Мишача вежа

Мишача вежа (англ. A Towerful of Mice) – побічне завдання у грі «Відьмак 3: Дикий Гін». У ході завдання відьмак дізнається про чарівника Олександра, якій досліджував чуму Катріони, про жахливу долю Анабелль, доньки дідича Всерада, та її коханого Ґрема.

У своїй розповіді Ґрем згадує трьох організаторів нападу. Їх звали Мілко, Зяблик та Соклик.

Опис у журналі[]

Веленські селяни прохали Кейру Мец звільнити від жахливого прокльону острів Кломниця та Мишачу вежу, що стояла на ньому. Пів року тому дідич Всерад сховався там від нільфгардців. Допоки уся околиця довкола голодувала, той купався у розкоші та нехтував потребами та стражданнями своїх підданих. Боги наслали на нього справедливу кару — Врерада разом з усім двором з’їли миші. Разом згинув і чарівник Олександр.

З того дня острів залякують примари, а рибалки бояться плавати озером, що просто добиває і без того ледь живу місцеву економіку. За гарні очі Кейри та обіцянку добре заплатити Ґеральт погодився виконати це завдання. Чаклунка дала відьмакові чарівну лампу, яка дозволяла йому спілкуватися з духами померлих, та наш герої вирушив на Кломницю знімати прокляття.

Якщо принести решти Анабелль Ґрему.

Дослідивши острів Кломницю, відьмак з’ясував, що прокляття зосередилося на доньці дідича Анабелль, яка загинула разом з іншими та її дух тепер блукає островом та не може його покинути через її нещасне кохання до рибалки Ґрема.

Ґеральт прагнув возз’єднати закоханих та зняти таким чином прокляття, віднісши решти Анабелль її коханому, але це обернулося катастрофою. Примара обдурила відьмака — донька дідича не була звичайною загубленою душею, вона була небезпечною моровою дівою, яка тепер звільнилася зі своєї в’язниці та вирушила світом сіяти смерть та чуму.

Якщо привести Ґрема до Анабелль.

Дослідивши острів Кломницю, відьмак з’ясував, що прокляття зосередилося на доньці дідича Анабелль, яка загинула разом з іншими та її дух тепер блукає островом та не може його покинути через її нещасне кохання до рибалки Ґрема.

Ґеральт зняв прокляття привівши Ґрема до його коханої, але ця історія не мала щасливого кінця. Щирий поцілунок юнака розсіяв гнів та прокляття, але вартував нещасному життя, бо Анабелль була моровою дівою, яка несла смерть та чуму.

Мети[]

Побалакайте з Кейрою Мец.
Знайдіть спосіб дістатися острова Кломниця.
- АБО (якщо був відповідний діалог) Скористайтеся човном Кейри, щоб дістатися острова Кломниця.
[Необов’язково] Використайте чарівну лампу, щоб здибати духів. (див. "сцени з примарами") (6х50+100 )
Потрапте до вежі.
Дослідіть вежу.
Відшукайте лабораторію мага Олександра. (100 )
Дослідіть мітки на стінах.
Використайте чарівну лампу, щоб дослідити лабораторію.
Використайте чарівну лампу, щоб побалакати з Анабелль.
Якщо погодитися віднести рештки
- Віднесіть решти Анабелль до Ґрама. (300 )
- З’ясуйте що трапилося.
Якщо відмовити або спробувати піти з вежі.
- Переслідуйте морову діву.
- Здолайте морові діву.
- Відшукайте Ґрема.
- Побалакайте з Кейрою Мец та дізнайтеся, хто такий Ґрем.
- Побалакайте з Ґремом про Анабелль.
- Відведіть Ґрема до Анабелль. (500 )
- Зустріньтеся з Ґремом на Кломниці. (якщо не піти одразу)
Повідомте Кейроу Мец про зняття прокляття з Кломниці.

Сцени з примарами[]

Якщо підійти з магічною лампою до зелених вогників, то можна почути їхню історію та отримати трохи досвіду.

Сцена праворуч від входу у двір (50 )

— Вони здогадаються… Вони не пустять Ґрема.

— Стулися, довбню! Причитаєш так голосно, що нас сам дідич почує.

— Та де там… він зараз сидить дупою на шовкових подушках, об’їдається м’ясом…

— … та йому невтямки, що ми зараз його на ремені поріжемо.

— Шлях чистий, хлопці. Нумо їх!

Сцена на березі (найпівденніша точка кола пошуку) (50 )

Ч1: — Вони кинули нас! Диви, усі відпливли!

Ч2: — Ну то ми маємо добиратися вплав. Ходімо.

Ч1: — А що з усім цим? Я не може це просто так залишити!

Ч1: — Пливи сам, якщо ти впораєшся, то візьми човна та повертайся за мною.

Ч2: — А що може піти не так? Я повернуся, озирнутися не встигнеш.

Сцена на дворі (50 )

Ч: — Мілко, ми маємо забиратися звідси! Нужбо жвавіше!

Ч: — Мілко? Мілко, ти чого?

Мілко: — Не знаю… Гаряче… Палаю, а-арх!

Ч: — Що?.. Ні, не підходь!

Мілко: — Не кидай мене!

Сцена на першому поверсі (50 )

— Де цей шляхтич?

— Отам, лежить собі тихенько з головою розбитою як гнилий гарбуз.

— Він хлюпає у власній крові та лайні — точнісінько як селюк, а не великій панисько.

— Зашвидко забили. Залегкою була смерть…

— Це ще не кінець. У нього є сини. Та донька… йдемо на гору!

Сцена у підвалі (50 )

— Про що лише ті багатії думають — диви: вони тримають у клітках щурів, як тих кролів.

— Може випустити їх, бо як залишимо так, то з голоду повиздихають.

— А не ліпше спалити цих паршивих шкідників?

— Вони усе одно припливуть до села та лише шкоди нароблять.

— А як вони допливуть?

— О, не переймайся, ці малі покидьки зроблять це не гірше за тебе.

— Еммм, вони тобі не здаються якимись млявими? Може в них короста? Ох! А цей сморід!

Сцена на другому поверсі: (50 )

Всерад: Не розпочинай знову, Анабелль! Краще займися вишивкою, а не суши мені голову з цими дурними селянами!

Всерад: Цей простак запаморочив тобі голову, то тепер ти думаєш, що усі вони такі джентльмени як той Ґрем…

Олександр: Пане! Селяни вдерлися до вежі!

Сцена на третьому поверсі: (100 , не залежить від порядку спостереження)

Дух: Скільки золота… Покійникам воно в нагоді вже точно не стане.

Дух: Аж дивно, що воно усе тут так просто пролежало стільки часу після смерті нашого пана.

Дух: Хто тут? Відповідай… Є тут хто?

Дух: Ааааааааааааааааааарґх!

Документи[]

У лабораторії можна здибати:

Цінна здобич[]

У підвалі та у притопленій скрині на півдні двору є по Штабі двімериту.

Великодки[]

На початку завдання відьмак отримає ксеноглос (такий собі магічний телефон), а імена основних героїв історії (чародія Олександра (Alexander), рибалки Ґрема (Graham) та доньки дідича Анабелль (Anabelle) є алюзією до винахідника реального телефона Александера Ґрема Белла (Alexander Graham Bell).