— Що за часи, — зітхнув бургомістр. — Що за паршиві часи! Ще років двадцять тому хто б і подумав, навіть на п’яну голову, що такі професії будуть? Відьмаки! Мандрівні вбивці василісків! Бродячі різуни драконів та утопців! Ґеральте! У твоєму цеху пиво дозволено пити?
— Із живим ви, войте, домовлялися, — заговорив товариш прищавого, велетень у шкіряному різницькому фартусі. — А зараз він мертвий, це точнісінько, наче сонце на небі. Наперед було відомо, що на погибель іде, як й оті інші. Він же навіть без дзеркала поліз, з мечем тільки, а без дзеркала василіска не забити, кожен про те зна.
Біловолосий, горблячись, витягнув з діри щось дивне, чудернацьке тіло, вишмаруване у просякнутому кров'ю пилу. Тримаючи створіння за довгий ящірковий хвіст, він мовчки кинув його під ноги товстому войту. Війт відскочив і перечепився об повалений фрагмент муру, дивлячись на закривавлений пташиний дзьоб, перетинчасті крила й серповидні кігті на вкритих лускою лапах. На роздуте горло, колись кармінове, а зараз — брунатно-руде. На шклисті, запалі очі.
— Оце — василіск, — сказав біловолосий, обтрушуючи штани від куряви. — Відповідно до умови. Мої двісті лінтарів, якщо ваша ласка. Чесних лінтарів, не пообрізуваних. Попереджаю — я перевірю.
ВАСИЛІСК — небезпечне для людей та інших істот створіння, напівптах-напіврептилія: зі зміїним тілом, із загостреною головою і гребенем із трьома шипами на ньому або на хвості, ходить на пташиних лапах. У багатьох легендах зветься «царем змій», Лукан зводить початок і його роду, і змій взагалі до Горгони. Пліній Старший вважає його спроможним убивати не лише отрутою, але й поглядом і диханням — від них сохне трава та тріскаються скелі. Врятуватися від василіска можна, показавши йому дзеркало: загине від власного відображення; також смертельним для нього вважався погляд або крик півня. Ісідор Севільський у праці «Speculum Triplex» стверджує, що василіск виводиться з яйця, яке знесене півнем і висиджене жабою.
«Від грецького «Basiliskos», латиною зветься він «Regulus», малий король, бо ж василіск усілякої повзучої гадини є королем і монархом, володарем драконів та змій. На відміну від інших гадів, що у поросі на череві повзають, василіск підвівшись іде, а на голові золоту корону носить. Усе, що живе, тікає від нього у великому страху. Як жодна інша з отруйних почвар, василіск самим поглядом страшенних своїх очиськ убити може. Навіть птах, що високо летить, трупом падає, коли василіск на нього погляд спрямує. Василіски, подібно до скорпіонів, лігва свої вибирають у місцях відлюдних, кам’янистих, теплих і сухих, і той розумно чинить, хто таких місць уникає (А. Сапковський. «Рукопис, знайдений у драконовій печері»).
Прості люди називають василіска королем зерріканських пустель і часто плутають його з куроліском. Вони стверджують, що звір настільки сповнений ненавистю до всього живого, що саме його дихання отруйне, а погляд перетворює на камінь. У казках єдиний надійний спосіб убити василіска — відбити жахливий погляд дзеркалом і направити його на потвору. Відьмаки відповідають, що все ж краще розбити дзеркало об голову василіска.
Місця перебування: василіски вибирають для поселення темні та вологі місця — печери або покинуті гілки каналізації.
Стійкість: нечутливі до більшості отрут, стійкі до приголомшення.
Вразливості: вразливі до срібла й олії проти орніторептилій.
Тактика: найнебезпечнішою зброєю василіска є його отрута — один із найсильніших відомих токсинів.
Тут поховано шляхетного лицаря Родеріка, який пав у бою з василіском. Точніше, ті рештки, що їх василіск не доїв.
— Напис на могилі у Визімі
Усупереч народному повір’ю, василіск не здатен перетворювати на камінь своїм поглядом. Та це слабка втіха, бо він уміє вбивати багатьма іншими способами — кислотою, отрутою, пазурами й зубами.
Василіски полюбляють темні вологі місця — льохи, печери, каналізацію. Вони полюють удень, терпляче чекаючи в засідці на жертву, а тоді блискавично настрибуючи на неї.
Готуючись до бою з такою істотою, слід випити «Іволгу», яка забезпечить стійкість до отрути, а також приготувати бомбу «Зоряний танець» чи «Картеч», до яких ці істоти вразливі.
Шкіра василіска — дуже цінний матеріал, з якого шиють модне взуття та жіночі сумочки. Саме тому на василісків полює багато жадібних до золота сміливців. Більшість із них гине, але декому таки вдається вполювати монстра, через що його популяція останнім часом значно скоротилася. Деякі чародії та друїди вважають, що василісків слід рятувати від винищення. Усі інші крутять на це пальцем біля скроні.
