Зло м’яко стеле... (англ. Evil's Soft First Touches,пол. Miłe złego początki…) – перше головне завдання доповнення Серця з каменю, яке автоматично видається на початку гри, але с застереженням про рівень виконання.
Запис у журналі[]
- Коли згодом Ґеральт розповів мені історію, яка почалася біля дошки оголошень під корчмою «Семеро котів», він зазначив, що відчував дивний потяг до того місця — наче якась незбагненна надзвичайна сила прагнула, щоб він з’явився там саме в той день і час. Спершу я не взяв цього до уваги, але, вислухавши до кінця, зрозумів: початок історії не був простим збігом обставин.
- А почалося все так: одного разу відьмак Ґеральт, шукаючи замовлень, завітав до корчми «Семеро котів». Він переглянув дошку оголошень біля цього закладу й, не знайшовши нічого цікавого, збирався був іти геть, як раптом з’явився чолов’яга й вивісив нову оповістку. Виявилося, що такий собі Ольґерд фон Еверец, що перебуває в розташованому неподалік маєтку Ґарін, шукає когось, хто заб’є небезпечне чудовисько в оксенфуртській каналізації. «Робота якраз для мене», — подумав Ґеральт і рушив до цього Ольґерда обговорити деталі. Він іще не знав, що це був початок нової пригоди, сповненої як цікавих розваг, так і смертельних небезпек...
- Важко повірити, але те, що мало б бути звичайним полюванням на чудовисько, одним із сотень у житті Ґеральта, виявилося лише верхівкою айсберга. Коли Ольґерд згадував про місцеві чутки, що потвора з каналізації — начебто зачарований принц, відьмак і не подумав цьому повірити. Але пізніше йому довелося змінити думку...
Шукаючи чудовисько, Ґеральт зустрів нашу давню приятельку Шані, медичку з Оксенфурта. Пообіцяв завітати до неї в гості, як упорається з бестією. Сказано — зроблено, але мертва велетенська жаба, на превеликий подив відьмака, таки виявилася принцом. Тим часом отруйні випари з розтятого черева чудовиська запаморочили Ґеральта й він не зміг відбитися від загону воїнів на чолі з магом, які полонили його. Опритомнів він на якомусь кораблі разом із другим в’язнем. Дізнався, що пливуть вони до Офіру, де відьмака, звинуваченого в убивстві офірського королевича, стратять. Щойно Ґеральт замислився, як би це врятувати свою шкуру, як раптом нізвідки з’явився такий собі Ґонтер О’Дімм — купець, який уже колись траплявся відьмакові на шляху. О’Дімм запропонував допомогу. За це Ґеральт пообіцяв віддячити, а на обличчі в нього з’явився дивний знак. А потім... А потім розпочався шторм, розтрощивши корабель об скелі.
Ґеральту вкотре вдалося вийти сухим із води, і він вирушив на зустріч із О’Діммом. За допомогу на кораблі той зажадав, щоб відьмак виконав три бажання Ольґерда фон Евереца. Хоч-не-хоч, Ґеральту довелося пристати на пропозицію, і вони рушили до маєтку Ґарін. Виявилося, що садиба палає. Відьмак захотів дізнатися, що трапилося.
- Якщо битися
- Поруч із домом у вогні двоє людей Ольґерда збиралися стратити третього. Ґеральт був утрутився, аж тут із садиби вийшов Ольґерд, незадоволений тим, що відьмак пхає носа в чужі справи. Фон Еверец викликав Ґеральта на двобій, під час якого відьмацький меч зрубав отаманові голову, та, як виявилося, не назавжди: Ольґерд просто поставив її назад на перетяту шию. Ось тут Ґеральт і збагнув, що має справу не з простим смертним.
- Поруч із домом у вогні двоє людей Ольґерда збиралися стратити третього. Ґеральт був утрутився, аж тут із садиби вийшов Ольґерд, незадоволений тим, що відьмак пхає носа в чужі справи. Фон Еверец викликав Ґеральта на двобій, під час якого відьмацький меч зрубав отаманові голову, та, як виявилося, не назавжди: Ольґерд просто поставив її назад на перетяту шию. Ось тут Ґеральт і збагнув, що має справу не з простим смертним.
- Якщо не битися
- Поруч із домом у вогні двоє людей Ольґерда збиралися стратити третього. Ґеральт був запитав, за що, аж тут із дому вийшов Ольґерд. Не встигли вони заговорити, як отамана прохромила мечем якась розпачлива панна, звинувачуючи його в смерті свого батька. Та ця страшна, здавалося б, смертельна рана взагалі не стурбувала Ольґерда. Прямо з мечем у нутрощах він почав спокійно пояснювати дівчині, що в смерті її татуся не винен. Ось тут Ґеральт і збагнув, що має справу не з простим смертним.
- Не забарившись, з’явився Пан Дзеркало й відрекомендував Ґеральта Ольґердові як свого помічника. Хоч Ольґерду це явно не сподобалося, вибору він не мав і мусив повідомити відьмакові свої бажання. Для початку він забажав, щоб відьмак приніс йому якийсь дім Максиміліана Борсоді, а також допоміг братові отамана, Вітовту, гульнути, скільки душа забажає. І Ґеральт узявся до діла...