Литта — невисока жінка з яскраво-рудим волоссям, дещо різкими рисами обличчя, губами ідеальної форми і очима кольору жадеїту.
Колись мала веснянки, які згодом "звела" за допомогою магії.
Згадується, що чародійка не була класично привабливою, тим не менш, її зовнішність заворожувала чоловіків.
Корал користується рум'янами персикового кольору і кораловою губною помадою, через яку і отримала своє прізвисько.
Стегно Литти прикрашає майстерне, казково складне і барвисте татуювання, що докладно зображує смугасту рибку скалярію яскравого забарвлення. Татуювання було зроблене в роки реальної молодості чарівниці, задовго до подій, описаних в книгах[2].
Чародійка користується парфумами з запахом фрезії та абрикосу.
Характеристика[]
Нейд — досить стара[3] і дуже сильна чародійка, досвідчена і практична, горда і незалежна, злопам'ятна, але терпляча.
Корал не вистачає почуття гумору, а часом, просто ласки і тепла.
Чарівниця володіє обширними знаннями в області медицини, вона досвідчений цілитель і хірург, відмінно поєднує чари із роботою скальпелем.
Трісс згадує, що не знає більш примхливої чарівниці, ніж Корал, хіба що Йеннефер може зрівнятися з нею.
У момент своєї першої появи Литта Нейд — радниця короля Кераку, Белогуна. Також вона надає послуги жіночій частині королівства, допомагаючи їм або позбутися небажаної дитини, або навпаки — вилікуватися від безпліддя, крім того Корал має звичайну лікарську практику.
На початку оповідання книги «Сезон гроз» за її доносом королівська служба затримує відьмакаҐеральта із Рівії за нібито махінації з чеками за вбитих чудовиськ. Згодом, коли відьмак вже випущений на свободу, Ґеральт дізнається, що саме Литта і внесла за нього заставу.
Для того, щоби вважатися за класичну красуню, чародійка Литта Нейд мала надто гострі риси. Рожевий відтінку теплого персика, яким делікатно торкнулися її вилиць, ту гостроту згладжував, але не приховував. Підкреслені ж кораловою помадою губи мали форму настільки досконалу, що аж занадто. Але не це було головним.
Литта Нейд була рудою. Рудою класично й натурально. Пом’якшена світло-іржава червоність її волосся наводила на думку про літнє хутро лиса. Якби — Ґеральт був у тому абсолютно переконаний — упіймати рудого лиса й посадовити його поруч із Литтою, обидва вони виявилися б однієї масті, не відрізнити. Навіть коли чародійка рухала головою, серед червоності запалювалися іскорки світліші, жовтаві, наче в лисячому хутрі. Цей тип рудого волосся зазвичай супроводжує ластовиння, причому зазвичай надмірне. А втім, у Литти його помітно не було.
Ґеральт відчув занепокоєння, забуте й приспане, але воно раптом пробудилося десь там, у глибині. По натурі своїй він мав дивну, неможливу для витлумачення схильність до рудоволосих; кілька разів ця пігментація волосся вже підштовхувала його до скоєння дурні. Тож належало стерегтися, і відьмак з усіх сил пообіцяв це собі. Утім, завдання було трохи полегшено. Власне, минав рік із того часу, коли вчинення такого роду дурні перестало його спокушати.
Еротично стимулююча рудизна була не єдиною привабливою рисою чародійки. Білосніжна сукня була скромною й цілком неефектною, але це мало свою мету, мету слушну й без найменших сумнівів заплановану. Простота ця не розпорошувала уваги того, хто дивився, а концентрувала погляд на привабливій фігурі. І на глибокому декольте. Точніше кажучи, у «Добрій Книзі» пророка Лободи, у виданні ілюстрованому, Литта Нейд могла б позувати для гравюри для заставки розділу «Про нечисте пожадання».
Кажучи ще точніше, Литта Нейд була жінкою, з якою лише повний дурень міг бажати зв’язатися довше, ніж на дві доби. Цікаво, що саме за такими жінками зазвичай увивалися чоловіки, схильні зв’язуватися з ними на куди довший термін.
Прийшовши до Корал за поясненнями, Білий Вовк знайомиться з ученицею чарівниці Мозаїкою, сама ж Литта повідомляє йому, що наклеп і подальше звільнення відьмака були демонстрацією її можливостей. Оскільки Ґеральт демонстративно не дивиться на прекрасну Литту, а всю свою увагу приділяє її учениці, чародійка згодом карає Мозаїку, перевернувши їй долоню в зап'ясті так, що тильний бік і долоня помінялися місцями, себто, великий палець був повернутий назовні.
