Вільгефорц

“

«Ти переплутав небо з зірками, відбитими вночі в поверхні ставка» ― Вільгефорц

”

Вільгефорц з Роггевеєна
Інформація
Гра	«Кров ельфів», «Час погорди», «Вежа Ластівки», «Володарка Озера»
Раса	Людина
Стать	Чоловіча
Послуги	Чарівник, дослідник
Локація	Північні Королівства, Нільфгаард

Вільгефорц з Роггевеєна (пол. Vilgefortz z Roggeveen) — могутній чарівник, один з ключових персонажів «?Саги про Відьмака», що є головним її антагоністом. Описується як класично красивий високий імпозантний чоловік років 35 з благородними, правильними рисами обличчя і щирим, поважним голосом.

Участь в літературній сазі

Варто відзначити, що як персонаж Вільгефорц незримо присутній у всіх творах Саги, проте фізично чарівник фігурує лише в чотирьох книгах:

• Кров ельфів
• Час погорди
• Вежа Ластівки
• Володарка Озера

Зовнішність

Незмінно виглядаючий на 35 років чарівник до подій Танедда дотримувався стандартної благородної краси чарівників, властивої їх професії. Після описаних нижче подій його обличчя страшно змінюється. Вся ліва частина його обличчя виявляється моторошно понівеченою: в книзі «Вежа Ластівки» його зовнішній вигляд описується як «понівечене обличчя, всіяне золотими клемами і затисками, які підтримували кристал в лівій очній западині» , кристал виконував функції ока і надавав магу тривимірний зір.

У книзі «Володарка Озера» Вільгефорц «вже не носив золотий" опалубок "для кришталевого яблука в очниці, однак виглядав ще жахливіше... ніж коли вона бачила його рану в перший раз. Регенероване ліве очне яблуко вже прийшло до ладу, але було помітно меншого розміру, ніж праве». У такому стані маленьке око чародія оберталося, коли він був в люті або схвильований.

Здібності і навички

Вільгефорц після подій на Танедді, малюнок Тетяни Анор

Незважаючи на свій молодий, по мірках чарівників вік, Вільгефорц був надзвичайно талановитий, а його могутність було настільки величезним, що він міг на рівних битися і навіть здобувати вгору над такими безумовно сильними чародійками, як Філіпа Ейльхарт, Йеннефер з Венгерберга, Сабріна Глевіссіг і Кейра Мец, був досить впевнений у собі і сміливий, що навряд чи нічим не було підкріплено, щоб сміятися в обличчя самої Тіссаі де Вріє. У книзі «Володарка Озера» він міг одночасно боротися з Геральт, Йеннефер (яка, однак, була сильно ослаблена) і Регісом, який був в той момент на піку своїх сил. У цій сутичці «гриміло так, що кололо у вухах, а замок тремтів дощенту» , Вільгефорц примудрявся вести філософсько-хвалькуваті монологи, розбивати і розрізати блискавками і вогнем колони, відбивати атаки відьмака, відкидаючи його через всю залу, і , в прямому сенсі, «як ганчірку» вичавлювати Йеннефер, крім того цей могутній маг зміг знищити вищого вампіра, буквально розплавивши його і перетворивши на безформну брилу. І це, з огляду на, що вампіри не горять і не відчувають спека. Цей чарівник також був здатний творити звичайну для всіх чарівників магію: телекінез, левітацію предметів, матеріалізацію об'єктів з повітря, створення ілюзій, управління матерією, прискорене лікування ран, магічний пошук об'єктів, передачу частини своєї могутності іншим чарівникам, створення порталів і т.д. Варто зазначити, що цей маг був здатний телепортувати себе навіть після серйозних поранень, отриманих ним після вибуху порталу вежі Тор Лара на Танедді. Крім того, Вільгефорц - єдиний згадуваний чарівник, який доцільно застосовував левітації до самого себе, тобто літав (в оповіданні «Шматок льоду» Геральт згадує, що Йенніфер любила займатися сексом, ширяючи в 30 сажнів [~ 65 м] над землею, але це, тим не менш, не може вважатися повноцінним керованим польотом). Також в книзі «Володарка озера» Вільгефорц каже, що Цирі не вдасться переміститися з його притулку за допомогою свого дару, що означає, що чарівник був здатний нейтралізувати силу Старшої Крові.

