Дерево Знання Добра й Зла (пол. Drzewo Wiadomości Złego i Dobrego) — розложистий черешчатий дуб, що слугує міжлюдській комунікації села Кріпниця та інших населених пунктів.
У книгах Сапковського[]
- На перепутті за селом Кріпниця, за руїнами спаленої корчми, стояв — десь років із сотню вже — розложистий черешчатий дуб, обвішаний тепер, навесні, дрібнесенькими суцвіттями. Люд усіх околиць, навіть із віддаленої Спалли, звик використовувати того гіганта для вішання на ньому дощок і табличок, що містили різну інформацію. Дуб, слугуючи міжлюдській комунікації, через те звався Деревом Знання Добра й Зла.
- — Цірі, почни з того боку, — скомандував Ґеральт, спішуючись. — Любистку, ти приглядаєшся з того.
- Підвішені на гіллі дощечки рухалися на вітрі, зі стукотом билися одна об одну.
- Домінували звичайні після війни пошуки загублених і розлучених родин. Багато було оголошень на кшталт «ПОВЕРНИСЯ, Я ВСЕ ПРОЩУ», багато пропозицій еротичного масажу й подібних послуг у навколишніх селах та містечках, багато торговельних оголошень та реклами. Була любовна кореспонденція, були доноси та анонімки від доброзичливців. Траплялися також дощечки, на яких містилися філософські погляди їхніх авторів — переважно кретинсько-безглузді або обридливо-непристойні.
- — Ха! — крикнув Любисток. — У замку Растбург терміново потрібен відьмак, пишуть, що оплата висока, вигідні ночівлі та екстраординарно смачна їжа гарантовані. Скористаєшся, Ґеральте?
- — Абсолютно точно ні.
- Звістку, яку вони шукали, знайшла Цірі.
- І тоді повідомила йому те, на що відьмак очікував уже давно.
— Володарка Озера, ст. 249