Рокко Гільдебранд (пол. Rocco Hildebrandt) – половинчик з-під Визіми, одружений на Інкарвіллії, має двох дочок: Алое і Жасміну, дядько Імпі Вандербек.
У книгах Сапковського[]
Разом з родиною захищав своє село від банди Щука.
- Рокко зауважив огидні липкі погляди грабіжників, озирнувся. На порозі халупи стояла Інкарвіллія Хільдебранд, його дружина, а також Алое і Жасміна – дочки.
- Щук з товаришами, паскудно усміхаючись, поглядали на низови́чок. Так, безсумнівно, забава намічалася пречудовенька.
- До живоплоту з іншого боку дороги наближалася племінниця Хільдебранда, Імпотьєнта Вандербек, ласкаво іменована Імпі. Це була дійсно складна дівчина. Усмішки бандюг стали ще м'ясоїднішими і огиднішими.
Банда Щука розпочинає конфлікт. Володарка Озера
- – А чому, власне, ми зобов'язані платити і давати? – Голос Рокко Хільдебранда злегка тремтів, але в ньому, як і раніше звучали наполегливість і завзятість. – Ви говорите, мовляв, це на армію, мовляв, це для нашої ж безпеки. А від голоду, питаю я, хто оберігатиме нас? Ми вже й зимові сплатили, і на утримання, і подушні, і поземельні, і підйомні, і вогняні, і зернові, і бог знає які ще!
Мало того, так четверо з цього селища, в тому числі і мій власний син, упряжками у військових обозах правлять! І не хто інший, як мій шуряк. Міло Вандербек на прізвисько Русті-Рижик, є польовим хірургом, важливою персоною в армії... Стало бути, ми з надлишком наш даний контингенс виконали... Так навіщо нам платити? За що і на що? І чому?
Рокко ще намагається уникнути конфлікту
- Щук випростався, потягнувся до корду, що висів при сідлі.
- – Бий! – гаркнув він. – Бий-вбивай!
- Швидким рухом, майже невловимим, Рокко Хільдебранд нахилився до тачки, вихопив захований під рогожею самостріл, підкинув приклад до щоки і всадив Щуку бельт прямо в розкритий для крику рот.
- Інкарвіллія Хільдебранд з дому Бібервельт розмахнулася, і в повітрі закружляв серп, точно і з розгону попавши в горло Мільтону.
- Кметів син риганув кров'ю і дав козла через кінський круп, комічно розмахуючи ногами. Огребок скрикнув і впав під копита коневі, в його животі, вбитий по дерев'яну ручку, стирчав сікач діда Холофернеса.
- Дубиняка Клапрот замахнувся на старого палицею, але злетів з сідла, нелюдськи верещачи, отримавши прямо в око пікіровочную голку, запущену Імпі Вандербек.
- Окультих розвернув коня і зібрався тікати, але бабця Петунія підскочила і вчепилася зубами мотики йому в стегно. Окультих загарчав, звалився, нога застрягла в стремені, переляканий кінь потягла його через огорожу з гострих кілочків. Грабіжник гарчав і вив, а слідом за ним, наче дві вовчиці, мчали бабця Петунія з мотикою і Імпі з кривим ножем для щеплення дерев.
- Дід Холофернес трубно висякався.
- Всі події – починаючи з окрику Щука і закінчуючи шмарканням діда Холофернеса – зайняли приблизно стільки часу, скільки потрібно, щоб вимовити фразу: «Низовики неймовірно прудкі і безпомилково шпурляють всякого роду сільгоспзнаряддя».
Не зовсім передбачуваний фінал не зовсім славної банди Щука.