Дубостворіння (пол. Dębostwór; англ. Tree creature) — істота, яка фігурує в фігурує у літературному циклі «Відьмак» за авторством Анджея Сапковського, та його адаптаціях, зокрема у грі «ГВИНТ: Відьмацька карткова гра».
Дубостворіння являють собою зачаровані друїдами дуби, що охороняють кордони святилища в лісі Каед-Мюрквід, що на кордоні Туссену, і відловлюють порушників.
Описуються один раз в книзі «Вежа Ластівки». Одне з дубостворінь ловить Ґеральта, Мільву та Ангулему, після чого приносить їх друїдам.
У книгах Сапковського[]
- Дубостворіння – це є страховидло дивне, магією друїдів — магів лісових створене, для охорони володінь своїх. Виглядає страховидло подібно дубу сторічному, проте древо це не росте мирно, соками землі живиться, а рухає себе корінням і гілками по лісі вельми жваво.
— ???
- Стовбур має чудовисько до двох сажнів в охопленні своєму, на якому дупло є, глибоке, дещо пасти є. Хто не люб йому охоплює древо це гілками міцно і паралізує, а коли бажання буде тисне як чапля лягуху забарився. Стрілами його не візьмеш і клинок його бере неохоче, бо сили в диво се, поболі дюжини чоловік буде. Лише вогню це створення боїться, котрі крону його підпалити може. Але коли не розгнівив ти друїдів, що ліс населяють, то поводиться чудо це мирно і зло не замислює.
— ???
- І тоді вони краще роздивилися те щось, що на них ішло. Й абсолютно перестали дивуватися паніці звірів.
- Створіння нагадувало гігантське дерево, лапатий віковий дуб — а може, воно й було дубом. Але дубом дуже нетиповим. Замість стояти собі десь на галявині серед падаючого листя і жолудів, замість дозволяти бігати по собі білкам та срати на себе коноплянкам той дуб жваво крокував лісом, розмірено тупав товстезним корінням і вимахував гілками. Товстелезний стовбур — чи тулуб — потвори мав на око зо два саженя в обхваті, а дупла, що було на ньому видно, мабуть, дуплами не були — а були пащами, бо клацали зі звуком, що нагадував стукіт важкими дверима.
- Хоча під страшенним його тягарем земля тряслася так, що важко було втримати рівновагу, створіння гнало через ліс на диво швидко. І робило то не без мети.
- На їхніх очах потвора махнула суччям, свиснула гіллям і витягла з ями з-під дерева бандита, який там ховався, — зовсім як лелека ловить сховану між травами жабу. Обплетений гіллям опришок завис серед суччя, виючи так, що аж жаль брав. Ґеральт побачив, що створіння несе вже трьох розбійників, схоплених таким само чином. Й одного нільфгардця.
- [...]
- — Пасися, пасися, пасися, — почули вони знизу, з боку коріння. — Пасися, пасися, Деревце.
- За дубостворінням, легенько підганяючи його не обірваним від листя прутом, крокувала молода друїдка у білих шатах і вінкові з квітів на голові.
- — Не кривди, Деревце, не стискай. Делікатно. Пасися, пасися, пасися.
— Вежа Ластівки, ст. ??