Ґноми відпочивали активно. Фіґґіс Мерлуззо й Манро Брюи подалися на пошуки грибів. Золтан, Йазон Варда, Калеб Страттон і Перцифаль Шуттенбах усілися неподалік возу й без передиху грали у гвинт, улюблену їхню карточну гру, якій присвячували будь-яку вільну хвилину, навіть у попередні мокрі вечори.
— Їхнє майбутнє. — Поет озирнувся, чи ніхто його не чує. — Перціфаль по професії шліфувальник каміння, хоче заснувати власну майстерню. Фіґґіс і Йазон — ковалі, говорили про кузню. Калеб Страттон хоче оженитися, а батьки нареченої уже раз прогнали його, як бідака. А Золтан…
— Калеб, — сказав нарешті ґном, шморгнувши носом, — у землі під берізкою спить, далеко від його укоханих верхівок та гори Карбон. Як Чорні на нас над Іною налетіли, занадто повільно ногами він переступав, до лісу не добіг… Отримав по голові мечем, а як упав, то затикали його рогатинами. Ну, веселіше, ми вже його оплакали, годі вже. Краще б нам радіти. А ви, дивлюся, у комплекті з сум’яття в обозі вийшли. Та що там, навіть збільшена дружина, як бачу.
Клацнули тятиви. Одна стріла вдарила Коегорна просто в груди, друга — у стегно, третя — у ключицю. Фельдмаршал Імперії Нільфгард перекинувся назад, у рідку грязюку; рдест і мочарі розступилися під його вагою. «Ким, прокляття, міг бути отой Калеб Страттон? — устиг подумати він. — У житті ніколи не чув я про жодного Калеба…»
Каламутна, густа, брудно-кривава вода річки Хотлі плюснула над його головою й вдерлася до горлянки.
Спочатку ніхто не розумів, що дівчина має на увазі, на яку допомогу вона очікує. Першим уторопав Любисток. Може, тому, що знав ту легенду, бо читав колись одну з її поетизованих версій. Тож узяв на руки все ще непритомну Йеннефер. Здивувався, яка вона невеличка та легка. Заприсягнувся б, що хтось допомагає йому її нести. Присягнувся б, що відчуває біля свого плеча плече Кагіра. Кутиком ока зловив проблиск лляного волосся Мільви. Як укладав чародійку в човен, заприсягнувся б, що бачить руки Ангулеми, яка притримує борт.
Ґноми несли відьмака, допомагала їм Трісс, притримуючи йому голову. Ярпен Зігрін аж заблимав очима, бо на мить привиділися йому братиДальберги. Золтан Хівай заприсягнувся б, що класти відьмака в човен допомагав Калеб Страттон. Трісс Мерігольд дала б голову на відсіч, що відчуває парфуми Літти Нейд, на прізвисько Корал. А на мить побачила серед клубів туману світлі жовто-зелені очі Коена з Каер Морену.
Отакі витівки виробляв із розумом туман, густий туман з-над озера Лох Ескалотт.
— Калеб допомагає покласти вмираючого Ґеральта у човен Володарка Озера, ст. ??
