- Головна
- Кіно
Остріт (пол. Ostrit) — герой літературного циклу, написаного Анджеєм Сапковським та його адаптацій, зокрема відеогри Відьмак.
Темерський вельможа, наближений до короля Фольтеста. Був закоханий у його сестру, Адду з Темерії. Після смерті принцеси мав плани по узурпуванню трону.
Біографія[]
Остріт був вельможою при дворі короля Фольтеста та мав почуття до його сестри, Адди з Темерії. Коли стає відомо про вагітність Адди, Остріту стає відомо про відносини між братом і сестрою. Обурений до глибини душі, він проклинає дитину Адди і стає в деякому роді батьком чудовиська, що з'явиться на світ.
Через сім років стриґа починає тероризувати Визіму і король Фольтест закликає на допомогу Відунів. Тоді і виявляється, що прокляття можна зняти і повернути доньці Фольтеста людську подобу. Але вельможа не зацікавлений в цьому, оскільки ненавидить короля і мріє помститися йому за Адду. Він саботує спроби, пропонуючи хабара відьмакам, які беруться за замовлення.
Коли за справу береться Ґеральт із Рівії, Остріт приходить в старий замок ввечері перед битвою і пропонує Білому Вовку мішечок оренів за те, що той просто піде. Однак незважаючи на значну суму, відьмак відмовляєься від угоди.
Вельможа кидається на нього з мечем, розраховуючи, що черепашачий камінь захистить його від відьмацької магії, але тут же отримує удар в скроню і непритомніє. Прокинувшись пов'язаним, вельможа вимагає у відьмака звільнити його, але той відмовляється.
Розуміючи, що його збираються використати його як приманку для стриґа, і втекти не вдасться, Остріт розповідає Ґеральту про свою любов до Адди і питає, чи могли його слова, сказані принцесі в гніві, стати причиною прокляття. Відьмак залишає питання без відповіді і звільняє його від мотузок. Остріт кидається бігти, але упириця, що вже вилізла зі склепу, наздоганяє його і вельможа гине від її іклів.
У книжках Сапковського[]
- — Відьмаче?
- —Так.
- — Це правда, я хотів повалити Фольтеста. Не я один. Але я один прагнув його смерті, хотів, аби він помер у муках, аби ошалів, аби живцем згнив. Знаєш чому?
- Ґеральт мовчав.
- — Я кохав Адду. Королівську сестру. Королівську коханку. Королівську дівку. Я кохав її... Відьмаче, ти тут?
- — Тут.
- — Я знаю, про що ти думаєш. Але було не так. Повір мені я не накладав жодних проклять. Я не знаюся на жодних чарах. Тільки раз сказав зі злості... Тільки раз. Відьмаче? Слухаєш?
- — Слухаю.
- — Це його мати, стара королева. Це напевне вона. Не могла дивитися, що він і Адда... Але не я. Я тільки раз, знаєш, намагався умовляти її, а Адда... Відьмаче! Запаморочилося мені, і я сказав... Відьмаче? То я? Я?
- — Це вже не має значення.
- — Відьмаче? Північ близько?
- — Близько.
- — Випусти мене раніше. Дай мені більше шансів.
- — Ні.
Галерея[]
