Змора (пол. Zmora, англ. Umbra) — бестія, яка згадується в Сапковського та фігурує в грі «Відьмак 3».
У книгах Сапковського
- Тоді тре’ не забути їм їдла виставити у мисці за поріг або на гумно десь, бо як змори тама нічогенько не знайдуть, опівночі самі до оселі увійдуть, аби там шшось пошукати…
- — «Вежа Ластівки», ст. 408
Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»
Доповнення «Кров і вино»
Запис у бестіарії
- Змора — то ніщо інше, як нечисте сумління, що його катують провина й непробачена кривда. Згрішить кум із кумою й заснути вночі не може, а потім по корчмах байки про змори чи інші мари розповідає.
- — Сабіна з Даля, містик і жриця культу пророка Лободи
- На думку деяких філософів, усе, що ми робимо в житті, залишає тривалий слід на делікатній матерії наших душ. Злий учинок, зокрема велика кривда, заподіяна невинній істоті, може призвести до того, що дух грішника не знайде спокою навіть по смерті.
- Подорожуючи Туссеном, Ґеральт переконався, що в цих теоріях і народних віруваннях може бути дещиця істини. Адже він натрапив на пустельницю, яку щоночі турбував якийсь невидимий фантом.
- Ґеральт дійшов висновку, що цей фантом — змора, дух нещодавно померлого лицаря, який за життя вчинив був щось жахливе, а тепер навідував пустельницю, вимагаючи прощення. Примара пила кров жінки, систематично позбавляючи її життєвих сил. Змора являлася пустельниці в кінській подобі, бо жахливий учинок лицаря полягав у тому, що він на смерть забив власного коня. Дух лицаря своєї демонічної натури не усвідомлював.
Якщо Ґеральт звільнив духа:
- Ґеральт з’ясував, що ключ до звільнення душі лицаря — вибачити його від імені пустельниці.
Якщо Ґеральт знищив духа:
- Подолати змору можна срібним мечем, який бажано змастити протипримарним мастилом.
Пов'язані квести
- Коні не винні