Недолюблює чарівників, тому навіть не думає давати їм владу в державі.
Тримає в залізному кулаці всю Імперію Великого Сонця, наводячи жах на своїх придворних та підданих.
Здобутки[]
Зумів створити відмінну армію і генеральний штаб, ефективний уряд, підніс багатьох здібних людей, незважаючи на їх низьке походження.
Навіть з минулої програної по суті війни з нордлінгами Емгир ухитрився виповзти з гідністю: держава укріпила економічний вплив на Північ; зберегла свої кордони в недоторканності, а подекуди і розширила їх.
У випадку перемоги Імперії Нільфгарду в ході останньої Північної Війни може об'єднати під своїм правлінням всю Північ і Південь, створивши найбільшу державу в історії світу.
Фергус вар Емрейс не відрізнявся агресивною політикою, прославився проведенням соціальних та економічних реформ в житті імперії Півдня. Відомо, що в 1180-1190-х роках він підписав трактат з правителем Ковіру і Повіссу, Естерілем Тиссеном. Згідно з ним, Ковір відмовлявся підтримувати ворогів Імперії Нільфгарду військовою силою або ж грошима, що могли піти на війська.
Також імператор увів спеціальним декретом рівноправність жінок в армії і постановив, що рівноправність має бути абсолютною, без будь-яких винятків або поблажок для будь-якої із статей. Наприклад, саме з того часу в фортецях і цитаделях Імперії Нільфгарду арештанти різних статей сиділи разом.
Заколот[]
Приблизно у 1234 році в Імперії відбувається заколот і трон посідає Торрес II Узурпатор. Фергуса довго катують, щоб примусити до співпраці з новим імператором, однак тортури не дали потрібного ефекту. Тоді найнятий узурпатором маг Браатенс на очах Фергуса перетворив його сина на чудовисько, щось на зразок людиноподібного їжака. Така ідея спала чарівникові на думку тому, що слово «Емгир» з місцевого перекладається як «Єжак».
Проте, Фергус не дав себе зломити і був убитий, а самого Емгира випустили в ліс і нацькували на нього мисливських собак. Втім, переслідування велося не дуже активно, оскільки люди узурпатора не знали, що по ночах до хлопчика повертається людська подоба.
Гоніння[]
Емгиру, який називає себе тепер Єжак із Ерленвальду, за допомогою декількох вірних людей вдалося втекти з країни. Також нільфгардський астролог Зартісій визначив, що порятунок Єжак повинен шукати за Марнадальськими Ступенями, куди той і відправляється. Емгиру неймовірно пощастило, коли він врятував в лісі Ерленвальда, південніше Цінтри, Ройґнера з Еббінґу. Вивихнувший ногу, король легко б став здобиччю хижаків, якби не допомога Дані.
У відповідь на питання про те, що рятівник бажає отримати у винагороду, майбутній імператор Півночі та Півдня скористався «правом несподіванки», як порадив йому астролог Зартісій під час втечі з Міста Золотих Веж.
Заручени принцесси Паветти[]
У 1250 році Єжак із Ерленвальду зустрічається з 14-річною цінтрійською принцесою Паветтою. Між ними спалахує кохання, проте, таємне. Померлий за рік до цього Ройґнер повідомив про Єжака своїй дружині, яка, що логічно, була проти такого жениха для своєї дочки — адже чоловік Паветти повинен був стати спадкоємцем корони Цінтри. Королева Каланте вирішує усунути Єжака, запросивши на 15-річчя Паветти відьмака Ґеральта із Рівії, бо очикувала очікувала появи Єжака, якій й прийшов на бенкет просити руки принцеси. В результаті починається бійка, в ході якої Єжака було поранено, а відьмак став на його захист. У Паветти відбувається нервовий зрив, що вилився в неконтрольований викиді сили, який майже знищив палац. Однак відьмак Ґеральт та друїдМишовур нейтралізують викид. Після цього Каланте погоджується на весілля Дані та Паветти, знімаючи тим самим з майбутнього імператора прокляття.
