Ковір і Повісс

**Королівство Ковір і Повіс**
Літня столиця	Понт-Ваніс
Зимова столиця	Лан-Ексетер
Форма правління	Монархія
Глава держави	Королева Зулейка / Танкред Тіссен
Офіційна мова	Загальна
	Варіант 1
Історичний герб	Варіант 2
Герб
Спільний прапор
Прапор Повіса

Королівство Ковір і Повісс (пол. Kovir i Poviss) — одне з Північних королівств, територія якого розкинулася від затоки Праксени до Драконових гір.

Найпівнічніша з країн нордлінгів з досить суворим кліматом. У держави дві столиці: зимова і літня.

Найбільший експортер корисних копалин. Незважаючи на не саму велику площу володінь, королівство дуже багате.

Релігія[]

В королівстві повсюдно шанують пророка Лебеду.

Економіка[]

Ковір і Повісс саме багате королівство Півночі. Тут розвинений видобуток металевих руд (в основному дорогоцінних), солі, скла. Держава веде масштабну торгівлю з сусідами, що , звичайно, приносить чимало грошей у королівську казну.

Більшість країн Півночі залежить від поставок Ковіра і Повіса. Також, варто відзначити, що якість товарів дуже висока, а зброярське мистецтво поступається хіба що Магакаму. Але головне джерело багатств — золото, 80% світових запасів якого знаходиться в Ковірі. Не дивно, що держава і народ процвітають. Приміром, заробітки ковірських ремісників в чотири рази вище доходів їхніх побратимів з Реданії і Темерії.

Економіка розвинена настільки, що навіть Нільфгардській імперії приходиться рахуватися з далеким північним королівством.

«Бог торгівлі на Півночі» - так звикли говорити в Нільфгаардській Імперії.

Чисельність армії[]

Точне число солдатів нам не відомо. Можна припустити, що королівству не складе праці оплатити професійне наймане військо. Тим більше, в минулому монархи Ковіра вже вдавалися до подібних послуг найманців.

Культура і наука[]

Ковір виховав багатьох відомих менестрелів, поетів, державних діячів, полководців. Тут знаходяться бази торгових гільдій найбагатших купців і ремісників. Також в цих краях народилися знамениті чарівники та чарівниці.

Історія[]

Колись Радовід I Великий подарував ці землі своєму ненависному братові, Тройдену, як графства, які повністю залежали від реданского трону. Подібне положення зберігалося протягом довгих років. На далеку північ у вигляді покарання висилали злочинців. Також туди тікали невизнані на батьківщині вчені, наприклад, геологи або техніки, архітектори. Незабаром з їх допомогою був налагоджений видобуток корисних копалин, яких у цих північних краях виявилося чимало. Все це зацікавило реданську корону, і Радовід III Рудий в союзі з Кедвеном пішов війною на північних сусідів. На його превеликий подив армія була розбита військом найманців, яких правитель Ковіра, використовуючи багатства своїх володінь, запросив на службу. Між ворогами був укладений союзний договір, який нащадки назвуть Першим Ексетерським Трактатом, відомий також,за першими словами преамбули, як "Mare Liberum Apertum".
Це був перший і останній конфлікт, в якому брало участь королівство, що цінувало в першу чергу нейтралітет. Однак, під час Другої війни з Нільфгардом, король Естерад все ж надав допомогу Північним королівствам.

Клімат[]

Про погоду у Повісі кажуть, що зима тут починається у вересні, а закінчується в травні; решту часу займають весна і осінь. Звичайно, є й літо — зазвичай воно приходиться на перший вівторок після серпневого молодика і триває до ранку середи.

Міста[]

Лан-Ексетер
Понт-Ваніс
Рікверелін
Аедд Гінваель
Тридам

Королівства[]

Експортовані товари[]

Скло
Сіль
Залізна руда
Срібло
Нікель
Свинець
Олово

Цинк
Мідь
Хром
Титан
Вольфрам
Платина
Золото (80% світового запасу)

Цитати на тему[]

Значить, – вона підняла голову, – є такі, хто вже заздалегідь готується до втечі. Цікаво, куди?

– Найбільше цінується далека Північ. Хенгфорс, Ковір, Повіс. По-перше, тому що це дійсно далеко, по-друге, ці держави нейтральні і у них хороші відносини з Нільфгаардом.

