Половинчики, або Низовики (пол. Niziołeky, англ. Halfling) — одна із розумних гуманоїдних нелюдських рас в світі Відьмака.
Опис[]
- Абсолютно класичні, низькорослі, кучеряві босоногі любителі затишку і ситної їжі.
- На відміну від широких і кремезний ґномів виглядають цілком пропорційно, тільки їх риси обличчя в будь-якому віці зберігають м'якість, властиву дітям інших рас.
- Описані досить поверхово, з наявних даних можна зробити висновок, що вони займалися в основному сільським господарством, в чому були досить успішні, а також торгівлею.
- Окремі представники низовиків брали участь у повстанні «білок» [1], так як в романі «?Кров ельфів» в описі нападу на обоз фігурує половинчик в жупані, який намагається заколоти візника одного з возів.
- Низькорослі (від чого і отримали свою назву), спритні, рухливі.
- Можуть непогано метати різні предмети і сільськогосподарський реманент.
- Живуть в невеликих, але дуже заможних селах.
- Міські низовики найчастіше беруться за різноманітні комерційні оборудки, які обіцяють найбільшу вигоду і мінімальну кількість роботи.
Відомі половинчики[]
- Міло Вандербек
- Арно Гардботтом
- Бегонія Бібервельт
- Гарденія Бібервельт
- Дейнті Бібервельдт
- Анді Бібервельт
- Рокко Гільдебрандт
- Інкарвалія Гільдебрандт
- Космо Бальденвегг
- Гуго Ансбах
- Бернье Гофмайєр
- Петунья Гофмайєр
- Тангерінка Гофмайєр
- Ціня Гофмайєр
- Франклін Гофмайєр
У книжках Сапковського[]
- Біля центрального столу в алькові, під стовпом, декорованим гірляндами часнику й пучками трав, сидів пухкенький кучерявий половинчик у фісташково-зеленій жилетці. У правій руці він тримав дерев’яну ложку, лівою притримував глиняну миску. Побачивши Любистка й Ґеральта, половинчик завмер, роззявивши рота, а його великі горіхові очі розширилися від страху.
— Перший опис половинчка. Оповідання Вічний вогонь з циклу Меч призначення.
- — Чому, питаєш? — засичав, схиляючись у сідлі й заглядаючи в перелякані очі половинчика. — А я тобі скажу чому. Тому, що ти паршивий половинчик, чужак, приблуда, і хто тебе, нелюда мерзотного, обдирає, той богів радує. Хто тобі, нелюдові, кривду чинить, той добрий і патеротичний вчинок робить. А також тому, що млосно від бажання те твоє нелюдське гніздечко за димом пустити. Тому, що мені аж щелепи зводить, так бажається отих твоїх карлиць відтрахати. І тому, що нас п’ятеро крутих хлопаків, а вас — лише жменька курдуплів-засранців. Тепер ти вже знаєш чому?
- — Тепер уже знаю, — повільно промовив Рокко Гільдебрандт. — Ідіть звідси геть, Великі Люди. Ідіть геть, нешановні. Нічого ми вам не дамо.
- Щупак випростався, потягнувся за кордом, що висів біля сідла.
- — Бий! — крикнув. — Убивай!
- Рухом настільки швидким, що аж неможливо було його помітити оком, Рокко Гільдебрандт схилився до тачки, витягнув прихований під рогожею арбалет, приставив приклад до щоки й всадив Щупакові стрілу прямо в розкритий у репеті рот. Інкарвалія Гільдебрандт із роду Бібервельдтів махнула навідліг рукою — у повітрі закрутився серп, точно й сильно вдаривши в горлянку Мільтона. Селянський син ригнув кров’ю й перекинувся через кінський зад, комічно махнувши ногами. Ограбек, виючи, гепнувся під копита коня, у череві його, увіткнутий аж по дерев’яні накладки ручок, стирчав секатор дідуся Голофернеса. Здоров’яга Клапрот замахнувся на бабцю дубцем, але злетів із сідла з нелюдським вереском, коли в око його увіткнувся шворінь, який кинула Імпі Вандербек. Окультіх розвернув коня й хотів утікати, але бабця Петунія підскочила до нього й всадила зубці мотики в стегно. Окультіх крикнув, упав, нога його зав’язла в стремені, наляканий кінь поволік його через тини гострими тичками. Розбійник репетував і вив, а слідом за ним, наче дві вовчиці, летіли бабця Петунія з мотикою й Імпі з кривим ножем для щеплення дерев.
- Дід Голофернес трубно висякався.
- Уся пригода — від крику Щупака до шмаркання діда Голофернеса — зайняла десь стільки часу, скільки необхідно, аби промовити: «Половинчики неймовірно швидкі й точно кидаються усілякого роду снарядами».
- Рокко всівся на східцях хати. Поряд присіла його дружина Інкарвілія Гільдебрандт із дому Бібервельдтів. Дочки їхні Алое й Жасмин пішли допомогти Семові Гофмаєру дорізати поранених й обдерти вбитих.
- Повернулася Імпі в зеленій сукенці з рукавами, скривавленими аж по лікті. Бабця Петунія поверталася також, ішла повільно, сопучи, стогнучи, підпираючись убабляною мотикою й тримаючись за поперек. «Ех, старіє наша бабця, старіє», — подумалося Гільдебрандту.
- — Де закопати розбійників, пане Рокко? — запитав Сем Гофмаєр.
- Рокко Гільдебрандт обійняв дружину за плечі й подивився в небо.
- — У березовому гайку, — сказав. — Поряд із тими, попередніми.
— Половинчики проти розбійників. Кінець розділу 7. Володарка Озера
У серіалі «Відьмак» від Netflix[]
.jpg){kind=link}
Половинчик
 |
Нелюдьська раса, представники якої мають низький зріст і часто працюють на службі людям у Північних королівствах. |  | |
Як вірно вказує назва, половинчики низькорослі. Незважаючи на те, що у них людські пропорції і вони часто працюють на людей, ці раси ніяк не пов'язані. У жодному разі не слід плутати їх із гномами — їх це не потішить. Не тішить їх і неоплачувана праця на багатіїв з Північних Королівств, і все ж таки деякі досі на неї погоджуються. Половинчики завжди уникали зайвої уваги, прагнучи тихого і мирного життя. На відміну від гномів, вони не мають ні земель, ні країн, які споконвіку належали б їх народу. Більше того, останнім часом деякі половинчики перебираються на територію Нільфгарду, щоб жити у безпеці під владою імператора.
Цікавості[]
- Перший персонаж-половинчик з'являється в оповіданні Вічний Вогонь.
- Деякі з половинчиків поклоняються Вічному Вогню.