Трісс глянула на Цірі, яка пронизливо звинувачувала Коена в обмані у грі. Коен, обійнявши її, вибухнув сміхом. Чародійка раптом зрозуміла, що ніколи, ніколи раніше не чула, щоб котрийсь із відьмаків сміявся.
Високий, худий з котячими очима з вертикальною зіницею, проте надзвичайно світлого, жовто-зеленого кольору з перерізаними червоними ниточками кришталиками, що вказували на дивний ефект мутації його очей. Він носив коротку чорну бороду, якою намагався приховати глибокі шрами хвороби, імовірно, віспи. За віком він ніби дорівнював Ламберту. У нього приємний, молодий голос.
Коен був щирою, спокійною, доброю людиною з м'яким підходом до людей. Трісс Мерігольд описувала, що він був першим відьмаком, який сміявся. Він довіряв людям і швидко адаптувався до свого суспільства, як серед відьмаків школи Вовка і солдатів Північної армії. Він використовував зовсім інші методи виховання, ніж Вовки. Він грав і розповідав історії маленькій Цірі. Коен виявляв турботу про навколишній світ. Він пішов добровольцем до північної армії, стверджуючи, що нейтралітет відьмаків безглуздий.
Коен мав базові здібності відьмака, міг використовувати знаки та був дуже хорошим фехтувальником. Він трохи розбирався в алхімії, міг, крім іншого, виводити з тіла смертельну отруту і варити зілля. Він мав два відьмацьких меча, сталевий і срібний, а також медальйон школи Грифона. Срібний клинок, яким він користувався в останні роки своєї кар'єри, мав позначення школи Вовка, невідомо, чи отримав він його від інших відьмаків під час зимівлі, чи це був просто недогляд майстра. Він міг і любив грати у Гвинт.