Крім магічних здібностей Вільгефорц був «швидкий і спритний, як демон» і безумовно був майстерним фехтувальником, в бою, схоже, мечу надавав перевагу спис або 6-футовий (182 см) металевий шест, який він двічі використав в поєдинках з Геральт . Майстерність його фехтування було досить велике, щоб в рівному бою без серйозних зусиль грунтовно покалічити і здолати Геральта - одного з кращих фехтувальників Півночі, що терпів поразки всього двічі: від самого Вільгефорца і від Лето з Гулети, відьмака школи Змії (це, однак, сталося в грі «Відьмак 2: Вбивці Королів», що не є каноном, крім того, не можна однозначно сказати, хто здобув вгору в тій дуелі). Проте, варто зазначити, що чарівник безсумнівно використовував магію в бою, що дозволило йому випереджати навіть руху відьмака.

Перемогти Вільгефорца вдалося лише тому, що Геральт скористався магічним амулетом, даними йому Віго, і наклав ілюзію, яку чарівник не відразу зміг розпізнати, не чекаючи від відьмака подібної магії. Також Вільгефорц вступив з відьмаком в рукопашну сутичку, відмовившись від використання «сліпучого білого вогню» , яким він до цього розправився з вампіром і бився з Йенніфер: «Я міг би спопелити тебе заклинаннями, я міг би перетворити тебе в скло, як тільки що виконав з тим чудовиськом. Але тобі, відьмак, судилося здохнути інакше. У боротьбі. Може, не дуже чесної, але все ж - боротьбі » . Крім того, за словами Йенніфер, через серйозних ушкоджень лівого боку особи і лівого ока Вільгефорц не до кінця відновив координацію і не завжди потрапляв, куди цілився.

Окремо варто відзначити здатність Вільгефорц до зцілення, бо він єдиний відомий в історії маг, який зумів без сторонньої допомоги регенерувати жахливі поранення - більшу частину пошкоджених на Таннеде тканин обличчя, грудей і шиї, причому не тільки шкіра, м'язи і м'ясо, але навіть очей частково відновилися. У грі «?Відьмак 3: Дикий Гін» Філіпа Ейльхарт намагається повторити успіх Вільгефорц, роблячи спроби відновити втрачені очі, використовуючи дорогоцінні камені агати, але все безрезультатно. Згадується, що дана процедура вкрай складна і вимагає величезної магічного потенціалу.

Біографія

До подій Саги

Незважаючи на офіційний титул «Вільгефорц з Роггевеєна», рідним містом майбутнього чародія є Лан Ексетер, що знаходиться в Ковірі. Свого батька він ніколи не знав, а мати, залишивши його в одній з канав міста, скинула з себе всі турботи про нього. Там його і знаходять друїди з знаходиться поруч Ковірского Круга. Вирішивши дати притулок дитини у себе, вони рік за роком в міру його дорослішання виховують в ньому свого приймача. І бути б Вільгефорц друїдом, що кочує від одного священного дуба до іншого, якби не якийсь друідскій ритуал, пройшовши який, він, на свій подив, дізнається про таяться в ньому магічні сили. Вільгефорц розуміє, що один з його родичів є чарівником. Саме цей факт спровокував тоді тільки зароджувалася,, але все більше розпалюється в ньому ненависть до магів.

