Сага про Відьмака

Британська обкладинка «Останнього бажання», першої книги «Відьмацького циклу»

«Відьмацький цикл» (пол. Cykl wiedźmiński), також відомий як «Сага про Відьмака та Відьмачку» (пол. Saga o Wiedźminie i Wiedźminkę) — фентезійний цикл польського письменника Анджея Сапковського, який складається з двох збірників оповідань та серії романів, що оповідають про життя відьмака Ґеральта із Рівії.

Перше оповідання побачило світ у 1986 році, а останній роман був опублікований у 2013. Оповідання «Відьмак» було вперше перекладено українською Миколою Рябчуком для журналу «Всесвіт» у 1990 році; повністю ж офіційний переклад українською був виданий у 2016—2017 роках «Клубом сімейного дозвілля» в перекладі Сергія Легези.

Література

Збірники оповідань

• «Останнє бажання» (пол. «Ostatnie życzenie», 1993 р.):
  • «Голос розуму» (пол. «Głos rozsądku», 1993 р.);
  • «Відьмак» (пол. «Wiedźmin», 1983 р.);
  • «Дещиця істини» (пол. «Ziarno prawdy», 1989 р.);
  • «Менше зло» (пол. «Mniejsze zło», 1990 р.);
  • «Питання ціни» (пол. «Kwestia ceny», 1990 р.);
  • «Край світу» (пол. «Kraniec świata», 1990 р.);
  • «Останнє бажання» (пол. «Ostatnie życzenie», 1993 р.);

• «Меч призначення» (пол. «Miecz przeznaczenia», 1992 р.):
  • «Межа можливого» (пол. «Granica możliwości», 1991 р.);
  • «Крихта льоду» (пол. «Okruch lodu», 1991 р.);
  • «Вічний Вогонь» (пол. «Wieczny ogień», 1991 р.);
  • «Трохи жертовності» (пол. «Trochę poświęcenia», 1992 р.);
  • «Меч призначення» (пол. «Miecz przeznaczenia», 1992 р.);
  • «Щось більше» (пол. «Coś więcej», 1992);

Сага про Відьмака

• «Кров ельфів» (пол. «Krew elfów», 1994 р.);
• «Час погорди» (пол. «Czas pogardy», 1995 р.);
• «Хрещення вогнем» (пол. «Chrzest ognia», 1996 р.);
• «Вежа Ластівки» (пол. «Wieża Jaskółki», 1997 р.);
• «Володарка Озера» (пол. «Pani Jeziora», 1999 р.);

Окремі твори

За авторством Сапковського:

• «Щось закінчується, щось починається» (пол. «Coś się kończy, coś się zaczyna», 1992 р.);
• «Дорога, з якої нема вороття» (пол. «Droga, z ktorej sie nie wraca», 1988 р.);
• «Сезон гроз» (пол. «Sezon burz», 2013 р.);
• «Рукопис, знайдений у драконовій печері» (пол. «Rękopis znaleziony w smoczej jaskini», 2001 р.);

Схвалені автором:

• «Відьмачі легенди» (пол. «Opowieści ze świata Wiedźmina», 2013 р.):
  • «Балада про дракона» (пол. «Ballada o smoku», Леонід Кудрявцев);
  • «Кольори перемир'я» або «Барви братерства» (пол. «Barwy braterstwa», Володимир Васильєв);
  • «Одноокий Орфей» (пол. «Jednooki Orfeusz», Михайло Успенський);
  • «Лютня і таке інше» (пол. «Lutnia, i to wszystko», Марія Галіна);
  • «Ми завжди відповідальні за тих, кого…» (пол. «Zawsze odpowiadamy za tych, którzy…», Андрій Бєлянін);
  • «Веселий, простодушний, безсердечний» (пол. «Wesoły, niewinny i bez serca», Володимир Арєнєв);
  • «Окупанти» (пол. «Okupanci», Олександр Золотько);
  • «Ігри всерйоз» (пол. «Gry na serio», Сергій Легеза);

• «Пазури й ікла» (пол. «Szpony i kły», 2017 р.):
  • «Край чудес» («Kres cudów», Пйотр Єдлінський);
  • «Кров на снігу. Апокриф Коралі» («Krew na śniegu. Apokryf Koral», Беатриче Новицька);
  • «Іронія долі» («Ironia losu», Собеслав Коляновський);
  • «Дві голови…» («Co dwie głowy…», Надія Гасик);
  • «Шкала обов'язку» («Skala powinności», Катажина Гелич);
  • «Без взаємності» («Bez wzajemności», Барбара Шельонг);
  • «Урок самотності» («Lekcja samotności», Пшемислав Гуль);
  • «І сліду не буде» («Nie będzie śladu», Томаш Злічевський).
  • «Дівчина, котра ніколи не плакала» («Dziewczyna, która nigdy nie płakała», Анджей-Войцех Савицький);
  • «Балада про квітоньку» («Ballada o Kwiatuszku», Міхал Смик);
  • «Пазури й ікла» («Szpony i kły», Яцек Врубель);