- Час погорди -

Додатково

Разом із зміною правлячої сім'ї в королівстві помінялися офіційні кольори з яскравого індиго на пурпур.
Першою правлячою династією Ковіра була династія Тройденідів. Друга - Тіссенідів.
Вважається, що батьківщиною відьмака Койона є Повіс.
Також, можливо в Повісі перебувала відьмацька школа Кота, з якої вийшов Койон.
З Ковіра вийшло безліч чародіїв.
Ковірські розвідники одні з кращих у світі.
Останнім часом Ковір має все більше проблем з доставкою продовольства з Нільфгаарда.
Прототипи Ковіра і Повіса слід шукати серед торгових республік, які колись були колоніями. Схожі на них Голландія, що довгий час перебувала під владою Іспанії, Генуя і Венеція. Однак у «Другій Світовій» Сапковського Ковір і Повіс відіграють роль США: економічний гігант, для якого війна в «Європі» спосіб зміцнити свої позиції.
«Володарці озера» в уривку, де Цірі потрапила до Авалон і розмовляє з Галахадом, згадується Повіс, як провінція володінь короля Артура:

- Галахад з Каер Беніну. Лицар короля Артура, володаря замку Камелот, владики Теплого Краю, а також Думнонії, Дифніта, Повіса, Диффіда..."

- А Темерія, - перебила вона, - Реданія, Рівія, Едірн, Нільфгаард? Ці назви тобі про щось говорять?"

- Ні. Ніколи таких не чув.

Володарка Озера

Королівство Повісс (валл. Teyrnas Powys) — одне з середньовічних королівств Уельсу, що займало його східну частину. Королівство виникло після відходу римлян з Британії в V столітті, і проіснувало до XII століття включно.
Повіс (англ. Powys [ˈpaʊ.ɪs], валл. Powys [ˈpowɪs]) — унітарна адміністративна одиниця в середньому Уельсі зі статусом графства, що утворилася в 1994 році.

Дані з книг Сапковського[]

Тим часом із воєн, що ведуться на Півночі, Ковір і Повіс виходили все більш сильними і могутніми. Мало хто про це знав. Самим очевидним сигналом зростаючої могутності Півночі був все більш інтенсивний експорт.
Про Ковір десятки років говорили, що єдине його багатство – пісок і морська вода. Жартик згадали, коли ковірські фабрики і солеварні фактично монополізували світовий ринок скла і солі.
Але хоч сотні людей пили із стаканів зі знаками ковірських фабрик і солили юшку повіською сіллю, в людській свідомості ця країна залишалася неймовірно далекою, недоступною, суворою і недружньою. А насамперед – іншою.
У Реданії і Каедвені замість «йди ти під три чорти» говорили «вирушай у Повіс».
«Якщо вам у нас не подобається, – казав майстер своїм непокірним челядникам, – можете провалювати в Ковір». «Тут ви ковірських порядків не дочекаєтеся!» – кричав професор розбовтаним жакам ^[1]. «Іди в Повіс мудрувати!» – кричав кмет на сина, який критикує прадідівское орало і підсічно-вогневу систему землеробства.
Коротше: той, кому не подобаються теперішні порядки, може вирушати в Ковір.
Адресати таких висловлювань мало-помалу почали замислюватися і незабаром помітили, що вірно, дорогу в Ковір і Повіс ніхто, тобто абсолютно ніхто й ніщо, не загороджує.
На Північ рушила друга хвиля еміграції. Як і попередня, ця в основному складалася з незадоволених диваків, які відрізнялися від інших і бажали іншого. Але цього разу це були вже не посварені з життям і ні до чого не придатні авантюристи. У всякому разі, не тільки вони одні.
На Північ потягнулися вчені, які вірили в свої теорії, хоча «люди розсудливі» оголошували ці теорії безглуздими, божевільними і нереальними. Техніки і конструктори, переконані, що всупереч загальній думці все ж можливо побудувати придумані ними машини і пристрої. Чародії, для яких застосування магії для установки хвилеломів не було святотатственным злочином. Купці, яким перспектива розвитку обороту була здатна розкрити жорсткі, статичні і короткозорі межі ризику. Землероби і тваринники, переконані, що навіть найогидніші ґрунти можливо перекрутити в урожайні поля, що шляхом селекції завжди можна виростити такі різновиди тварин, для яких даний клімат буде рідним.
На Північ потягнулися гірники і геологи, для яких суворість диких гір і скель Ковіра була безпомилковим сигналом, що, якщо поверх землі розкинулася така убогість, то, значить, під землею має ховатися багатство. Бо природа обожнює рівновагу. Так, під землею були багатства.
Минуло чверть століття, і Ковір здобував стільки корисних копалин, скільки Реданія, Аедірн і Каедвен, разом узяті. Видобутком і переробкою залізних руд Ковир поступався тільки Махакаму, але в Махакам йшли з Ковіра метали, використовувані для виготовлення сплавів. На Ковір і Повіс припадала чверть всесвітнього видобутку руд срібла, нікелю, олова, свинцю і цинку, половина видобутку мідної руди і самородної міді, три чверті видобутку марганцевої руди, хрому, титану та вольфраму, стільки ж видобутку металів, що виступають тільки в самородній формі: платини, самородного фериту, криобеліту, двимериту.
І понад вісімдесяти відсотків світового видобутку золота. Того самого золота, на яке Ковір і Повіс закуповували те, що на Півночі не росло і не вирощувалося. І те, чого Ковір і Повіс не виготовляли. Не тому, що не могли чи не вміли. Просто це було невигідно.
Ремісник з Ковіра чи Повіса, син або онук прибулого з мішком на спині емігранта, заробляв тепер в чотири рази більше, ніж його побратим в Реданії або Темерії.
Ковір хотів би торгувати з усім світом все ширше і ширше. Але не міг. Королем Реданії став Радовид Третій, якого з Радовидом Великим, його прадідом, об'єднувало ім'я, а також хитрість і скупість. Король, якого посіпаки і агіо-графи нарекли Сміливим, а всі інші – Рудим, помітив те, чого до нього ніхто якось помічати не хотів. Чому від гігантської торгівлі, яку веде Ковір, Реданія не має ні шелонга? Адже Ковір – це ж всього-навсього нічого не значуще графство, лише незначна коштовність в реданской короні. Прийшла пора ковірскому васалові почати служити сюзерену.