Зустрічаючи дівчину в місті, відьмак відчуває каяття, оскільки через нього Мозаїка постраждала, а тому йде до Литти, по дорозі зриваючи фрезію. Корал зустрічає Ґеральта в передпокої, і після нетривалої розмови відьмак і чародійка опиняються в ліжку.
— Знаю, це не моя справа, — сказав незвичайно як для нього чітко й твердо. — Знаю, що я не повинен втручатися. Знаю, що ти не любиш, коли хтось втручається. Але певні справи, друже Ґеральте, замовчувати не можна. Корал, якщо бажаєш знати мою думку, належить до тих жінок, які постійно й на видному місці мали б носити попереджувальні ярлики. Із написом «Дивитися, але не торкатися». Щось таке у звіринцях розміщують на тераріумах, де тримають гримучих змій.
Провівши з Литтою Нейд кілька днів, Ґеральт розповідає чарівниці про вкрадені мечі, і вона використовує фонтан, щоб показати відьмаку їх розташування, а потім фонтан видає ще одне видіння, яке призначається самій Корал — Пагорб Чотирнадцяти. Після цього Литта передає Ґеральту прохання чарівників Ріссбергу про розслідування і відьмак відбуває туди.
За кілька тижнів Ґеральт знову повертається до Корал, однак вона зустрічає його далеко не так радісно.
Згодом, коли під час весілля і вбивства короля Белогуна, на Керак обрушується руйнівна хвиля, Литта проявляє легкодухість і на деякий час тікає. Мозаїка залишає свою метресу і відправляється в шлях з Ґеральтом, однак незабаром, на прохання відьмака, повертається до Корал.
Через деякий час до Литти прибуває Йеннефер, дві подруги розмовляють, і з'ясовується, що інший правитель королівства не шанує чарівників, а тому Корал змушена виїхати з Кераку. Також чарівниці обговорюють любовну інтрижку Мозаїки та Ґеральта, після чого Йеннефер укладає, що Корал зовсім не знала Ґеральта із Рівії.
Литта Нейд загинула у 1263 році в битві при Содденському пагорбі. Вона значиться в числі тих чарівників, чиї імена викарбувані на обеліску, розташованому на Пагорбі Чотирнадцяти.
Згодом, майже через рік після битви, в оповіданні «Щось більше» Ґеральт читає ім'я Литти на обеліску. Ще через рік у книзі «Кров ельфів» Трісс Мерігольд з розмові з відьмаками згадує Литту Нейд як свою подругу, яка загинула під Содденом.
Остання згадка Литти Нейд відбувається в фіналі літературного циклу, коли Цірілла відвозить пораненного Ґеральта і Йеннефер на острів Яблунь, і навколо героїв з'являються привиди їх друзів, Трісс відчуває запах парфумів Литти Нейд.
На момент подій гри «Відьмак 3: Дикий Гін» Литта Нейд мертва вже майже десять років, а тому в грі лише згадується. На півночі Новіграда, в крамниці на площі поблизу Пасифлори можна купити дві статуетки, що зображують шляхтича та солдата.
До виконання завдання «Зараз або ніколи» Ґеральт може віднести предмети до Трісс Мерігольд, яка виявить, що це справжні люди і розчаклує їх.
З'ясується, що дворянин був з допомогою артефактної компресії перетворений Литтою в статуетку у Оксенфурті за зраду, солдат же виявляється нільфгардцем, який був зачаклований в ході Битви під Содденом.
Крім того під час завдання «Король помер, хай живе король», Йеннефер згадає Корал та відзначить, що вона була родом зі Скелліге.
Її справжнє ім'я Астрід Литтнейд Асгейррфіннбьорнсдоттір, але їй набридли проблеми з паперами.
― Опис картки
”
Цікавості[]
До зустрічі з Білим Вовком, Литта Нейд мала близькі стосунки з чародієм на ім'я Алджернон Гвінкамп.
Корал виграла значну суму в суперечці з іншими чарівниками, визначивши дату розставання відьмака Ґеральта із Рівії і чародійки Йеннефер.
Литта — одна з двох згаданих адептів магії, чиєю батьківщиною є Скелліге. Другим чародієм з архіпелагу був Марквар.
Примітки[]
↑Це прізвисько вона отримала через те, що користується кораловою помадою.
↑Ґеральт здогадується про ті часи, коли скалярії дозволяли заводити собі лише дуже багаті аристократи, такою рідкістю були ці риби, що привозилися з далеких тропічних країн.
_1.png "Літта Нейд (Ґвент) 1.png (1,08 МБ)")
_2.png "Літта Нейд (Ґвент) 2.png (1,34 МБ)")
.jpg "Літта Нейд (арт).jpg (116 КБ)")
5.png "Корал (арт)5.png (606 КБ)")