Маехт

**Провінція Маехт**
Столиця	Маехт
Форма правління	монархія
Гпава	король Ойот Справедливий / імператор Емгир вар Емрейс
Офіційна мова	Нільфгардський діалект
Герб

Маехт (пол. Maecht, англ. Maecht) — королівство завойоване Нільфгардом і перетворене в одну з провінцій Імперії.

Опис[]

Нині входить до складу Метінни. На півночі королівство межує з Назаїром, а на сході з Еббінгом та Ґесо. Офіційно королівство незалежно, але в реальності король держави є підданим імператора Нільфгарда.

Геральдика[]

Міста[]

Маехт (Столиця)
Турн
Рокаін
Ерленвальд (лицарське маєток)

Відомі маехтці[]

Акерспаарк
Рудігер
Ойот Справедливий
Містле

Дані з книг Сапковського[]

- Левенятко з крові Левиці, навіть тоді вважалась деякими виключеною з права на трон. Цирілла мала погане походження. Паветта здійснила мезальянс. Змішала королівську кров з низькою кров’ю приблуди з незнатним походженням.

- Хитро, Кодрінгере. Але це не так. Батько Цирі взагалі не був низько родженим. Був королевичем.

- Що ти кажеш? Про це я не знав. З якого королівства?

- З якогось на півдні… З Мехту… Так, саме з Мехту.

- Цікаво – буркнув Кодрінгер. – Мехт віддавна є нільфгаардською маркою. Він входить у склад Провінції Метінна.

- Але є королівством – втрутився Фенн. – Там править король.

- - Там владарює Емгир вар Емрейс – відрізав Кодрінгер. – Хто б там не сидів на троні, сидів з ласки і волі Емгира. Але якщо вже при цьому він є, то перевірмо, кого Емгир там назначив королем. Я не пам’ятаю.

- - Вже шукаю – каліка попхав колеса свого крісла і скриплячи від’їхав у напрямку стелажа, стягнув з нього грубий рулон сувоїв і почав його переглядати, кидаючи переглянуті на підлогу. – Гамм… Вже маю. Королівство Мехт. У гербі срібні риби і корони вписані на тлі блакитно-червоного чотирикутнику…

- Плюнь на геральдику, Фенне. Король, хто там король?

- Хоет, званий Справедливим. Обраний шляхом голосування…

- … Емгиром з Нільфгаарду – холодно здогадався Кодрінгер.

- … дев’ять років тому.

- Не той – швидко полічив адвокат. – Той нас не цікавить. Хто був перед ним?

- Хвильку. Маю. Акерспаарк. Вмер…

- Вмер на гостре запалення легенів, пробитих стилетом поплічниками Емгира чи того Справедливого. – Кодрінгер знову зробив припущення. – Геральте, чи згаданий Акерспаарк будить у тобі якісь спогади? Чи міг би це бути татуньо того Йожа?

- Так – підтвердив відьмак по хвилі задуми. – Акерспаарк. Пам’ятаю. Дуні так називав свого батька.

- Дуні?

- Носив таке ім’я. Був королевичем, сином того Акерспаарка…

- Ні – обірвав Фенн, вдивляючись у сувої. – Тут вони всі згадані. Законні сини: Орм, Горм, Торм, Хорм і Гонзалес. Законні доньки: Аліа, Валія, Ніна, Пауліна, Маріна й Аргентина…

- Забираю наклеп на Нільфгаард і Справедливого Хоета - серйозно сказав Кодрінгер. – Той Акерспаарк не був убитий. Він буденно затрахався на смерть. Бо, напевно, мав і бенькартів, так, Фенне?

- Мав. Багато. Але жодного з іменем Дуні тут не бачу.

- І не сподівайся, що побачиш. Геральте, твій Йож не був ніяким королевичем. Навіть якщо його справді сплодив десь на стороні той збур Акерспаарк, крім Нільфгаарду та закону, його відділяє від такого титулу холерно довга вервечка законних Ормів, Гормів та інших Гонзалесів, з власним, напевно численним потомством. З формальної точки зору Паветта припустилась мезальянсу.

— Час погорди

Містле походила з багатої шляхетської родини з міста Турну Північному Мехті. Її батько, васал князя Рудігера, вступив до повстанської армії, дав себе розбити і пропав без вісти. Коли населення Турну втікало з міста на звістку про нільфгаарську каральну експедицію, про сумнозвісних Геммерійських Карателів, родина Містле втекла теж, а Містле загубилась в охопленому панікою натовпі.
Вивбирана і ніжна панночка, яку з найменших літ носили у лектику, була не в змозі встигати за втікачами. Через три дні самотніх блукань вона потрапила до рук людоловів, що йшли за Нільфгаардцями. Дівчата молодші сімнадцяти років були в ціні. Якщо були незайманими. Ловці не зачепили Містле, перевіривши, чи вона не займана. Після цієї перевірки Містле проридала всю ніч.

У долині ріки Вельди караван ловців був розгромлений і вибитий у пень бандою нільфгаардських мародерів. Було вбито усіх ловців і невільників чоловічої статі. Пощадили тільки дівчат. Дівчата не знали, чому їх пощадили. Невідомість не тривала довго.

Містле була єдиною, що вижила. З рову, до якого її було кинуто, нагою, вкритою синцями, брудом, болотом і зашкарублою кров’ю, її витяг Ассе, син сільського коваля що переслідував нільфгаардців три дні, ошалілий від прагнення помсти за те, що мародери зробили з його батьком, матір’ю і сестрами, і на що він мусив дивитись сховавшись у коноплях.