Вілфрід Венк пол. Vilfrid Wenck — комісар на службі короля Генсельта, очолював конвої з ґномами Ярпена Зігріна.
- — Не я тут командую. Дозволь, представлю тебе. Вибачте, пане Венче, що я того відразу не зробив, але я і мої хлопці знаємо Ґеральта із Рівії не від сьогодні, є в нас трохи спільних спогадів. Ґеральте, це пан комісар Вільфрід Венк, на службі короля Генсельта з Ард Каррайга, милостиво пануючого володаря Кедвену.
- Вілфрід Венк був високим, вищим за Ґеральта, а ґнома перевищував удвічі. Убраний був у звичайний простий одяг, який носили економи, комірники чи кінні гінці, але в рухах його були обережність, напруга й упевненість, навіть уночі, навіть при скупому світлі вогнища. Так рухалися люди, призвичаєні до кольчуги і зброї, що відтягувала б пояс. Венк був професійним солдатом, Ґеральт готовий був поставити на те будь-яку суму. Потис подану йому долоню, схилився легенько.
—Перша поява Кров ельфів, ст. ??
- — Я зробила, що могла. — Трісс підвелася, стиснула уста. — Але…
- — Що?
- — Вони застосовують оце. — Показала стрілу з дивним наконечником, вдарила ним об діжку, що стояла поруч. Кінчик стріли розділився, тріснув на чотири кільчасті гачкуваті голки.
- Рицар вилаявся.
- — Фредегарде… — із зусиллям відізвався Венк. — Фредегарде, слухай…
- — Не можна тобі говорити! — різко сказала Трісс. — І рухатися! Закляття ледь тримається!
- — Фредегарде, — повторив комісар. Кривава булька на його губах лопнула, на її місці відразу ж утворилася наступна. — Ми помилялися… Усі помилялися. Це не Ярпен… Ми невірно вважали… Я ручаюся за нього. Ярпен не зрадив… Не зра…
- — Мовчи! — крикнув рицар. — Мовчи, Вілфріде! Гей, хутко, давайте сюди ноші! Ноші!
- — Уже не треба, — глухо сказала чародійка, дивлячись на губи Венка, на яких уже бульки не з’являлися.
- Цірі відвернулася, притислася обличчям до боку Ґеральта.
- Фредегард вирівнявся. Ярпен Зігрін не дивився на нього. Дивився на вбитих. На Регана Дальберга, який усе ще стояв навколішки біля брата.
- — Це було необхідно, пане Зігріне, — сказав рицар. — Це війна. Був наказ. Ми мусили бути впевненими…
- Ярпен мовчав. Рицар опустив погляд.
- — Вибачте, — прошепотів.
- Ґном повільно повернув голову, глянув на нього. На Ґеральта. На Цірі. На всіх. Людей.
- — Що ви з нами зробили? — запитав він гірко. — Що ви зробили з нами? Що зробили… з нас?
- Ніхто не відповів.
—Смерть Венка Кров ельфів, ст. ??
Помилки в літературі[]
Тричі він написаний як Вілфрід, а один раз із м'яким знаком — Вільфрід