Відьмакопедія
Advertisement

Герніхора (пол. Gernichora) — персонаж адапатацій літературного циклу, написаного Анджеєм Сапковським в тому числі ігор «ГВИНТ: Відьмацька карткова гра» та Кровна війна: відьмацькі історії.

Опис[]

Герніхора, також відома як Gvaern Ichaer («Кривава господиня»), була багатовіковим чудовиськом, що гніздилося в Їзгіті. Стародавні ельфи вважали її занепалою богинею, тоді як місцеві люди в Анґрені вважали її духом проклятої принцеси, вся свита якої потонула в болоті по дорозі на весілля. Герніхора встигла вхопитися за корінь, перш ніж трясовина поглинула її цілком. Вона кричала годинами, але ніхто не чув її. П’явки, сотні п’явок, вкрили її з голови до ніг, поки вона лежала безпорадна. Вони влаштували собі королівський бенкет і висмоктали її досуха, виснаживши до останньої краплі. Страх і відраза настільки оволоділи її духом, що вона не змогла перейти у потойбічний світ. Тож вона повернулася, відроджена магією Їзгіту…

Насправді Герніхора була огидним, вкритою багнюкою чудовиськом, яке використовувало п’явок і кліщів — свої «плоди» — наповнені по вінця власною кров’ю — в якості жертвоприношень іншим чудовиськам Їзгіту. Її кров була настільки чарівною, що дозволяла їй контролювати розум будь-якого монстра, який її пив.

Відьмак Іво з Белхавена був найнятий нільфгаардським військом, щоб знищити чудовисько. На жаль, відьмак не зміг виконати своє завдання, оскільки був поранений у бою. Оскільки нечисть стояла на шляху королеви Меве з Лірії та війська Рівії, саме їй випало прибрати цю так звану королеву Їзгіт.

Кровна війна[]

Королева Мева, яка опинилася на болотах Анґрену, вперше зустрічає згадку про Герніхору у напівзруйнованій ельфійській усипальні, де на фресках зображені всілякі чудовиська, що населяють околиці. Згодом їй випала нагода знищити стародавній обеліск, де місцеві жителі поклоняються Герінхорі, приносячи їй у жертву кров тварин, або самій наказати своїм людям зробити богині підношення.

Уже в Їзгіті Мева зустрічає відьмака Іво з Бельхавена, який розповідає їй легенди про жахливу Герінхору та її здібності. Спочатку не бажаючи ділитися професійними секретами, але на прохання Меви, яка нагадала йому про порятунок від монстрів, Іво все-таки пояснює, що Герніхора особливо вразлива в той момент, коли годує тварюк своєю кров’ю, а також радить обов’язково спалити її тіло, але до загону королеви приєднуватися не бажає. Вирушивши стежкою назад до мосту біля Червоної Біндюги, в одній з ущелин Мева стикається з самою Герніхорою і контрольованими нею монстрами, яких їй та її армії ледве вдається здолати. За настановою відьмака, королева власноруч підпалює тіло чудовиська, бо її солдати бояться підійти до трупа.

Згодом, пішовши за дороговказним вогником, Мева знаходить рештки напівзатонулого в болотах і згнилого весільного кортежу і робить висновок, що хоча б частина легенди про Герніхор є правдою.

Logo-gwent-big
Гра «ГВИНТ: Відьмацька карткова гра»
[]

Gernichora (G23)

Герніхора представлена у вигляді картки «Герніхора» фракції Чудовиська у грі «ГВИНТ».

« Коли вона вішає цю прокляту ляльку на дерево, людину навіть з іншого кінця континенту починає тягнути сюди. «

— Опис картки


У Книзі нагород в підрозділі «Кровна війна» представлено дерево нагород з наступним описом:

  • Анґрен — одне з найнебезпечніших місць на світі, а болота Їзгіт — одне з найнебезпечніших місць в Ангрені. Саме тут влаштувало собі лігво кровожерливе чудовисько, прозване місцевими жителями Герніхорою.
  • Дехто каже, що Герніхора — висока жінка, з голови до п’ят вкрита набряклими від крові п’явками. Інші стверджують, що вона виглядає як сирена — з черевом п’явки замість риб’ячого хвоста. Важко сказати, хто має рацію: жоден з тих, хто отримував можливість розглянути її зблизька, не пережив цієї зустрічі.
  • Усім жителям боліт добре відомий її знак — плоди Їзгіту. Здалеку вони нагадують стиглі, соковиті яблука, під якими гнуться гілки… Але коли зголоднілий подорожній простягає до них руку, виявляється, що це величезні п’явки і кліщі, що впилися кров’ю.
  • Річ у тім, що Герніхора схожа на вампірів, тільки замість того, щоб харчуватися кров’ю інших, вона годує їх власною. Вона прикладає до свого тіла паразитів, а після розвішує їх по деревах. Ті чудовиська, що скуштують її плоди, будуть повністю залежати від її волі…
  • За легендою, Герніхора колись була принцесою. Вона їхала через Аедірн до двору у Визимі, щоб одружитися з одним із синів короля Седрика, однак її кортеж збився зі шляху й потонув посеред підступних трясовин Їзгіт. Принцеса встигла вхопитися за корінь дерева і видертися з болота, але її супутникам пощастило менше. Вона довго кликала на допомогу, але ніхто не почув її відчайдушних криків. На поклик прийшли лише сотні п’явок, які обліпили принцесу і випили з неї всю кров до останньої краплі. Завдяки магії Їзгіту вона повернулася у світ живих — уже як чудовисько.
  • Насправді Герніхора народилася після Кон'юнкції Сфер. Це ім’я родом зі Старшої Мови: ельфи звали її Gvaern Ichaer' тобто Кривава господиня. Aen Seidhe не могли здолати Герніхору, але робили все, щоб її стримати. Залишаючи Ангрен, вони попереджали людей про Криваву Пані, але ті не слухали. Незабаром Герніхора почала набирати силу…
  • Безліч володарів намагалися підкорити Їзгіт: спершу темерці, потім нільфгаардці. Вони посилали на болота довгі каравани поселенців під охороною добірних воїнів. Усі ці спроби закінчувалися однаково: хворобами, божевіллям і братськими могилами, які приманювали гулей. Нині Їзгіт безлюдний…

Галерея[]

Примітки[]

Advertisement