Через деякий час він стикається з одним з представників касти чарівників. Від одного з бродячих магів не приховують той факт, що хлопчина володіє непоганими здібностями до чарівництва. Він пропонує йому стати його учнем, а в перспективі і одним з видних представників так званого Братства магів, але Вільгефорц відмовляється. У грубій формі він висловлює магу все те, що він думає про чародіїв, один з яких дозволив йому бути викинутим в канаву після народження. Спокійно вислухавши його, маг видаляється, а Вільгефорц в черговий раз переконується в черствості і байдужості чарівників.

Остаточно подорослішавши, Вільгефорц розуміє, що життя друїда вже зовсім не приваблює його, як раніше, і все більше схиляється до відходу з Круга. Прийшовши до остаточного рішення, він покидає друїдів і відправляється в самостійне плавання, яке, до його розчарування, виявляється зовсім не таким, як він його собі уявляв. Відчуваючи постійну нестачу грошей, Вільгефорц береться за будь-яку роботу, за яку можуть запропонувати нагороду. Для юнака, який відчуває постійну потребу в коштах, вже не важливо було, наскільки законною була запропонована йому робота. Зрештою, його, вже неабияк пошарпаного життям, доля приводить до роботи найманцем. Ймовірно, саме з цього часу відбувається його надприродне майстерність використання жердини в бою.

Здавалося б усталену вже життя Вільгефорц змінює чергова битва, в результаті якого він ледь не гине. Побоюючись за своє життя, Вільгефорц біжить з поля бою і стає дезертиром. Далі його життя пішло по похилій. Мародерство, зґвалтування, вбивства ... Вільгефорц не гребує нічим, щоб залишитися на плаву. І протікала б його життя в подібному ключі, якби не фатальна зустріч з чарівницею в одній з далеких країн на краю світу, в яку він, як він тоді думав, закохався.

Втім, його пристрасть до неї згасла так само швидко, як і спалахнула, і незабаром Вільгефорц кидає її. У їхніх стосунках він розчаровується відразу ж, як тільки розуміє, що вона цікавиться їм тільки до того моменту, поки його особистість і харизма переважують той факт, що він не чарівник, крім того, Вільгефорц, порившись в собі, усвідомлює, що ця жінка, з її жахливим характером і любов'ю до промискуитету є, незважаючи ні на що, заміною його матері. Остаточно прийшовши до цього факту, Вільгефорц розуміє, що ту гаму почуттів, яку він відчуває до неї, можна назвати одним словом - ненависть. І цю порожнечу і почуття ущербності після їхнього розлучення він вирішує заповнити єдиним які прийшли на йому розум способом - він вирішує стати чарівником.

Уже ставши вельми шанованою в чарівницьких колах особистістю, Вільгефорц дізнається про «ген Лари» і Старшу Кров. Детально розібравшись в цьому питанні, він розуміє, яке могутність може отримати в свої руки. Дізнавшись, що Цирі, дочка Емгира вар Емрейса, є носієм шуканого гена, Вільгефорц починає продумувати план, який дозволив би йому заволодіти настільки бажаними силою і владою.

Участь в літературній сазі

Обережно: Далі текст містить деталі сюжету.