— Ти добре знаєш, королево, — незворушно вів далі прибулець, — що сталося тоді в Ерленвальді. Знаєш, що врятований Ройґнер сам, із власної волі, заприсягнувся віддати мені все, чого я тільки забажаю. Усіх закликаю у свідки щодо того, що я скажу! Коли король, вирятуваний із халепи, супроводжений до свого почту, удруге запитав мене, чого я бажаю, я йому відповів. Попросив, щоб він віддав мені те, що він залишив удома, про що не знає і на що не сподівається. І король заприсягся, що так і буде. А після повернення він застав у замку тебе, Каланте, у пологах. Так, королево, я чекав цього п’ятнадцять років, а відсотки з моєї винагороди зростали. Сьогодні, коли дивлюся на чарівну Паветту, бачу, що очікування було того варте! Панове й лицарі! Частина з вас прибула до Цінтри, аби претендувати на руку принцеси. Тож я засвідчую, що прибули ви дарма. Від дня свого народження, силою королівської клятви, чарівна Паветта належить мені!
— А тому, — вела далі королева, піднімаючи руку у перснях, — нехай виконається закон, нехай виконається клятва, виконання якої вимагаєш ти, Єжаче з Ерленвальду. Пробило північ. Твоя обітниця вже не діє. Зніми шолом. Перш ніж моя дочка оголосить свою волю, перш ніж вирішить щодо свого призначення, нехай вона побачить твоє обличчя. Ми всі прагнемо побачити твоє обличчя.
Єжак із Ерленвальду повільно підняв латну печатку, шарпнув за зав’язки шолома, зняв його, хапаючи за залізний ріг, і кинув з розмаху на підлогу. Хтось крикнув, хтось вилаявся, хтось зі свистом втягнув повітря. На обличчі королеви з’явилася зла, дуже зла посмішка. Посмішка жорстокого тріумфу.
Над широкою напівкруглою бляхою нагрудника дивилися на них двоє випуклих чорних ґудзиків баньок, розміщених по обидва боки від укритого рудуватою щетиною, видовженого, тупо зрізаного писку, озброєного тремтячими вібрисами, повного гострих білих іклів. Голова й карк постаті, що стояла посередині залу, їжачилися гребенем коротких, сірих, рухливих голок.
— Саме такий я маю вигляд, — промовило створіння, — про що ти чудово знала, Каланте. Ройґнер, розповідаючи про пригоду в Ерленвальді, не міг не описати того, кому він завдячував життям. Кому, незважаючи на вигляд, він поклявся у тому, у чому поклявся. Ти добре приготувалася до мого приходу, королево. За твою погордливу та презирливу відмову дотримуватися слова докорили тобі власні васали. Коли не вдалася спроба натравити на мене інших претендентів на руку дочки, мала ти — про всяк випадок — іще й відьмака-вбивцю, який сидить тепер праворуч від тебе, на почесному місці. А наприкінці ще й низький обман. Ти хотіла принизити мене, Каланте. Знай же, що принизила ти себе.
Потворний писок Єжака розмазався, розмився, втрачаючи контури. Шипи і щетина пішли хвилями, перетворившись на чорне, блискуче, кучеряве волосся і бороду, що обрамлювали бліде вугласте чоловіче обличчя, прикрашене великим носом.
— Що… — заїкнувся Ейст Турсех. — Хто то? Єжак?
— Дані, — м’яко сказала Паветта.
Каланте, стиснувши вуста, відвернулася.
— Заклятий? — пробурмотів Ейст. — Але як…
— Пробило північ, — сказав відьмак. — Саме цієї хвилини. Дзвін, який ми чули раніше, був непорозумінням і помилкою дзвонаря. Вірно, Каланте?
— Вірно, вірно, — простогнав чоловік на ім’я Дані, відповідаючи замість королеви, яка, зрештою, відповідати наміру не мала. — Однак, може, замість того щоб просторікувати, хтось допоможе мені стягнути ці бляхи й викличе медика? Той божевільний Райнфарн дзьобнув мене під ребро.
Ґеральт із Рівії, в свою чергу, в якості винагороди вимагає те, що колись Дані зажадав від Ройґнера – користується «правом несподіванки». Аж ось зненацька виявляється, що Паветта вагітна.
