- Головна
- Кіно
Віссегерд (пол. Vissegerd) — був цінтрійським сенешалем[1] та відданим слугою королеви Каланте. Після падіння Цінтри очолив цінтрійських добровольців у статусі маршала та воював проти Нільфгарду, а потім і за нього.
Біографія[]
Під час подій оповідання «Питання ціни» маршал присутній на банкеті з нагоди п'ятнадцятиріччя принцеси Паветти. Слуги доповідають йому про прихід Ежака, а він, своєю чергою, передає звістку королеві. Вочевидь, уже чекаючи на гостя, вона віддає через нього наказ варті пропустити його.
У книзі «Хрещення вогнем» після захоплення Цінтри армією Нільфгарду Віссегерд стає маршалом військ, які складаються з вихідців рідної країни, у надії відвоювати свою батьківщину, бере участь у Битві за Содден у складі темерійської армії. Він відчайдушно шукає загублену онуку Каланте, але не знаходить її. Через 15 років після заручин Паветти маршал зустрічається з Ґеральтом, після чого стає зрозуміло, що він його ненавидить. Маршал заарештовує і засуджує відьмака до страти і Любистка, за звинуваченням у викраденні Цірі та продажу її імператорові Нільфгарду. Але завдяки раптовому втручанню друзів Ґеральта, цієї долі їм вдалося уникнути.
Пізніше, під час Другої війни з Нільфгардом корпус Віссегерда виступав знову в лавах темерської армії, брав участь у Битві під Бренною. Але після появи в Нільфгаарді фалішивої Цірілли почалося повальне дезертирство з корпусу. Більшу частину в цінтрійському корпусі колишнього маршала становили темерці. Потім, не зумівши розпізнати неправдиву Ціріллу на троні Цінтри, маршал сам перейшов на бік Нільфгарду і присягнув імператору.
У книжках Сапковсього[]
- — Кучерявий пахолок і капітан стражі у синьо-золотих барвах Цінтри підбігли до Віссегерда. Сенешаль, нахмурений, вислухав доповідь, устав, зайшов за трон і, низько нахилившись, щось пробурмотів до королеви. Каланте швидко зиркнула на Ґеральта, відповіла коротко, одним словом. Віссегерд нахилився ще нижче, зашепотів, королева гостро глянула на нього, мовчки вдарила долонею по ручці трону. Сенешаль схилився й переказав наказ капітану стражі. Ґеральт не розчув, який саме.
— Останнє бажання, ст. 186
- — А я не виключав би відсутніх, — серйозно сказав Демавенд. — Ані Ервілла, ані Нєдаміра, ані Тиссенідів. А такий собі Віссегерд, майте на увазі, може вас здивувати й знайти несподіване застосування для штандарта, прив’язаного до довгої тички. Ви ж чули про морганатичний шлюб? Віссегерд старий і бридкий, як коров’яча купа, але, напоєне відварами з абсенту й даміани, Левеня може в нього несподівано закохатися! Чи король Віссегерд, панове, є у наших планах?
— Кров ельфів, ст. ??
- У Темерії, розповідали купці, які їхали з півдня, панують смуток і жалоба серед цінтрійських емігрантів, яких зібрано під штандартами фельдмаршала Віссегерда. Бо ж підтвердилася страшна новина про смерть Левеняти, княжни Цірілли, останньої з крові королеви Каланте, яку звали Левицею з Цінтри.
— Час погорди, ст. ??
- — Віссегерд мав вісім тисяч солдатів, у тому числі п’ять тисяч родовитих цінтрійців, решту складали темерійські допоміжні загони й добровільне рицарство з Брюґґе й Соддену. Зараз корпус нараховує шість тисяч. А дезертирували виключно оті, з Цінтри. Військо Віссегерда було проріджене без битви.
— Хрещення вогнем, ст. 136
- — Здається, — спокійно сказав поет, — що розумію я більше й краще за тебе. Без жодного діставання і вичавлення здогадуюся я, що отой таємничий напівельф діє за наказом Дійкстри, якого ти на моїх очах скалічив на Танедді, зламавши йому ногу в суглобі. Дійкстра після рапорту маршала Віссегерда, безсумнівно, вважає нас нільфгардськими шпигунами. А після нашої втечі з корпусу лирійських партизанів королева Мева, безсумнівно, дописала кілька пунктів до списку наших злочинів…
- — Помилка, Любистку, — тихо втрутився Регіс. — То не Дійкстра. І не Віссегерд. І не Мева.
— Вежа Ластівки, ст. ??
- — Власне, — перервав його Денніс. — Знав я, що до чогось хотів повернутися, а справа торкалася добровольців, що зраджують і дезертирують. Пригадайте собі отой цінтрійський корпус Віссегерда. Сучі сини, виявляється, навіть знамен не змінили. Знаю те від кондотьєрів Вільної Компанії, від бандерії Юлії «Солодкої Вітрогонки». Під Майєною бандерія Юлії з цінтрійцями зіткнулася. Ішли в авангарді нільфгардського загону під тим самим прапором із левами…
— Володарка Озера, ст. ??
Помилки[]
- У книзі Час погорди його згадують як фельдмаршала, а у наступній книзі Кров ельфів його тілують маршалом.
- паралельно вживаються Віссегерд та Віссеґерд.
Гра «ГВИНТ: Відьмацька карткова гра»[]
Віссегерд присутній в вигляді золотої картки Віссегерд фракції Королівства Півночі.
« | Я підніму Цінтру з попелу. Ціна не грає ролі. | » |
— Опис картки |
Примітки[]
- ↑ Сенешаль (букв. «старший слуга») спочатку вважався стольником, людиною, яка контролює проходження банкетів і подавання страв на столи; пізніше обов’язки його розширилися до завідуючого внутрішнім розпорядком при дворі.