Чародій таємно відвідує в Цинтрі поваленого спадкоємця престолу Нільфгаарда, який переховується під ім'ям Дані, і пропонує йому допомогу в здобутті влади на його батьківщині, а також розповідає йому про пророцтві Ітліни і ролі, яку в ньому грає його дочка. Отримавши згоду Емгира, Вільгефорц за допомогою своїх численних зв'язків допомагає йому знайти нових прихильників на батьківщині. Також чарівник підказує йому ідею як може загинути Дані, а Емгир вар Емрейс зайняти своє законне місце на троні. Однак удача змінює Вільгефорц. Цири в останній момент залишається на Скелліге і не потрапляє в його руки, а Емгир, що втратив в організованому чарівником корабельній аварії свою дружину Паветту, швидко змінює своє ставлення до нього і розриває їх союз. Вільгефорц доводитися відкласти свій план на невизначені терміни. Через деякий час стараннями все ж отримав владу Емгира вар Емрейса імперія нападає на Цинтра в ході Перша війна з Нільфгаардом. Отримав на той час панівне становище в Капітула Чародіїв Вільгефорц приймає сторону Північних королівств. Зрештою 1262 р війна закінчується битвою за Содден, де Північ здобуває беззастережну перемогу, причому величезну роль в цьому відіграють 22 чародія з Содденского пагорба, командування над якими здійснював особисто Вільгефорц, що приносить йому славу героя війни і небувалий авторитет як в чарівницьких колах, так і у вирішенні питань, що стосуються долі всього Півночі. Скориставшись своїм становищем, він домагається укладення стійкого миру між отступившим за Ягур Нільфгаардом і королями Півночі. В цей же час Вільгефорц через своїх підручних Ширра і Ріенса організовує пошуки вижила після падіння Цинтра Цири, але не досягає успіху, оскільки Геральт із Рівії відвозить її в Відьмачий фортеця Каер Морхен на північ Каедвена. Одночасно з цим Вільгефорц укладає таємний союз з Нільфгаардом і зобов'язується знищити Капітулу Чародєєв, що сильно послабило б Північ перед початком Другої війни з Нільфгаардом. У Капітула знаходяться такі, хто підтримує Вільгефорца: Артауд Терранова, Феркарт, Францеска Фіндабаір. Згодом Вільгефорц вдається відстежити Цирі до Йеннефер, яка деякий час тому перестала виходити на зв'язок з іншим магічним співтовариством. Зробивши безліч безуспішних спроб знайти її, чарівник залишає цю затію і зосереджує свою увагу на близькому Йенніфер відьмак Геральт, раз у раз спливаючому в справі Цири. Пошук відьмака і з'ясування у нього розташування Йенніфер чарівник довіряє своїм підручним, сам же він тим часом організовує великий з'їзд чародіїв на острові Танедд, нібито щоб вирішити, як реагувати на те, що правителі Темерії, Реданії, Каедвена, Аедірна, Ліріі і Рівії вирішили відбити у імперії захоплену Цинтру, а насправді для того, щоб втілити в життя план Вільгефорца по виконанню своїх зобов'язань перед Емгиром і по залученню на З'їзд ховається Йенніфер. Незабаром Ширра, відправившись в Дорьян і убивши там Кодрінгер а і Фенна, натикається на згадку про дівчинці, як дві краплі схожою на зниклу Цирі. Її Вільгефорц вирішує використовувати в своїх цілях, щоб, відправивши її в імперію, обдурити, нехай і не надовго, Емгира вар Емрейса. Більш не цікавлячись Геральт, чарівник віддає Ріенсу наказ убити відьмака, проте останній повністю провалює свою задачу і навіть компрометує свого господаря - присутня при нападі Філіпа Ейльхарт від одного з найманих вбивць з'ясовує, хто керує діями Ріенса, що згодом дозволяє їй частково саботувати план Вільгефорц зі знищення Капітула. На початку літа 1267 року на Танеддськом зборі Вільгефорц нарешті знайомиться з Геральтом із Рівії і пропонує йому приєднатися до себе, віддавши при цьому Цирі, але відьмак не погоджується. Після цього, в ніч Танеддського бунту, Філіпа та вірні Півночі чарівники за підтримки Реданської секретної служби організовують контрзаговор, і Вільгефорц зі своїми прихильниками виявляються закутими в двімеріт. Проте, не дивлячись на несприятливі події, чарівникові вдається нейтралізувати властивості двімеріта, вигравши час, скориставшись жертвою своєї асистентки Лідії ван Бремервоорт. Тут же з'являється Йенніфер з Цирі, яка входить в транс, одночасно з цим архімагістр Тіссен де Вріє, розчарована в чварах чарівників, нейтралізує магічний бар'єр Танедда, який не дозволяє чаклувати на острові. З підземель острова з'являються скоя`таелі, яких пустила Францеска, зав'язується бій між магами, ельфами та реданцамі. В ході магічного бою гинуть Феркарт, Радкліфф з Оксенфурт, Хен Гедимгейт, Дрітхельм та інші, Вільгефорц ж вдається впоратися з переважаючими силами чарівників, після чого він відправляється за Цири, але на шляху мага встає Геральт. Вільгефорц