Повернення до Нільфгарду[]
Через деякий час у них народжується дочка Цірілла. У цей час Вільгефорц з Роґґевену таємно відвідує Дані і пропонує план перевороту в Нільфгарді, а також розповідає про Aep Ithlinnespeach, пророцтво Ітлінне, а вірніше — про роль, яку в ньому відіграє його дочка, Цірілла. На питання навіщо він це робить, Вільгефорц чесно відповідає: він хоче влади. Отримавши згоду, Вільгефорц допомагає Дані знайти прихильників, а також пропонує план втечі з Цінтри.
Однак удача не супроводжує майбутнього імператора — перед відплиттям Паветта почає щось підозрювати і висаджує Цірі. На борту корабля між Дані та Паветтою сплахує сварка, і під час магічного шторму Вільгефорца принцеса падає за борт судна. Сам же Емгир був важко поранений, після чого змінив своє ставлення до чарівників.
Після цього у 1257 році Емгир здійснює переворот і повертає владу в Нільфгарді законному спадкоємцю, тобто, собі. Узурпатор повалений, проте розпочате ним просування на північ Емгир продовжив. Початком Першої Північної Війни стала атака на однойменну столицю королівства Цінтра в 1267 році, однак справжньою ціллю імператора в цій атаці було захоплення власної дочки, Цірілли, на якій Емгир збирався одружитися з політичних міркувань, як спадкоємиці Цінтри, а також для зачаття сина з даром Старшої Крові, для чого і розшукував її протягом подій Саги.
Для цієї мети він посилає в Цінтру молодого лицаря Кагіра. Порученець імператора вивозить дівчинку зі знищеного міста, але після цього Левеня із Цінтри тікає від нього. Емгир звинувачує в провалі Кагіра і жорстоко його карає. Після низки перемог над нордлінгами, Емгир зазнає поразки від сил чотирьох королівств в битві при Содденському Пагорбі. Імперія, яка не знала поразок понад 100 років, програла, але Емгир не збирався здаватися.
Емгир і Вільгефорц вирішують спровокувати новий конфлікт. Каталізатором для війни стає заколот на Танедді, прагнення групи високопоставленних чародіїв Ордену на чолі з Вільгефорцом підтримати Нільфгард. Головною причиною підтримки Вільгефорцом Емгира було бажання захопити і використовувати у власних цілях Ціріллу. Однак, інформація про змову потрапила до чародіїв, які були лояльними до правителів Північних королівств.
Вони, на чолі з Філіппою Ейльгарт нападають першими і знешкоджують частину зрадників. Проте Тіссая де Фрьес знешкоджує антимагічну блокаду, звільняє своїх спільників та пропускає на острів Скойа'таелей з Кагіром, у якого завдання знайти доньку імператора. Молодому лицарю це знову не вдається, Цірілла ледь не вбиває його і тікає зникнувши в таємничому порталі, але основна ціль заколоту дає свої результати. Король Демавенд влаштовує атаку на прикордонний форт в Дол Ангра, що розцінюється Нільфгардом як акт агресії. Починається Друга Північна Війна.
Після бунту вплив чародіїв на політичний розклад сил різко скоротився, і багато магів втратили звання королівських радників. Капітул і Рада припинили своє існування, ректор Аретузи Тіссая де Фрьес покінчила з собою, а Філіппа Ейльгарт створила Ложу Чародійок.
Пошуки Цірілли[]
Незабаром імператор дізнається, що Вільгефорц весь цей час вів свою гру. Емгир наказує шукати його доньку та чародія-зрадника. Через деякий час, загін під керівництвом напівельфа Ширру привозять імператору Цірі, але коли він її бачить, то розуміє, що його обдурили і це не його донька.
Тим не менш, він робить вигляд, що повірив, але шукає доньку далі. Придворний чародій Зартісій, той самий, який допоміг Емгиру після перевороту, вказує на місце знаходження його доньки в пустелі Корат. Туди відправляють загін на чолі з Стефаном Скелленом. Але, як виявилося пізніше, відправлений на пошуки Стефан Скеллен є змовником, який хоче повалити імператора і здіснити новий переворот в Нільфгарді. В ході наступу армії Нільфгарду, королівства Едірн та Лирія вже пали.
Тим часом і Ґеральт, і Емгир знайшли Вільгефорца з Ціріллою. У замку Стигга Ґеральт та Йеннефер першими вбивають Вільгефорца, а Цірі розправляється з Лео Бонгартом, при цьому втративши всю «ґанзу» Ґеральта. Скеллена ж, ловлять нільфгардські солдати, які прибули в замок разом з самим Імператором.
