FANDOM


Змора (пол. Zmora, англ. Umbra) — бестія, яка згадується в Сапковського та фігурує в грі «Відьмак 3».

У книгах Сапковського

Тоді тре’ не забути їм їдла виставити у мисці за поріг або на гумно десь, бо як змори тама нічогенько не знайдуть, опівночі самі до оселі увійдуть, аби там шшось пошукати…
«Вежа Ластівки», ст. 408

Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»

Доповнення «Кров і вино»

Запис у бестіарії

Змора — то ніщо інше, як нечисте сумління, що його катують провина й непробачена кривда. Згрішить кум із кумою й заснути вночі не може, а потім по корчмах байки про змори чи інші мари розповідає.
Сабіна з Даля, містик і жриця культу пророка Лободи
На думку деяких філософів, усе, що ми робимо в житті, залишає тривалий слід на делікатній матерії наших душ. Злий учинок, зокрема велика кривда, заподіяна невинній істоті, може призвести до того, що дух грішника не знайде спокою навіть по смерті.
Подорожуючи Туссеном, Ґеральт переконався, що в цих теоріях і народних віруваннях може бути дещиця істини. Адже він натрапив на пустельницю, яку щоночі турбував якийсь невидимий фантом.
Ґеральт дійшов висновку, що цей фантом — змора, дух нещодавно померлого лицаря, який за життя вчинив був щось жахливе, а тепер навідував пустельницю, вимагаючи прощення. Примара пила кров жінки, систематично позбавляючи її життєвих сил. Змора являлася пустельниці в кінській подобі, бо жахливий учинок лицаря полягав у тому, що він на смерть забив власного коня. Дух лицаря своєї демонічної натури не усвідомлював.

Якщо Ґеральт звільнив духа:

Ґеральт з’ясував, що ключ до звільнення душі лицаря — вибачити його від імені пустельниці.

Якщо Ґеральт знищив духа:

Подолати змору можна срібним мечем, який бажано змастити протипримарним мастилом.

Пов'язані завдання

Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.