Найстаріший відьмак на Континенті, який є майстром відьмачої Школи Вовка. Живе на території Північних Королівств.
Під час навчання дітей в Каер-Морені був учителем фехтування і монстрологіі. Ставав для своїх учнів кимось на кшталт батька.
Дуже тепло ставиться до кожного зі своїх вихованців, періодично м'яко повчаючи життя, але ніколи не відмовляючи в допомозі.
Не позбавлений почуття гумору — ледве помітного і м'якого, відповідного віку і іронічного сприйняття менш досвідчених відьмаків. Іноді любить напустити туману, прикидаючись старим і немічним.
Володіє напрочуд спокійним характером, дуже мудрий. Як відьмак дуже талановитий і сильний — швидкість його реакції не притупили навіть солідні роки.
Весемір, разом з іншими відьмаками, знаходить Білого Вовка недалеко від стін відьмацької твердині, Каер-Морену.
Запис у журналі[]
Весемір - найстарший і досвідчений відьмак; можливо, він навіть старше, ніж сам Каер-Морен. Зими він проводить у фортеці, а навесні знову виходить на дорогу, так само, як і всі інші. Незважаючи на вік, Весемір дуже міцний і енергійний. Багато молодих можуть позаздрити його здоров'ю. Відмінний боєць, це він навчив мене працювати мечем.
Він виростив багатьох відьмаків, і мене в тому числі. Його учні ставляться до нього як до прийомного батька. Лео був, можливо, останнім учнем старого відьмака. Смерть юнака похитнула його.
Він - один з небагатьох відьмаків, які пережили штурм Каер-Морену. Він прекрасно уявляє собі, яку ненависть деякі люди відчувають по відношенню до відьмаків.
Після вбивства крилатого мисливця, старий відправляється в Каер-Морен. Там він допомагає Ґеральту підготуватися до битви і зняти чари Уми.
Запис у журналі[]
Весемір був найстаршим з нині живих членів школи Вовка та, скоріше за усе, найстаршим відьмаком на усьому континенті.
Хоча він вічно скаржився на свої зламані кістки та свій вік, яким він міг сміливо помірятися з самими руїнами Каер-Морену, він навіть не думав про заслужену пенсію. Сивочолий, але усе ще енергійний, він продовжував винищувати чудовиськ за винагороду, яка часом бува більшою ніж в усіх його учнів разом узятих.
Ґеральтом він згадується як колись суворий та вимогливий вчитель фехтування, якій з роками з роками став для молодших відьмаків кимось на зразок прийомного батька та наставника, якій завжди порадить та допоможе.
Навесні 1272 року, коли починається ця історія, Весемір супроводжував Геральта в його пошуках Йеннефер, подорожуючи разом з ним через спустошену війною Темерію.
Весемір завжди казав, що ще жоден відьмак ніколи не помирав у власному ліжку, тому смерть у бою неодмінно чекала і на нього. Цей фатальний для нього день настав, коли переслідувачі Цірі — Дикий Гін прийшли по ней до Каер-Морену. Там, боронячи свою колишню ученицю, до якої він ставився, як до прийомної онуки, Весемір пав від руки жорстокого генерала Гону, Імлеріха.