Від опівнічниць так і віє неосяжним смутком, пригнобленістю, гнівом. Я їх боюся, як і всі. Та насамперед я їх шкодую.
— Елінне Альтспарр, ельфійська трубадурка
Як порівняти їх з іншими нічними створіннями, наприклад катаканом, вовкулаком або носферату, опівнічниці (та їхні рідкісні родички — морочниці) можуть видатися не такими й страшними. Зрештою, якої шкоди може завдати бліда змарніла жіночка у рваній сукні? А великої. Тому ходити на поля й луки вночі не рекомендовано.
Як і полудниці, опівнічниці водяться лише в сільській місцевості. Найчастіше вони вбивають заблукалих мандрівників, але, якщо вірити легендам, час від часу вони також пробираються до селянських хат і мордують їхніх жителів уві сні.
Під час бою опівнічниці більшу частину часу перебувають у нематеріальній формі, тобто фізичні удари проходять крізь них. Матеріалізуються вони лише ненадовго, коли атакують. Ослабнувши, вони створюють кілька проекцій самих себе, котрі не нападають самотужки, але слугують передавачами, через які опівнічниця висотує життєву енергію жертви.
У нематеріальній формі опівнічниці практично невразливі. Примусити їх матеріалізуватися можна за допомогою Знака Ирден або бомби «Місячний пил».
Не можна вірити бабським казочкам, нібито опівнічниць не варто боятися вдень. Вони з’являються й коли світить сонце, але мають тоді значно менше сил, ніж уночі.
