Лох-Мондуїрн (пол. Loc Monduirn) — озеро в Стоках, знаходиться в 35-ти милях від Рідбруна.
Деякий час тут переховувались друїди, які втекли з лісу Каед-Ду, поки не пішли в ліс Каед-Мюрквід.
У книжках Спаковського[]
- І тоді схвильований бортник нарешті видавив новину: оточки, омельники, друїди, значиться, сидять, пане відьмаче коханий, оточки, у дібровах над озером Лох Мондуїрн, яке озеро розташоване, оточки, милях у тридцяти п’яти у західному напрямку.
- Вісті ті бортник здобув у пункті скупки меду й воску від родича, що мешкає у Рідбруні, а родич, у свою чергу, мав ту інформацію від знайомця, який є шукачем діамантів. І щойно бортник довідався про друїдів — щодуху побіг, аби повідомити. І тепер він аж променівся щастям, гордістю і відчуттям важливості, як будь-який брехун, коли брехня його випадково виявляється правдою.
- Ґеральт спочатку мав намір вирушити до Лох Мондуїрну без зволікання, але компанія живо запротестувала. Маючи гроші від бортників, заявили Регіс і Кагір, і перебуваючи у місці, де торгують усім, належить поповнити провіант і обладунок. І докупити стріл, додала Мільва, бо від неї усе ще вимагають дичини, а вона заструганими патиками стріляти не стане. І хоча б одну нічку поспати у ліжку у корчмі, додав Любисток, уклавшись у те ліжко не просто так, а після купання й у милому пивному підхміллінні.
- Друїди, вирішили усі хором, нікуди не втечуть.
— перша згадка про стоянку друїдів біля озера Вежа Ластівки, ст. ??
- Шукач діамантів, знайомець босяка, якого вони знайшли у заїзді, доброго враження у Ґеральта не викликав. Бо перебував він у тому тремтяче-блідому, напівтверезому, напівп’яному, напівреальному, близькому до сонної мари стані, у який людину вводить пиття безустанку, протягом кількох днів і ночей. У відьмака миттєво впало серце. Скидалося, що важливі звістки про друїдів могли мати джерелом звичайний delirium tremens.
- Утім, п’яний як чіп шукач відповідав на запитання притомно й змістовно. На закид Любистка, що не схожий він на шукача діамантів, дотепно відповів, що коли знайде хоча б один діамант — то буде схожим. Місце побуту друїдів над озером Мондуїрн він описав точно й конкретно, без зайвої мальовничості і роздутої міфоманської манери. Дозволив собі запитання, чого то співрозмовники шукають друїдів, а, зустрінутий презирливим мовчанням, застеріг, що входити до друїдських дібров — то певна смерть, бо ж друїди звикли пришельців хапати, саджати до ляльки, що зветься Вербною Бабою й палити живцем під акомпанемент молитов, співів і наговорів. Безпідставна плітка й дурнуватий забобон, виходило, мандрували разом із друїдами, чітко підлаштовуючись під їхній крок, і не залишаючись позаду навіть на півстайє.
— зустріч із першоджерелом інформації Вежа Ластівки, ст. ??
- — Спершу я мушу на кілька днів поїхати на захід. Над озеро Мондуїрн. До друїдів, бо ж…
- — Чи ти дурня з мене робиш? — різко обірвав Фулько Артевельде. — Чи ти мене надурити хочеш? Який ще захід? Куди твій шлях веде — то кожен відає! У тому числі й Соловей, який власне на твоєму шляху поставить засідку. На півдні, у Бельгавені, у місці, де долину Неві перетинає долина Сансретур, що веде до Туссену.
- — Чи те має значити…
- — …що над Лох Мондуїрн друїдів немає. Уже близько місяця. Помандрували вони долиною Сансретур до Туссану, під крило й опіку княжни Анарієтти з Боклера, що має слабкість до різноманітних чудаків, безумців та дивакуватих осіб. Охоче надає таким притулок у своїй казковій країнці. Та ти ж про те знаєш, відьмаче. Не роби з мене дурня. Не намагайся мене підманути!
— відьмак дізнається, що друїди рушили далі Вежа Ластівки, ст. ??
- — Авжеж. — Вампір знову не дозволив йому закінчити. — У гаю Мюрквід стоять друїди. Ті, що раніше мешкали в Анґрені, у Каед Ду, потім відійшли до озера Мондуїрн, а врешті до Мюрквіду, у Туссан. Було нам призначено до них потрапити. Не пам’ятаю, чи я вже говорив, що то нам призначено?
— Регіс підсумовує маршрут друїдів Вежа Ластівки, ст. ??