Прокинувшись від летаргічного сну, вона, щоб прогодувати своє дитинча, починає нападати на худобу місцевих кметів. Не помітивши в черговій жертві нічого підозрілого, дракониця важко труїться сумішшю, приготованою одним із кметів[1].
Вона звертається за допомогою до іншого дракона, Віллентретенмерта, який бере «під своє крило» її найголовніший скарб — дитинча, яке, за деякими припущеннями, отримало ім'я Саесентессіс. Залишивши потомство, полетіла в невідомому напрямку.
У книгах Сапковського[]
— Хаос і Порядок, — посміхнувся Віллентретенмерт. — Пам'ятаєш, Ґеральте? Хаос — це агресія, Порядок — це захист від неї. Варто мчати на кінець світу, аби протистояти агресії і злу, вірно, відьмаче? Особливо, як ти говорив, коли плата є пристойною. А цього разу — була. Це був скарб дракониці Мирґтабракке, тієї, отруєної під Холопіллям. Це вона мене покликала, щоб я їй допоміг, щоб стримав зло, яке їй загрожує. Мирґтабракке вже відлетіла, невдовзі по тому, як унесли з поля лицаря Ейка з Денесле. Часу мала досить, поки ви балакали та сварилися. Вона лишила мені свій скарб, мою платню.
Драконеня писнуло й затріпотіло крильцями.
— Тож ти...
— Так, — перебив дракон. — Що ж, такі часи. Створіння, яких ви звикли називати потворами, з певного часу відчувають дедалі більшу загрозу від людей. Не можуть самі зарадити. Потребують Оборонця. Такого собі... відьмака.
Мирґтабракке також присутня у вигляді золтої легендарної нейтральної карти Мирґтабракке у грі Гвинт: відьмацька картярська гра».
“
Ніколи не ставай між матір'ю дракона та її потомством.
― Опис карти
”
Сезон Драконідів, Дерево винагород Мирґтабракке[]
Ця подія дозволяє розблокувати історію цієї Мирґтабракке.
Мирґтабракке належала до найпоширенішого різновиду драконів. На жаль, через схоже забарвлення луски зелених драконів часто плутають з ослизгами. Всупереч назві, їхня луска не зелена, а скоріше зеленувато-сіра, як і у багатьох нижчих драконідів. Ось чому цих розумних істот полюють набагато частіше, ніж інших драконів.
На Мирґтабракке влаштували, мабуть, найвідомішу облаву в історії Півночі. Очолив її Нєдамір, король Кайнгорну. Крім половини жителів Голопілля, до мисливського загону увійшли Ярпен Зігрін зі своєю зграєю червонолюдів, Богольт і його Рубайли з Крінфріду, Ейк із Денесле, два чарівники — Доррегарай з Волі та Йеннефер з Венгербергу, відьмак Ґеральт із Рівії зі своїм другом Любистком і лицар Борх Три Галки, відомий також по іншому імені... дракона.
Майже весь загін прагнув добивати поранену драконицю, шукаючи слави і скарбів, але Ґеральт і Борх Три Галки мали інші причини для походу. Відьмак, не в змозі зруйнувати узи між собою і Йеннефер, знову — і далеко не востаннє — пустився слідом за чарівницею. Віллентретенмерт, взявши собі людське ім'я, приєднався до легендарного загону з єдиною метою: врятувати Мирґтабракке.
Коли мисливці нарешті дісталися печери, де сховалася дракониця, стало ясно, чому вона не спробувала уникнути неминучої загибелі. Вона захищала яйце і не збиралася віддавати ненароджене дитинча на поталу самопроголошеним драконоборцям, яким немає справи до того, розумне вони вбивають істоту чи ні. На щастя, Ґеральт із Рівії дотримувався кодексу відьмацького цеху. Він допоміг Віллентретенмерту врятувати зелену драконицю разом із дитинчам. Щодо решти... Бажаної слави та скарбів їм не дісталося, а за свою жорстокість онк розплатилися сповна.
Після полювання, яке стало для Мирґтабракке фатальним, дракониця попросила про допомогу Віллентретенмерта, а натомість віддала йому свою дочку, що ледве вилупилася з яйця. Навіть у драконів може з'явитися Дитя-Несподіванка. Пізніше Мирґтабракке зникла далеко від людських селищ та своїх родичів. Вдалині від усього. Вона завжди віддавала перевагу самотності, а сутичка з мисливським загоном короля Нєдаміра остаточно переконала її, що слід триматися від усіх подалі. І все-таки Мирґтабракке не переставала стежити за дочкою. Для цього їй доводилося ховатися, бо Саесентессіс, відома всім як Саскія, чомусь мала цікавість до справ людей і нелюдів. Для її матері все це було незбагненним, але вона ніколи не втручалася і не намагалася вплинути на дочку. Вона лише спостерігала. Завжди. Ніколи не залишала Саесентессіс одну.
Примітки[]
↑Кмет Козоїд та його спосіб полювання на драконів є посиланням до легенди (XV ст.) про Вавельського дракона, якого переміг швець Скуба. Він підкинув монстру барана, начиненого сіркою. Дракону, що з'їв барана, почало так пекти у горлі, що він випив половину Вісли і луснув.
