Ґеральт із Рівії та його супутники зустрічають команду Золтана, зокрема й Манро, наприкінці літа 1267 року у охопленому війною Соддені неподалік Яруги, коли ті супроводжують невелику колону біженців — жінок із дітьми. Далі вони продовжують шлях усі разом, під час якого Любисток братається з ґномами.
Через якийсь час компанія розділяється: бригада Золтана, крім нього самого і гнома Перціфаля Шуттенбаха, вирушає ховати накопичені коштовності, решта продовжує рухатися у бік людських поселень, щоб залишити там біженців.
Згодом, коли Золтан, Перціфаль та Ґеральт зі своєю «дружиною» поділяються під час сутички темерців і нільфґаардців, ґном і гном десь зустрічаються з рештою свого загону. Їхні шляхи знову перетинаються вже в Анґрені, і вони деякий час йдуть разом, проте потім знову поділяються: ґноми вирушають на північ, до гори Карбон, а загін відьмака продовжує свій шлях на південь.
У період приблизно до початку весни 1268 Золтан і весь його загін записуються до Магакамського добровольчого гуфця, беруть участь у битвах, наприклад, під Бренною.
— Я, — сказав Золтан Хівай, жестикулюючи слимаком у щипцях, — до політики кмітливості не маю. Я водно-парову кузню закладаю разом із Фіґґісом Мерлузо та Марло Брюи. Пам’ятаєш їх, відьмаче, Фіґґса та Марло?
— Не тільки їх.
— Йазон Варда поліг над Яругою, — сухо проінформував Золтан. — Зовсім по-дурному, в одній з останніх сутичок.
