Відьмакопедія
Register
Advertisement

Sub-Pages:

Зазирання в безодню вважаю ідіотизмом. На світі є безліч речей набагато більш гідних, щоб їх розглядати
Любисток

Юліан Альфред Панкрац віконт де Леттенхоф, відомий як Любисток (в інших перекладах українською — Жовтець чи Яскір, пол. Jaskier, англ. Dandelion) — герой літературної Саги, написаної Анджеєм Сапковським та її адаптацій, зокрема відеоігор Відьмак, Відьмак 2: Вбивці Королів та Відьмак 3: Дикий Гін. Кращий друг та незмінний супутник Ґеральта, трубадур та бабій. Автор збірок поетичних творів «Недоля кохання» та «Час місяця», а також мемуарів «Півстоліття поезії». У грі «Відьмак» Любистку приписується авторство ще однієї книги — «Балади».

Участь в літературній Сазі[]

Останнє бажання[]

Відьмак і Любисток відправляються на край світу — в Долину Квітів, Доль Блатанна. Колись тут жили ельфи, але прийшли люди і прогнали їх в гори. Але ельфи не збираються здаватися так просто. Вони наймають рогатого «диавола» на ім'я Торкве, який шпигує за людьми, крадучи у них зразки овочів і навчаючись сільському господарству.

Жителі села наймають Ґеральта, щоб він позбавив їх від диявола. Ельфи, що з'явилися напрочуд неочікувано, пов'язали двох друзів і збираються вбити їх, але володарка Дана Меабдх, що ховалася під личиною місцевої селянки, велить відпустити героїв.

На прощання ельф Філавандрель дарує Любистку прекрасну ельфійську лютню із дивним звучанням замість його власної лютні, яку зламала ельфійка-мізантропка Торувьель.

Ґеральт і Любисток ловлять сома, але замість рибини витягають пляшку. Натхнений Любисток відкриває пляшку, але джин, що з'явився з пляшки, чомусь не виконує його бажань і хапає поета за горло. Ґеральт вимовляє «заклинання» («екзорцизм») [3], якому його навчив один знайомий чаклун, і джин відлітає. Ґеральт відвозить пораненого Любистка в місто Рінда, але вартові не пускають їх після заходу сонця.

Геральт звертається за допомогою до чарівниці Йеннефер із Венгерберга. Йеннефер зцілює Любистка, але натомість вимагає печатку від пляшки.

Гра «Відьмак»[]

People Dandelion
Любисток – безумовно базіка, блазень гороховий і ледар. Він до того ж бабій з дивним талантом вляпуватися в неприємності. Але при цьому Любисток – дійсно талановитий, хоч і заробляє на життя випадковими уявленнями.
Любистку вдалося проскочити через карантин у Визимі і він знову зміг повернутися в свою квартиру. Його подруга Шані запросила на вечірку, де буде його давній друг Ґеральт з Ривії, відьмак. Любисток звичайно ж прийшов і був невимовно радий і здивований тому, що його кращий друг живий, хоч і втратив пам'ять. Разом з Ґеральтом вони добре відпочили і згадали минуле.

Пов’язані завдання[]

  • Альвін
  • Лютня Любистка
  • Вільні Ельфи
  • Ідентичність
  • Старі друзі
  • Виток

Гра «Відьмак 2: Вбивці Королів»[]

Tw2 journal Dandelion
Всіма улюблений і визнаний поет і бард, Маестро Любисток, засуджений до смерті на ешафоті за розпусту. Ґеральт із Рівії, який нещодавно прибув у Флотзам, з'явився вчасно і вжив відповідних заходів - без кровопролиття знешкодив ката і кількох стражників. Комендант Флотзама, Лоредо, запропонував Ґеральту угоду - відьмак приносить голову розбійника на ім'я Йорвет, а комендант відпускає його засуджених друзів. Ґеральту залишилося тільки погодитися.
Любисток був радий зустріти старого друга, і не менш радий, що він залишився живий завдяки відьмаку. Геральт разом з Любистком і іншими друзями гарненько відзначили порятунок, і, звичайно, обговорили минуле.

Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»[]

У Новіграді поет несподівано отримує у володіння бордель «Шавлія та розмарин». Це стає приводом для здійснення давньої мрії барда — відкриття власного кабаре. Роблячи все можливе, Любисток, несподівано для себе, стає більш відповідальним. До всього, в Новіград приїжджає Прісцілла — давня подруга поета, до якої він має любовну симпатію. Але все це переривається, коли до трубадура приходить Цірі і просить про допомогу. Любистку потрібно було допомогти знайти чарівника, який спеціалізується на прокльонах. У сучасному Новіграді зробити це було непросто. Але залишити Цірі в біді Любисток не міг, тому вирішив звернутися за допомогою до одного з кримінальних авторитетів — Віллі Молодшого. Той, у свою чергу, погоджується допомогти, якщо герої принесуть йому казну Сігі Реувена. Пограбування лазень Дійкстри вдалося, але ось потім Любисток і Цірі потрапили в оточення храмової варти. Цірілла була змушена телепортуватися, а барда схопила.

Звільняти котрого, в черговий раз, довелося Ґеральту. За допомогою друзів він зміг домогтися перевезення Любистка поза містом, після чого невеликий загін атакував конвой. Після нетривалої погоні, відьмак зміг витягнути барда з переробки. Бард, в свою чергу, розповів все, що знає від Цірі.

Після цього Ґеральт, в залежності від дій гравця, сам переконується, що Любисток дійсно став серйозніше. Хоча до деяких речей поет так само ставиться недбало, у певних питаннях він виявляв належну кмітливість. На жаль, Прісцилла, що сприяла цьому, була атакована невідомим маніяком. Любисток попросив Ґеральта покарати негідника. Згодом бард допомагає Прісциллі оговтатися після поранення і навіть відкриває кабаре Хамелеон.

Запис у щоденнику[]

Tw3 journal dandelion
Закладаюся, Шановний Читачу, що є Ти особою освіченою та культурною. Тому представляти мою скромну особу та роль, яку вона відіграла у цій історії немає потреби, втім зроблю це за для порядку, на випадок якщо прибув ти з далекого краю, де моя персона ще не набула належного розголосу.

Народжений у 1229 році, нівроку талановитий поет та трубадур, випускник Оксенфуртськой академії, завсідник королівських дворів, незрівнянний коханець, обдарований жіночими ласками, що часом межують з обожнюванням, вправний перемовник та дивовижний оратор — такій ото образ Любистка зазвичай випливає з оповідей та переказів свідків.

Очевидним є те, що ця картина трохи забарвиста та перебільшена — я сам звик вважати себе скромним бардом на службі мистецтва, якому завдячуючи якостям тіла та духу часто посміхається фортуна.

для цієї же історії найважливішим є те, що я був, є та завжди буду найближчим другом та вірним супутником відьмака Ґеральта, долі якого, як непересічний хроніст, я присвячую ці записи.
Довідавшись про моє таємниче зникнення, Ґеральт усе кинув. Як й личить вірному другові він прагнув довідатися правду.

Спочатку він підозрював, що мої клопоти могли бути викликані численними романами. Втім незабаром він з’ясував, що я прагнув викрасти скарби, які належали одному з ватажків новіградського підпільного світу — встав на злочинний шлях.
Мотиви моїх вчинки з’ясувалися з часом. Аби допомогти розшукуваній Ґеральтом Ціріллі, я би без вагань сунув голову до пащі левові, а що там казати про те, щоб зв’язатися з такою наволочу, як Кипріян Віллі, якій небезпідставно зажив призвістко Скурвая.
Навіть шалена хоробрість може наштовхнутися на переважаючи сили ворога. Так власне, прикриваючи до останнього відступ своїх товаришів, я був схоплений храмовою вартою та ув’язнений в підземеллі, де мав чекати невідворотної страти.
Правдивою виявилася приказка про те, що «справжні друзі пізнаються у біді». Мої друзі наочно це довели, визволивши мене з тюремного конвою, якій віз мене до неминучої, жорстокої та відверто паскудної смерті.

Пов’язані завдання[]

Творчість[]

Основна стаття: Творчість Любистка.

Любисток є одним з центральних персонажів та непересічним бардом, творчий доробок якого потребує окремої статті.

Цікавості[]

Галерея[]

Виноски[]

  1. Сценічний псевдонім, який він собі взяв.
  2. У книзі Сезон гроз, Любисток має світле волосся.
  3. Яке, з більш пізніх пояснень Йеннефер, не є ніяким заклинанням, а являє собою досить непристойну фразу на мові, зрозумілій в середовищі чарівників. Чому Йеннефер і просить ніколи не повторювати більше цього «заклинання», у всякому разі, в пристойній компанії.
Advertisement