знову пропонує відьмак співпрацю, але той знову відмовляється, після чого вони вступають у двобій, в ході якого чарівник, використовуючи металевий шест, бере гору і серйозно калічить до цього моменту непереможного Геральта, а також ламає його меч. В цей же час Цири біжить в вежу Чайки, де проходить крізь портал, який переносить її в невідоме місце. Телепортація провокує вибух, через який вежа руйнується, а Вільгефорц важко ранить осколками. Незважаючи на це, чарівникові вдається телепортувати себе на корабель, що знаходиться на Безодні, після чого він ховається в замку Стігга. В ту ж ніч війська Нільфгаарда форсують Яругу, після чого починається Друга війна з Нільфгаардом. Після подій Танедда Вільгефорц відправляє Емгиру лже-Ціріллу, але імператор відразу ж зауважує заміну, після чого наказує організувати на чарівника полювання, а тому Вільгефорц виявляється в немилості як Півночі, так і Півдня. Пораненому магу нічого не залишається, як на деякий час піти з поля зору обох сторін і зосередитися на вже було початих дослідах. Завдяки неймовірним магічним здібностям йому вдається запустити процес регенерації тканин, і до кінця Саги він уже далеко просунувся, зумівши відновити, правда не до кінця, навіть знищений очей. Проте, чарівник відчуває незручності від своєї нової зовнішності, від чого часто впадає в лють. Кидаючи всі сили на пошуки Цирі, Вільгефорц проводить десятки тренувальних операцій з вилучення плацент з дівчат. Через деякий час на слід Вільгефорц виходить Йеннефер, яка розуміє, що після подій на Танедді останній переміщуватися в Безодню Седни, а тому пливе туди, але переоцінює свої сили. Вільгефорц вдається захопити Йенніфер і, використовуючи її зв'язок з Геральт і Цири, він сподівається змусити її показати їх місце розташування, але вперта чародійка відмовляється показувати Цири, а тому Вільгефорц вдається знайти лише відьмака. Втративши значну частину зв'язків, чарівник змушений цілком покладатися на своїх протеже Ріенса і Ширра. Він ставить перед ними 2 завдання: Ширра відправляється до підніжжя гір Амелл, щоб вбити Геральта, а Ріенс - в Нільфгаард, де у начальника таємних служб де Рідо він з'ясовує, де знаходиться Стефан Скеллен на прізвисько Пугач, особистий імператорський коронер, який відправився шукати Цирі на схід імперії, і не піде за ним. Коли Скеллі виявляє шпигують за ним Ріенса, той за допомогою магічного пристрої Ксенофонта організовує йому розмову зі своїм майстром. В цей же момент найнятий Стефаном мисливець за головами, Лео Бонарт, прибуває до табору коронера. У той час, поки Вільгефорц, БонАрт і Скеллі домовляються про співпрацю, Цири, навіть незважаючи на поранення, нанесене коронером, вдається втекти, після чого вона робить невеликий стрибок у часі вперед, що робить неможливим її виявлення. В цей же час відправився в Заріччя Ширра наймає Ганзу Солов'я, щоб вбити Геральта і його супутників, проте це їм не вдається, тому що спочатку відьмак вдається дати відсіч бандитам, а потім друїди з лісу Каїда Мирквід за допомогою дубочуд ів відловлюють залишки Ганзи, в тому числі і Ширра, і спалюють їх на багатті. Після вчиненої Цири різанини в Дун Дар е Ріенс, Скеллі і БонАрт знову виходять на слід дівчини, переслідують її і в грудні 1267 р наздоганяють на льоду озера Тарн Миру. Проте, Цири знову тікає від них, увійшовши в портал вежі Ластівки, причому їй вдається вбити Ріенса, як і більшу частину загону Скеллі. Тих, хто вижив БонАрт, Філіна і залишки його людей Вільгефорц переміщує в свій притулок, в замок Стігга. Навесні 1268 р до приємного здивування Вільгефорц, Цири сама з'являється поблизу замку Стігга і добровільно здається чарівникові, сподіваючись, що в обмін на це той звільнить Йенніфер, але, з очевидних причин, цього не відбувається. Вільгефорц вирішує проводити операцію по вилученню плаценти негайно, проте його плани перериває «дружина» Геральта, що увірвалася в той момент в замок. Без коливань вступивши в бій з ведьмаком і звільненою ним Йенніфер, Вільгефорц змогу порівняти різні протистоїть їм обом, більш того, йому вдається вбити нападника на нього вищого вампіра, Регіса, розплавивши і «перетворивши його в скло». Потім чарівник нейтралізує Йенніфер і, вирішивши вступити з Геральт в рукопашну сутичку, матеріалізує знайомий по Танедду металевий шест, після чого з подвоєною силою нападає на відьмака, знову беручи гору в їх поєдинку. Вже готуючись нанести вирішальний удар, Вільгефорц, однак, кілька разів промахується мимо цілі, а коли чарівник розуміє, що відьмак обдурив його ілюзією, Геральт уже встигає нанести йому смертельне поранення в живіт і в груди, після чого обезголовити.