Чаша переповнилася. Сміливий Радовид Рудий вирішив приструнити неслухняного «васала». Сорокатисячна армія Реданії форсувала річку Браа, а експедиційний корпус з Каедвена набув Каінгорн.

Через тиждень дві тисячі уцілілих реданців форсували Браа у зворотному напрямку, а жалюгідні залишки каедвенского корпусу тяглися додому по перевалів Пустульских гір.
Виявилася ще одна мета, якій служило золото північних гір. Регулярна армія Ковіра складалася з двадцяти п'яти тисяч загартованих в боях – і розбоях! – професіоналів, залучених з найдальших куточків світу кондотьєрів, безмежно відданих ковірській короні за небувало щедру плату і гарантовану контрактом пенсію. Готових на будь-який ризик заради неймовірно щедрих нагород, що виплачуються за кожний бойовий похід. Таких багатих солдатів вели в бій найдосвідченіші, найбоєздатніші – і в даний момент найбагатші – командири, про яких і Рудий, і король Каедвена Бенду чудово знали: саме вони і були тими, що не так давно служили в їх власних арміях, але несподівано пішли на заслужений відпочинок і виїхали за кордон.

Вежа Ластівки

Ті, що незабаром з'єдналися кровними узами майже з усіма іншими династіями світу, королі Ковіра невідступно слідували Ексетерським Трактатам. Ніколи не втручалися в справи сусідів. Ніколи не піднімали питань спільного володіння – хоча не раз повороти історії приводили до того, що ковірський принц мав достатньо підстав вважати себе законним спадкоємцем престолу Реданії, Аедірна, Каедвена, Цидареса або навіть Вердена чи Ривії. Ніколи могутній Ковір не робив територіальних анексій або завоювань, не направляв озброєних катапультами або балістами канонерок в чужі територіальні води. Ніколи не узурпував в свою користь привілеї «правити морями». Ковіру цілком вистачало «Mare Liberum Apertum» ^[2], моря вільного і відкритого для торгівлі

Ковір визнавав святість торгівлі і доходів. У сенсі – баришу. І абсолютного, непорушуваного нейтралітету!