Відьмакопедія
Advertisement

Заколот Фальки або повстання Фальки (пол. rebelia Falki) — криваве повстання за проводом доньки реданського короля Фріданка Ельфа, що відбулося в 1157-1159 роках.

Події[]

Фалька, була першою дитиною від шлюбу реданського короля Фріданка Ельфа та його дружини Беатрікс з Ковіру. Проте їхній шлюб проіснував не довго, і коли Фріданка звабила прекрасна Серро, він розвівся з дружиною та відіслав її з донькою подалі від себе.

Через двадцять п'ять років Фалька намірилася в щоб те не стало захопити престол, який, як вона вважала, по праву належить їй, і за підтримки деяких темерських та ковірських сил, підняла своє постання проти батька.

Незабаром боротьба за трон переросла в війну, що охопила колосальні території. Жорстокість Фальки і її прихильників увійшла в легенди, хоча швидше за все дияволиця просто перестала володіти ситуацією і була вже не в силах приборкати гнів, що вийшов з-під контролю.

Під час повстання, Фалька власноруч вбила батька, його дружину Серро і двох єдинокровних братів. Повстанці Фальки захопили в полон і уклали в замку Гоутборг вагітну реданську принцесу Ріаннону, дружину Гойдемара, наслідного принца Темерії.

Зрештою, заколот був придушений темерською армією під проводом Гойдемара, а Фалька спалена на багатті.

У книгах Сапковського[]

Фалька була дочкою Фріданка, короля Реданії. Від шлюбу, який він розірвав, коли в око йому впала вродлива Керро, та сама, яка пізніше пригорнула дитину Лари. Зберігся документ, який розлого й у подробицях подавав причини розлучення, але зберігся також і портретик першої дружини Фріданка, ковірської шляхтички, який говорив настільки ж багато. Була то, безсумнівно, напівельфійка, але з рішучою перевагою людських рис.
— Фалька, — продовжила за мить Еніда ан Гленна, — нагадала про себе через двадцять п'ять років, піднявши повстання і начебто власною рукою вбивши батька, Керро й двох народжених братів.
***
Повстання почало поширюватися на інші країни...
Нільфгардські історики про те писали, — із явною насмішкою перебила її Сабріна Ґлевіссіг, — А пані Ассіре й пані Віго безсумнівно про те читали. Скорочуй, Франческа. Переходь до Ріаннони і трійні з Гоутборгу.
— Будь ласка. Ріаннона, прийнята Керро дочка Лари Доррен, тепер уже дружина Гойдемара, короля Темерії, була випадково спіймана повстанцями Фальки й ув'язнена у замку Гоутборзі. Коли її впіймали, була вона вагітною. Замок оборонявся ще довго після того, як повстання було придушено, а Фальку страчено, але Гойдемар таки взяв його штурмом і звільнив дружину. Із трійкою дітей, двома дівчатками, які вже ходили, й хлопчиком, який тільки намагався. Ріаннон[1] була божевільною. Розлючений Гойдемар розтягнув на тортурах усіх полонених, і зі шматків їх зізнань, перериваних криками, склав загальний образ.
Фалька, яка вроду свою перейняла, скоріше, від ельфійської бабки, аніж від матері, широко обдаровувала своїми принадами усіх своїх «гетьманів», від шляхти до звичайних отаманів та різунів, забезпечуючи тим собі їхню вірність і лояльність. Нарешті вона завагітніла й народила дитинку, докладно у той само час, коли ув’язнена у Гоутбурзі[2] Ріаннона принесла близняток. Фалька наказала покласти своє немовля до дітей Ріаннони. Як вона начебто висловилася, гідними честі бути мамками її виродків є лише королеви, й отака доля чекає усіх коронованих самиць при новому порядку, який вона, Фалька, збудує після перемоги.

Хрещення вогнем, ст. 278-279

Примітки[]

  1. У книжці хиба, має бути Ріанона
  2. У книжці хиба, має бути Гоутборзі
Advertisement