Світ та сюжет

Дуже давно, коли людська раса тільки обживала ворожий світ, а маги у своїх вежах займалися лише високою наукою чарівництва, було створено гільдію відьмаків — ремісників від магії, яких навчали вбивати темні породження потойбіччя: віїв і віпперів, мантикор і гулів, грифонів і вампірів. Але з часом страшних почвар меншало, меншало й тих, хто мусив захищати від них людей, — і дедалі частіше відьмакам у спину летіли з-за парканів прокльони та каміння.

Від Яруги до Драконячих гір мандрує один з останніх відьмаків — Ґеральт із Рівії, намагаючись зрозуміти, чи залишилось у ньому самому хоч щось від людини, чи він — тільки додаток до своїх мечів: звичайного залізного та відьмачого, з карбованим руків'ям та срібним клинком, який колись стане для нього мечем призначення.

Адаптації

Екранізації

За мотивами творів у 2001 році польською телестудією Heritage Films був знятий фільм, який вийшов у міжнародний прокат під назвою «The Hexer». Роль відьмака Ґеральта зіграв польський актор Міхал Жебровський, режисером виступив Марек Бродський.

Через рік вийшов повноцінний серіал, що складався з 13 епізодів. В Україні серіал «Відьмак» вперше транслювався телеканалом ICTV з 19 липня 2004 року.

За мотивами творів у 2020 році має вийти телесеріал «The Witcher» від американської компанії «Netflix». Творчим консультантом серіалу став автор першотвору Анджей Сапковський. Шоуранером та виконавчим продюсером телесеріалу є Лорен Шмідт-Гісріх. Відьмака Ґеральта з Рівії зіграє Генрі Кавілл. Всього у першому сезоні буде 8 серій.

Графічні новели

З 1993 по 1995 роки за творами Сапковського було випущено 6 коміксів (текст Матея Поровського, малюнки Богуслава Польха):

• «Дорога без вороття» (пол. Droga bez powrotu);
• «Геральт» (пол. Geralt);
• «Менше зло» (пол. Mniejsze zło);
• «Останнє бажання» (пол. Ostatnie życzenie);
• «Межа можливого» (пол. Granica możliwości);
• «Зрада» (пол. Zdrada);

При цьому комікс «Зрада» базується на неопублікованому оповіданні Сапковського про учнівство юного Геральта та має певні відступи від канонічних відомостей.

Під час розробки першої відеогри «The Witcher» польська студія CD Projekt RED мала намір створити в 2007 році новий комікс на основі творів літературної серії «Відьмак», однак проект не був доведений до кінця. Художником коміксу був Пжемек «Trust» Трусчинський, сценаристом — Матей Паровський.

В 2011 році в рамках рекламної кампанії відеогри «The Witcher 2» з'явилася графічна новела в двох частинах «Благо народу», створена колективом польських авторів: Міхалом Галеком, Аркадіушем Клімеком та Лукашем Поллером. Події у ній розгорталися через 2 роки після битви при Соддені. Комікс можна було безкоштовно отримати в AppStore, його переклад публікувався в червневому і серпневому номерах російського журналу «Ігроманія» за 2011 рік.

11 вересня 2014 року CD Projekt RED та американським комікс-видавництвом Dark Horse Comics було видано збірку коміксів «Відьмак: Будинок вітражів» (англ. The Witcher: House of Glass), до якої увійшли 5 глав цього коміксу, що виходили з березня по липень цього ж року.

Наступна графічна новела серії від Dark Horse — «Відьмак: Лисячі діти» (англ. «The Witcher: Fox Children») — аналогічно виходила окремими главами з квітня по серпень 2015 року. Збірка ж була представлена на початку жовтня. Сюжет коміксу базується на 14 та 15 главах книги «Сезон гроз».

Також ті, хто зробили попереднє замовлення DLC «Серця з каменю» (англ. Hearts of Stone, пол. Serca z kamienia) до гри The Witcher 3: Wild Hunt, отримували безкоштовно в електронному вигляді комікс «Докори сумління» (англ. Matters of Conscience). Він розповідає про те, як між подіями другої та третьої ігор Геральт повертається в Ферген та приймає замовлення від Саскії, Діви з Едірну.

Ігри

The Witcher (укр. «Відьмак», 2007 р.)

The Witcher 2: Assassins of Kings (укр. «Відьмак 2: Вбивці Королів», 2011 р.)

The Witcher 3: Wild Hunt (укр. «Відьмак 3: Дикий Гін», 2015 р.)