинка граються:
- Хлопчик 1 — Давайте пограємо у спалення відьми!
- Хлопчик 2 — Так! Вона буде відьмою!
- Дівчинка — Я не хочу бути відьмою. Палена відьма жахливо тхне.
- Дівчинка — Я знаю. Була на такому спаленні. З татком.