Бригада «Вріхедд» (пол. Vrihedd) — відоме військове формування армії Нільфгарду сформоване з ельфів.
У книжках Сапковського[]
До складу IV Кінної армії, що нараховувала понад двадцять тисяч солдатів, входили дивізія «Венендаль», дивізія «Магне», дивізія «Фрюндсберг», ІІ Віковарська бригада, VII Дерланська бригада, а також бригади «Навсікая» й «Вріхедд».
— «Ард Фейнн», немає сумнівів, — облизала губи Юлія Абатемарко. — Також я бачу дерланців Елана Траге, є там і ельфи з бригади «Вріхедд», наші давні знайомі з-під Марібору й Майєни… Ага! Є й Черепи, славетна бригада «Навсікая»… Також бачу полум’я на прапорцях панцирної дивізії «Дейтвен»… І білу хоругву з чорним алеріоном, знак дивізії «Альба»…
У таборі ходила плітка, що кілька днів тому кондотьєри з Вільної Компанії, упіймавши в засідці роз’їзд бригади «Вріхедд», узяли живцем одного ельфа. Казали, що його кастрували, вирвали язика, відтяли всі пальці на руках… А наприкінці вичавили очі. Тепер — насміхалися — жодним чином уже не побавитися йому зі своєю ельфійською повією. І навіть не подивитися, як вона стане розважатися з іншими.
Командир бригади «Вріхедд» Ізенгрім Фаойльтіарна, прозваний Залізним Вовком, повернув до фельдмаршала своє страшне обличчя, знівечене шрамом, що проходив через лоб, брови, хребет носа й щоку.
«Погано, — подумав Расті, побачивши, хто входить до намету. — Ельфи. Срібні блискавки. Бригада “Вріхедд”. Славетна бригада “Вріхедд”».
— Лікуємо, ага, — ствердив факт перший з ельфів, високий, із довгим, вродливим, виразним обличчям і з великими волошковими очима. — Лікуємо, так?
Ніхто не відізвався. Расті відчув, як починають тремтіти в нього руки. Швидко віддав голку Марті. Побачив, як лоб та перенісся Шані стають білими.
— Це ж як? — сказав ельф, зловороже тягнучи слова. — То навіщо ми там, на полі, їх ранимо? Ми там, у битві, завдаємо ран для того, аби від тих ран помирали. А ви лікуєте? Я бачу в цьому абсолютну відсутність логіки. І конфлікт інтересів.
Він згорбився та майже без замаху всадив меча в груди пораненого на ношах, найближчих до входу. Інший ельф приколов другого пораненого. Третій поранений, притомний, намагався стримати укол лівою рукою та нашвидкуруч перебинтованою куксою правої.
Шані крикнула. Тоненько, пронизливо. Заглушаючи важкий, нелюдський стогін мордованого каліки. Іола, кинувшись на ноші, закрила собою наступного пораненого. Обличчя її побілішало, наче полотно пов’язки, губи мимоволі почали тремтіти. Ельф примружився.
— Va vort, beanna! — гавкнув. — Бо проб’ю тебе разом із тим д’ойне!
— Геть звідси! — Расті в три кроки опинився поряд з Іолою, затулив її. — Геть із мого намету, вбивце! Геть туди, на поле. Там твоє місце. Серед інших убивць. Можете повбивати там один одного, як така ваша воля! Але звідси геть!
Ельф глянув униз. На пузатого половинчика, що тремтів від страху й маківкою кучерявої голови сягав йому трохи вище поясу.