Кінець деталей сюжету.

Гра «Відьмак»

• У пролозі, якщо Геральт бився з Саволлой, в ході одного з розмов з Трісс чародійка згадує ім'я Вільгефорц.
• У другому розділі Золтан Хівай згадує ім'я чарівника.
• Перед тим як нацькувати на Геральта Старших братів, Азар Явед виголосив дві фрази, які використовував Вільгефорц: «Не мочись проти вітру, нічим хорошим це не закінчиться і «цього разу ти помочився проти торнадо» .
• В одному з діалогів Геральта з Лже-Реймондом, «детектив» процитував відому цитату Вільгефорц: «Ти плутаєш небо з зірками, відбитими в поверхні ставка» .
• У грі зустрічається книга «Старша кров», автором якої є Вільгефорц з Роггевеена.

Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»

В ході гри Вільгефорц кілька разів згадується в розмовах Геральта і Філіппи Ейльхарт, коли мова заходить про відновлення втрачених чарівницею очей.

Додатково

• Можливо, що прототипом Вільгефорц був нацистський лікар німецького походження Йозеф Менгеле, який проводив досліди на військовополонених під час 2-ї світової війни.
• Не виключено, що Вільгефорц таємно навчав Азара Явед, як і Рієнса. Про це побічно свідетельствовуют вищезгадані фрази зерріканца.
• У доповненні «Кам'яні Серця» до гри «Відьмак 3: Дикий Гін» професор окультизму і демонології Оксенфуртской Академії Прометіцій Шезлок, до якого Геральт звертається за інформацією про природу Гюнтера о'Діма, згадує, що у всіх Північних королівствах є тільки одна людина, яка зуміла розірвати угоду з Паном-Дзеркало шляхом перемоги над ним в якійсь грі або випробуванні. Ймовірно, це натяк на Вільгефорц, оскільки логічно звучить версія, що саме наділений геніальним розумом чарівник зміг перехитрити Стеклянного Людини. Предметом угоди могли бути неймовірний талант і виняткові здібності до магії, які демонстрував Вільгефорц протягом Саги, що пояснило б, чому його могутність було досить велике, щоб перевершувати магів набагато старший і досвідченіший його.

Галерея

Вільгефорц (Автор Laenare)

Ілюстрація з чеського видання Години Презирства

Вільгефорц, арт з карткової гри