Прокинувшись від летаргічного сну вона, щоб прогодувати свого дитинча, починає нападати на худобу місцевих кметів. Не помітивши в черговій жертві нічого підозрілого, вона важко труїться сумішшю приготованою одним із кметів.Відчувши,щоїїположеннятільки погіршується вона кличе на допомогу[[Борх|Віллентретенмерта]], який бере "під своє крило" її найголовніший скарб - дитинча, яке, за деякими припущеннями,отрималоім'я[[Саесентессіс]].
Прокинувшись від летаргічного сну, вона, щоб прогодувати своє дитинча, починає нападати на худобу місцевих кметів. Не помітивши в черговій жертві нічого підозрілого, дракониця важко труїться сумішшю, приготованою одним із кметів<ref>Кмет Козоїд та його спосіб полювання на драконів є посиланням до </ref>.
+
Вона звертається за допомогою до іншого дракона, [[Борх|Віллентретенмерта]], який бере «під своє крило» її найголовніший скарб — дитинча, яке, за деякими припущеннями, отримало ім'я [[Саскія|Саесентессіс]]. Залишивши потомство, полетіла в невідомому напрямку.
Хаос – це агресія. Порядок – захист від неї. Треба було бігти на край світу, щоб протидіяти агресії і злу, правда, відьмаче? Особливо коли плата, за твоїми ж словами, відповідна. А на цей раз вона явно відповідала. Це були скарби дракониці Міргтабракке, тієї, яку отруїли під Голопіллям. Вона закликала мене, щоб я допоміг їй, відбив зло, що загрожує їй.<br />Міргтабракке вже відлетіла. Незабаром після того, як з поля винесли Ейка з Денесле. Часу у неї було предостатньо, поки ви базікали і лаялися. Але вона залишила мені свій скарб, мою плату.<br />Дракончик пискнув і затріпотів крильцями.<br />– Так ти теж...<br />– Так, – перервав дракон. – Що робити, такі часи. Істоти, яких ви звикли називати чудовиськами, з деяких пір відчувають все більшу загрозу з боку людей. Вони вже не можуть впоратися самі. Їм потрібен Захисник. Такий собі... відьмак.''<br />
:''Хаос – це агресія. Порядок – захист від неї. Треба було бігти на край світу, щоб протидіяти агресії і злу, правда, відьмаче? Особливо коли , за твоїми ж словами, відповідна. А на цей раз вона явно відповідала. Це були скарби дракониці Міргтабракке, тієї, яку отруїли під Голопіллям. Вона закликала мене, щоб я допоміг їй, відбив зло, що загрожує їй.''
+
:''Міргтабракке вже відлетіла. Незабаром після того, як з поля винесли Ейка з Денесле. Часу у неї було предостатньо, поки ви базікали і лаялися. Але вона залишила мені свій скарб, мою плату.''
+
: ''Дракончик пискнув і затріпотів крильцями.''
+
:– ''Так ти теж...''
+
:– ''Так, – перервав дракон. – Що робити, такі часи. Істоти, яких ви звикли називати чудовиськами, з деяких пір відчувають все більшу загрозу з боку людей. Вони вже не можуть впоратися самі. Їм потрібен Захисник. Такий собі... відьмак.''
+
+
<div style='text-align: right;'>
+
<small>— '''[[Меч призначення]], ст. 54'''</small>
+
</div>
+
+
+
== {{Gwent}} ==
+
[[Файл:575icon.png|right|190px]]
+
Міргтабракке також присутня у вигляді срібної легендарної нейтральної карти у грі [[Гвинт: відьмацька картярська гра|«Гвинт: відьмацька картярська гра»]].
+
+
Має спеціальну здатність, через яку віднімає дві сили в першого не золотого загону на полі, два у другого та одну у третьго.
+
+
Опис карти:
+
+
{{Цитата|Ніколи не ставай між матір'ю дракона та її потомством.|}}
Прокинувшись від летаргічного сну, вона, щоб прогодувати своє дитинча, починає нападати на худобу місцевих кметів. Не помітивши в черговій жертві нічого підозрілого, дракониця важко труїться сумішшю, приготованою одним із кметів[1].
Вона звертається за допомогою до іншого дракона, Віллентретенмерта, який бере «під своє крило» її найголовніший скарб — дитинча, яке, за деякими припущеннями, отримало ім'я Саесентессіс. Залишивши потомство, полетіла в невідомому напрямку.
У книгах Сапковського
– Хаос і Порядок, – посміхнувся Віллентретенмерт, – пам'ятаєш, Ґеральте?
Хаос – це агресія. Порядок – захист від неї. Треба було бігти на край світу, щоб протидіяти агресії і злу, правда, відьмаче? Особливо коли , за твоїми ж словами, відповідна. А на цей раз вона явно відповідала. Це були скарби дракониці Міргтабракке, тієї, яку отруїли під Голопіллям. Вона закликала мене, щоб я допоміг їй, відбив зло, що загрожує їй.
Міргтабракке вже відлетіла. Незабаром після того, як з поля винесли Ейка з Денесле. Часу у неї було предостатньо, поки ви базікали і лаялися. Але вона залишила мені свій скарб, мою плату.
Дракончик пискнув і затріпотів крильцями.
– Так ти теж...
– Так, – перервав дракон. – Що робити, такі часи. Істоти, яких ви звикли називати чудовиськами, з деяких пір відчувають все більшу загрозу з боку людей. Вони вже не можуть впоратися самі. Їм потрібен Захисник. Такий собі... відьмак.
