FANDOM


Катакан (пол. Katakan, англ. Katakan) — бестія, яка фігурує в грі «Відьмак 3». Згадується в Сапковського.

У книгах СапковськогоРедагувати

— Не шуткуй. Сліди вампірських укусів ти мусив бачити не раз і не два. Ти колись стикався із випадком, аби вампір розшарпав жертву на шматки?
— Ні. Такого не буває.
— У випадку вищих вампірів — ніколи, — м’яко відізвався Еміель Регіс. — Із того, що мені відомо, у такий страшний спосіб не калічать також альп, катакан, муля, брукса або носферату. Досить брутально із рештками жертв обходяться, натомість, фледер й екімма.
— Браво! — Ґеральт глянув на нього зі справжнім подивом. — Ти не оминув ані одного різновиду вампірів. І не назвав жодного з міфічних, що існують лише у байках. Насправді, приголомшливе знання. Тож ти також не можеш не знати, що фледерів й екімм не зустрічається у нашому кліматі.
Хрещення вогнем, ст. 159
...список вампіроподібних істот тут і справді вичерпний: альпом звався у германській міфології дух-вампір, який окрім крові дітей охоче п’є молоко породіль; катакан (катахан) — Цейлонський вампір, якому, щоб його вбити, мало відрубати голову — його ще й треба зварити в оцті; муля (чоловічий варіант — мулло) — нежить, дух померлого у циганському фольклорі, який повертається, щоб помститися тим, хто причетний до його смерті; брукса — португальський вампір (виключно жіночого роду, оскільки бруксами стають після смерті жінки, що забавляються магією), уночі літає у вигляді птаха й нападає на подорожніх; носферату — вампір з румунського фольклору, чию назву використовував у своєму романі Брем Стокер; фледер — мабуть, від нім. Fledermaus, «летюча миша» (не станемо забувати про віру в перетворення вампіра на нетопира, що існувала у багатьох народів); екімма (екімму) — ассірійські злі духи, душі тих, кому відмовлено у входженні до загробного світу, і тому вони приречені ходити по світі й можуть набувати подоби будь-якої людини.
Хрещення вогнем, ст. 380 (примітки перекладача)


Гра «Відьмак 3: Дикий Гін» Редагувати

Запис у бестіаріїРедагувати

Мелітеле, Велика Матір, захисти нас від лиха, від пазурів катакана й носферату...
Уривок із молитви


Катакани та їхні ще небезпечніші родичі носферату втілюють людські страхи. Вони ховаються в тіні. Вони п’ють кров. Вони схожі на величезних кажанів із довгими іклами й ще довшими кігтями. І, наче цього мало, вони здатні ставати невидимими, заскочуючи жертв приголомшливими смертоносними нападами.
Б’ючись із катаканом, особливу увагу слід приділяти його тіні — часто лише за нею можна визначити позицію потвори. Катакани невразливі до сталі, швидко відновлюються, дуже добре чують і рухаються неймовірно швидко. Щоб зрівняти шанси, катакана можна зловити Ирденом, а тоді скористатися моментом і щодуху вдарити. Другої такої нагоди може не бути...
На жаль, легенди брешуть: сонячні промені не спопеляють катаканів. Але сонця вони й справді не люблять, тому опівдні їхні тканини регенеруються найповільніше.

Відомі катаканиРедагувати