При зустрічі тільки Ґеральт пізнає в імператорі Дані та відразу ж розповідає йому про це. Емрейс розповідає про свої плани Ґеральту. Почувши про плани на Цірі, відьмак називає імператора монстром і просить не затягувати з реалізацією планів на нього і Йеннефер. За наказом Емгира, відьмак і чарівниці дали час, щоб побути разом, а сам він залишає замок разом з Ціріллою. Але несподівано в дорозі Емгир усвідомлює жахливість плану, на який мало не пішов, і відпускає доньку, так і не розкривши їй, хто він такий.
Битва під Бренною[]
Паралельно цим подіям відбувається вирішальна битва Другої Північної Війни у Бренни, де армія Нільфгарду програє об'єднаним військам Півночі. Це сталося з вини розвідників, які не змогли виявити наближаються війська Кедвену.
В результаті цього всі сили були кинуті на темерців, які змогли стримати загарбників до прибуття допомоги. Але війна все одно закінчилася успішно для імперії: під стяги Золотого Сонця перейшли всі землі на південь від Яруги, включаючи Цінтру.
З останнім йому допомогло одруження на фальшивій Ціріллі, до якої імператор перейнявся почуттями. У підсумку, в столиці завойованої країни було підписано угоду, яка отримала назву Цінтрійський Мир.
Емгир не брав участі у подіях Повстання нелюдей у столиці Темерії, Визімі, і не грав ніяколі ролі в них. Проте він часто згадується учасниками Північних Війн, з натяками на нову експансію Імператора.
У другій частині комп'ютерної саги Емгир вар Емрейс виступає в якості одного з головних сюжетних героїв, хоча безпосередньо він тут не з'являється. Саме він найняв відьмака Лето з Ґулети для того, щоб вбити королів Півночі, а потім звинуватити в усьому чародіїв, спровокувавши королів Півночі знищити їх.
Крім цього, імперський посол Шілярд Фітц-Естерлен всіляко інтригує проти Ложі Чародійок, наприклад, буквально нацьковуючи Радовіда V на Філіппу Ейльгарт. Згодом Фіц-Естерлен оголошує список учасників Ложі, які хотіли усунути правителів, що діють проти магів.
В результаті у імперського посла вийшло спровокувати королів Півночі на знищення магів, які, насправді, хотіли допомогти їм. У підсумку залишається два короля півночі, Генсельт і Радовід V, а проти них виступає вся величезна Нільфгардська Імперія на чолі з імператором Емгиром вар Емрейсом — в кінці 1271 року війська Нільфгарду перейшли Яругу і почали зносити все на своєму шляху, так і почалася Третя Північна Війна.
Запис у щоденнику[]
Серед усіх правителів нашого часу неможливо не назвати імператора Нільфгарду, прозваного Deithwen Addan yn Carn aep Morvudd, що в перекладі з Старшої Мови значить Біле Полум'я, що Танцюює на Курганах Ворогів. При звуці його імені здригалися королі від Буіни до Яруги. Легіони одягнених в сталь нільфгардських солдат зневажали ногами королівства і скидали королів з престолів. Ненаситний в своїх амбіціях, імператор двічі пробував підкорити всю Північ і кожен раз був змушений підписати мир. Хоча сам він не з'являвся особисто в нашому оповіданні, проте персона його кілька разів кидала тінь на описувані мною події.
За словами Шилярда, Ґеральту одного разу випала честь стати перед імператором, який в той раз дарував йому життя. Мені відомі обставини цієї події, однак я дозволю собі їх опустити, оскільки вони не пов'язані з нашою розповіддю.
Емгир вар Емрейс, прозваний Імператором Півночі і Півдня грає одну із головних ролей в подіях Третьої Північної Війни. Експансія Південного агресора продовжується, а ослаблена північ не може нічим відповісти силам імперії: Цідаріс, Верден, Брюґґе і Содден завжди сподівалися на підтримку Темерії, але король Фольтест був убитий посланим імператором відьмаком Лето з Ґулети, і країна занурилася в численні суперечки про наступника.
Лирія не змогла довго стримувати загарбників і пала, після чого пав ослаблений Едірн. Південна частина Кедвену і Темерії пали останніми. На час війни імператор перебрався в захоплений палац Фольтеста в Визімі.
