Ейк із Денесле приєднався до загону короля Нєдаміра, зібраному для знищення дракона, що з'явився на рівнинах Холопілля.
Під час походу він дивом рятується від раптової лавини, що обрушується на їх процесію і рятує відьмакаҐеральта та чародійкуЙеннефер кинувши їм рятівну мотузку.
Став першим хто прийняв виклик золотого драконаВіллентретенмерта і постраждав у битві зі створінням. Був відправлений назад Кайнгорн разом з кортежем молодого короля Нєдаміра.
У книгах Сапковського[]
— Хто приїхав?
— Ейк із Денесле, це по-перше.
— Хай йому... — Відьмак тихенько просвиснув. — Богобоязний та цнотливий Ейк, лицар без страху й докору, власною особою.
— Ти його знаєш, Ґеральте? — запитав Борх. — Він і справді такий вовкодав для драконів?
— Не тільки для драконів. Ейк упорається з будь-якою потворою. Забиває навіть мантикор і грифонів. Кількох драконів також прикінчив, я про це чув. Він вправний у цьому. Але псує мені інтереси, босяцюра, бо не бере грошй.
— Про одне я забув, — сказав Ґеральт. — Є тут один, хто може вам усі плани поплутати. Який ні на які розділи та умови не піде. Я кажу про Ейка з Денесле. Ви із ним розмовляли?
— Про що? — проскреготів Богольт, палицею поправляючи колоди у вогнищі. — З Ейком, Ґеральте, не поговориш. Він на інтересах не розуміється або в домовленостях участі не бере.
— Коли ми під'їжджали до вашого табору, — сказав Три Галки, — ми його зустріли. Стояв навколішки на камінні, при повному озброєнні, і витріщався у небо.
— Він так постійно робить, — сказав Пильщик. — Медитує або молиться. Говорить, що треба так, бо йому богами наказанно людей від зла охороняти.
Ейк із Денесле, вже на коні, у повному обладунку, зі списом, уставленим у стремено, виглядав куди краще, аніж пішим. З-під піднятого забрала шолому горіли гарячково очі, біліло бліде обличчя.
— Ні, пане Кеннете, — повторив лицар. — Хіба що через мій труп. Не допущу, аби в моїй присутності ображали лицарський гонор. Хто наважиться зламати умови гонорового поєдинку...
Ейк мовив далі голосніше, екзальтований голос його ламався і тремтів від піднесення.
— ...хто зневажить гонор, той зневажить і мене, і кров — його чи моя — потече на цю змучену землю. Бестія хоче поєдинку? Добре! Нехай герольд трубить ім'я! Нехай вирішить усе суд богів! За драконом — сила іклів та пазурів і пекельна злість, за мною...
— Що за кретин, — буркнув Ярпен Зігрін.
— ...за мною справедливість, за мною віра, за мною сльози дівиць, яких той гад...
— Закінчуй, Ейку, бо блювати хочеться! — крикнув Богольт. — Уперед, у поле, за дракона берися замість базікати!