— Ні, пане комісар. Але вмію писати й каліграфувати, зокрема й Старші Руни… Знаю Старшу Мову…
— Мечем умієш? Зумієш зі списами?
— Ні, не зумію… Але я непогано рахую…
Комісар скривився й махнув рукою.
— Начитаний мудрагель! Який то вже за сьогодні? Виписати йому папір до бе-йо-пе, юначе. Жени з тим квитком на південний кінець міста, а потім за Маріборську браму, над озеро.
[...]
— Новенькі? — гарикнув сержант. — Завербовані? Давайте папери! Чого, сука, стоїте один із другим? На місці марш! Не стояти, сука! Наліво! Вернутися, направо! Бігом марш! Назад, сука! Слухати та запам’ятовувати! Спершу, сука, до провіант-майстра! Узяти амуніцію! Кольчугу, шкіру, спис, сука, шолом і корд! Потім на муштру! Бути готовими до переклички, сука, у сутінках! Маааарш!
— Стривайте, — Ярре роззирнувся невпевнено. — Бо я, мабуть, маю в якийсь інший загін…
— Чогооооо?
— Перепрошую, пане офіцер, — Ярре почервонів. — Ідеться мені про те лише, щоби запобігти можливій помилці… Бо ж пан комісар виразно… Виразно мовив про направлення до бе-йо-пе, тож я…
— Ти вдома, хлопче, — пирхнув сержант, трохи обеззброєний отим «офіцером». — Саме сюди тебе призначили. Вітаю в Бідній Йоханій Піхоті.
У друкованому перекладі вжито бе-йо-пе, у той час як Бідній Йоханій Піхоті відповідає бі-йо-пі. Що свідчить про те, що переклад міг робитися з якогось іншого перекладу, але не з оригіналу де це Be-Pe-Pe — Biedna Pierdolona Piechota.