Таким чином, до весни 1272 року імперія контролювала всі землі на південь від Понтара. Єдиними, хто давав відсіч на півдні, були темерські партизани в Велені. Останнім серйозним ворогом Чорного Сонця була Реданія, яка окупувала решту земель Кедвена, і контролювала все на північ від Понтара, за винятком Ковіру і Повіссу. Король Радовід, хоч і впав в безумство, прекрасно розбирався в тактиці і стратегії і мав всі шанси розгромити загарбника.
Незважаючи на все зовнішні проблеми, Емгиру також погрожували внутрішні чвари: опозиція і торгові корпорації були незадоволені політикою правителя, але поки Нільфгард перемагав, не наважувалися відкрито висловлювати своє невдоволення.
У грі Емгир вперше постає перед Ґеральтом в фіналі прологу. Імператор приймає Вовка на аудієнції, де розповідає, що його дочка повернулася. Він пропонує щедру винагороду відьмаку, якщо той приведе її до нього. Майже весь час проводить в королівському палаці, часто скликає військову раду. Найчастіше обговорює військову тактику з своїм кузеном, генералом Морвраном Ворхісом. Над усе для нього, як і раніше, благо і процвітання імперії, тому жадає посадити на трон Ціріллу. Але, не дивлячись на те, що, перш за все вона для нього майбутнє Нільфгарду, Емгир відчуває до доньки батьківські почуття, нехай і приховує це.
Залежно від дій Ґеральта, Емгир може повернутися в серце імперії з перемогою, з Ціріллою або ж з поразкою, після якої в результаті повстання, Емгир вар Емрейс буде убитий замовниками.
Запис у щоденнику[]
Мало яке ім’я в історії континенту викликало такий страх та повагу, як ім’я Емгир вар Емрейс, Deithwen Addan yn Carn aep Morvudd — Біле Полум’я, що Танцює на Курганах Ворогів. Імператор Нільфгарду, володар Метінни, Еббінґу та Ґеммери, суверен Назаїру та Віковаро, завойовник половину цивілізованого світу з прагненням володіти їм цілком, який своїми діями та рішеннями вершив долі країн та народів.
Чого же могла така людина хотіти від простого відьмака?
Імператор пояснив свої мотиви читко та без зайвих слів. Його донька та давня вихованка Ґеральта, Цірілла, опинилася у великій небезпеці — її переслідував Дикий Гін. Ґеральт, видатний слідопит, якого на додаток зв’язували з імператорською донькою пов’язувала доля, мав найкращі шанси її відшукати її.
Якщо відвести до нього Цірі
Завдячуючи Ґеральтові Емгир міг вперше за багато років побалакати з власною донькою віч-на-віч. Ґеральт не знав, які теми підіймалися під час обговорення, але він помітив, що Цірі була на нього явно обурена.
Мене не кличуть Терплячим. Тож подбай, щоб тебе не прозвали Безголовим.
Опис картки
Ось так я виглядаю, про що ти чудово знала, Каланте. Ройґнер, розповідаючи тобі про клятву, не міг промовчати про зовнішність того, кому був зобов'язаний життям.
Опис картки
Після того, як прокляття було знято, Дані заявив, що не знає, хто і навіщо його прокляв. Він збрехав, звичайно.
Опис картки
Його ім’я нільфгардською настільки схоже слово «їжак», що Браатенс вирішив перетворити хлопчика на нього. Через роки Емгир відплатив чародію за скоєне. Так, Браатенс звучить майже так само, як «смажений».
Опис картки
Твоє ім’я хлопче, так і просить перетворити тебе в їжака. Справжня любов зніме прокляття, але ти тепер монстр. В ліс його, та псів за ним пустіть. Я вірний імператорському флорену, але не обличчі на ньому.
Цитати
Записи дерева винагород[]
Сувій 1: Емгир вар Емрейс, Біле Полум'я, що танцює на могилах своїх ворогів. Жодне інше ім’я не викликає такого страху в серцях Нордлінгів. Саме за його правління нільфгардські війська вперше перетнули Яругу на Північ... І вдруге... Ну, і втретє...»
