Відорт (пол. Vidort, англ. Vidort) — фортеця та поселення у Соддені, що стоїть на річці Іна. Під час подій Другої Північної війни, її було повністю знищено військами Імперії Нільфгарду.
У книжках Сапковського[]
- — Контрудар, — поправив Даніель Етчіверрі. — І розвідка боєм. Ми перейшли Іну, зіткнулися із кількома нільфгардськими роз’їздами й кілька командо скойа’таелів, що поширюють пожежі. Бачте, що залишилося від гарнізону в Армерії, який нам вдалося відбити. А форти у Каркано й Відорті спалено дощенту… Увесь Південь у крові, вогні й диму… Ах, я заставляю мосьпанство нудьгувати. Ви добре знаєте, що робиться у Брюґґе й Соддені, вам же із тамтешніми біженцями довелося тулитися. А мої хвати вас за шпигунів сприйняли! Ще раз прошу пробачення. І запрошую на обід. Дехто з панів шляхти й офіцерів будуть раді познайомитися із вами, панове поети.
— Хрещення вогнем, ст. 78
- До операції «Центавр» бригада приступила як окремий підрозділ IV Кінної Армії. Придали нам підтримку у вигляді трьох рот легкої верденської кавалерії, які я приєднав до бойової групи «Фремде». З решти бригади, за прикладом кампанії в Едірні, я виділив Бойові Групи «Сіверс» та «Мортайзен», кожна у складі чотирьох ескадронів.
- З району зосередження під Дресхотом ми вийшли у ніч з четвертого на п’яте серпня. Наказ для Груп звучав: вийти на рубіж Відорт—Каркано—Армерія, захопити переправи на Іні, нищити зустрічного супротивника, але оминати більші пункти спротиву. Учиняючи пожежі, особливо нічні, освітлити шлях дивізіонам IV Армії, підняти паніку серед цивільних людей і привести до закупорювання біженцями усіх комунікаційних артерій у тилах ворога. Імітуючи оточення, зіштовхувати відступаючі підрозділи ворога у напрямку справжніх котлів. Виконуючи знищення вибраних груп цивільного населення та полонених, сіяти страх, поглиблювати паніку й нищити моральний дух супротивника.
- Вищезгадані завдання бригада виконала із великою солдатською самовідданістю.
- Елан Траге. За імператора й вітчизну. Славетний бойовий шлях VII Дерланської Кавалерійської бригади
— Епіграф розділу 5, Хрещення вогнем, ст. ??