Сувій 2: Що спонукало Емгира вар Емрейса? Історики довго сперечалися про це. Дехто стверджував, що він підкорився волі купців і торговців. Інші – що він шукав нові, родючі землі для нільфгардського поселення. Але що було правдою?»
Сувій 3: Емгір був людиною майже безпрецедентних амбіцій, чиї плани простягалися далеко в майбутнє. Словом, йому ніколи не вистачало трону Нільфгарда... Він хотів правити світом».
Сувій 4: Щоб реалізувати свої амбіції, йому знадобилася допомога його доньки Цірілли – Дитини Старшої Крові. Емгир був на порозі здійснення свого плану... Доки, тобто, вперше і востаннє його не зупинила совість».
Скриня 1: Емгір вар Емрейс був готовий на все заради влади. Розпалити війну. Вбити власну дружину. Поранити власну дочку. Все це не підвищуючи голосу, не зронивши жодної сльози. У його холодних очах не було й проблиску емоцій. Кажуть, що навіть ґолеми, які служать в імперській армії, мають більше серця, ніж він...
Скриня 2: За словами королівських біографів, Емгир насправді виріс яскравим і веселим хлопцем, зіницею ока свого батька. Але потім імператорський двір охопив переворот. Змовники намагалися змусити Фергуса вар Емрейса співпрацювати, катуючи його сина на його очах. Не досягнувши успіху, Узурпатор звернувся за допомогою до мага Браатенса, який перетворив Емгіра на дивакувату людину-звіра, схожу на їжака. Стійкі та непохитні перед обличчям жахливого прокляття його сина, змовники не мали іншого виходу, як убити Фергуса».
Скриня 3: Багато років Емгир планував свою помсту. Спершу, приголомшений болем і люттю, він завивав, розчавивши горло, вириваючи волосся з голови, дерзаючи кігтями власне тіло, аж поки не запеклося кров’ю. Але з часом його гнів охолонув і він почав аналізувати, обчислювати. Повернувшись на імператорський трон, Емгир холоднокровно засудив змовників свого батька на смерть. Він повністю спостерігав за їхніми стратами, потім мовчазно стояв і повертався до роботи».
Імператор помер у дев'яностих роках, імовірно від рук найманих убивць, найнятих Морвраном Ворхісом; під час подій гри «Відьмак 3: Дикий Гін», Емрейс може загинути від рук змовників у випадку провалу третього походу на Північ.
Також в грі «Відьмак 3: Дикий Гін» присутня кінцівка, в якій Емгир передає владу Ціріллі і відрікається від трону на її користь.
↑Як і більша частина дворянства Імперії Нільфгарду, Емрейси мали пращурів із числа «Dhu Seidhe», ельфів-вигнанців, що прийняли участь у державотворчих процесах цього краю.
↑Проте, це вдавалося не завжди і іноді батьківські почуття могли брати гору над сухим розрахунком. Підтвердженням тому є те, що він залишив свою доньку з Ґеральтом та Йеннефер, і не взяв її в дружини.
19.jpg "Емгир вар Емрейс (Відьмак 3)19.jpg (143 КБ)")
15.png "Емгир вар Емрейс (Відьмак 3)15.png (3,68 МБ)")
16.jpg "Емгир ва Емрейс (Відьмак 3)16.jpg (172 КБ)")
10.jpg "Емгир вар Емрейс (Відьмак 3)10.jpg (265 КБ)")
17.jpg "Емгир вар Емрейс (Відьмак 3)17.jpg (159 КБ)")
.png "Гвинт ВКГ - Emhyr Var Emreis (0.8.13).png (1,11 МБ)")
2.jpg "Емгир вар Емрейс (арт)2.jpg (647 КБ)")
1.jpg "Емгир вар Емрейс (арт)1.jpg (126 КБ)")
.jpg "Емгир вар Емрейс (арт).jpg (201 КБ)")
5.jpg "Емгир вар Емрейс (арт)5.jpg (439 КБ)")
6.jpg "Емгир вар Емрейс (арт)6.jpg (234 КБ)")
3.jpg "Емгир вар Емрейс (арт)3.jpg (287 КБ)")
7.jpg "Емгир вар Емрейс (арт)7.jpg (433 КБ)")
12.jpg "Емгир вар Емрейс (рендер)12.jpg (401 КБ)")
