FANDOM


Logo Scoia'Tael

Скойа'таелі[1] (пол. Scoia'tael) — партизанський рух нелюдів, що отримав свою назву за звичай носити на шапках білячі хвости.

«Людей у море, звідки й прийшли!» — гасло скойа'таелей, яке судячи з чуток підкинули їм нільфгардські розвідники.

Склад Редагувати

Вперше згадуються в книзі «Кров Ельфів», як ельфячі «бригади», що розбійничають в темерських лісах.

До складу «бригад» також входили інші представники Старшого Людукраснолюди, та половинчики. Втім, приєднатися до них може кожен бажаючий. За винятком, звичайно, монстрів і людей.

Діяльність Редагувати

Ідейним підґрунтям руху була боротьба проти людей, що постійно відтісняли старші цивілізації; повернення територій, які ельфи, гноми, краснолюди вважали своїми споконвічними.

Рух носить як хаотичний (набіги), так і впорядкований (участь у бунті на острові Танедд) характер.

Під час Північних Воєн Редагувати

Після організації партизанського руху скойа'таелів почалася кампанія проти повсталих ельфів в Темерії, у відповідь ельфи розбилися на дрібні бригади, розосереджені по лісах, чим ускладнили завдання по їх затриманню.

У Кедвені вони об'єдналися і вчинили напад на форт Лейді, що супроводжувалося жорстокою різаниною. У відповідь населення Ард Каррайга влаштував погром, винищивши майже чотири сотні нелюдів, що жили в столиці. Скойа'таелі і люди винищували один на одного із взаємною жорстокістю, застосовуючи подібні методи показового залякування супротивника: загони людських армій звозили трупи ельфів на розвилки доріг і вивішували на стовпах, а ельфи влаштовували криваві розправи над захопленими полоненими.

Під час Північних воєн скойа'таелі активно співпрацювали з Імперією Нільфгард, плюндруючи тили нордлінгів, навіть під час офіційно оголошеного перемир'я.

Головний герой Саги, відьмак Ґеральт із Рівії, стикається з «білками» в Кедвені, під час подорожі з групою Ярпена Зігріна і каедвенськими військовими. Вони нападають на караван, але зазнають поразки і гинуть.

Потім, під час бунту на Танедді скоя'таелі на чолі з Ісенгрімом Фаоільтіарною надали допомогу чарівникам, які співпрацюють з Нільфгардом.

Під час другої війни з Нільфгардом «білки» почали стікатися в Брокілон, отримуючи від дріад лікування та іншу допомогу.

Коли Нільфгард повернув ельфам їх споконвічні землі, Долину Квітів, «білки» отримали землю, боротьбою за яку мотивували свої зухвалі напади. Однак, на цьому творити безчинства не припинили. Формальною правителькою держави стала Франческа Фіндабайр або Енід ан Глеанна, на прізвисько Маргаритка з Долин, яка раніше входила в магічний Капітул Чародіїв, потім в чарівницьку Ложу і повинна була забезпечувати політичну підтримку руху.

Мирний час Редагувати

Імперія зреклася «білок» ще під час недовговічного перемир'я між двома Північними війнами (те ж саме під тиском імперських дипломатів змушені були зробити і ельфи Дол Блатанна). Коли Нільфгард і Північні королівства уклали Цінтрійский мир, що поклав кінець Другій Північній війні, коли офіцери-ельфи з бригади «Вріхедд», що перебували на службі імперії, за умов договору були видані нордлінгам для суду і покарання. Лише небагатьом з виданих вдалося уникнути загибелі, в їх числі був найвідоміший з командирів скоят'аелей — Ісенгрім Фаоільтіарна.

Антураж і атрибутика Редагувати

  • Основним розпізнавальним знаком скойа'таелей були шапки з беличьими хвостами. Також скоя'таэли використовували стріли з особливими наконечниками, з вістрями, розташованими під кутом, «ввинчивающимися» в мішень, прикрашені сірим пір'ям.
  • Краснолюди-скойа'таелі заплітали бороду в дві коси.
  • Сумно знаменита ельфська дивізія «Вріхедд» мала чорну форму, а у вигляді герба бригади використовувалися наплічні і нарукавні нашивки з срібними блискавками.

Відомі Скойа'таеліРедагувати

У книгах Сапковського Редагувати


Обережно: Увага 02 Далі текст містить деталі сюжету.
- Цей їздець теж вже далеко – сказав з дерева Cairbre. – Замість гадати, слід було стріляти. Тепер його вже не дістанеш. Це добрих двісті кроків.
- З моєї шістдесятифунтівки? – Yaevinn погладив лук. – Тридцяти дюймовою стрілою? Крім того, це не є двісті кроків. Це гора сто п’ятдесят. Mirę, que spar aen'le.
- Yeavinn, залиш…
- Thaess aep, Toruviel.
Ельф відгорнув шапку так, щоб йому не заважав прип’ятий до неї більчачий хвіст, швидко нап’яв лука, сильно, аж до вуха, точно прицілився і спустив тятиву.
Аплегатт не почув стрілу. Була то стріла «тиха», спеціально обладнана довгими, вузькими сірими перами, з древком, жолобкованим для збільшення жорсткості і зменшення важкості. Трьохлопасне, гостре мов голка вістря з силою вдарило гінця у центр спини, поміж лівою лопаткою і хребтом. Грані були встановлені під кутом — вістря, що увійшло в тіло, обернулось і вкрутилось як шуруп, розсікаючи тканини, розрізаючи кровоносні судини і трощачи кістки. Аплегатт звалився грудьми на шию коня і зісковзнув на землю, безвладний, як мішок вовни.
Пісок дороги був гарячий, нагрітий сонцем так, що аж обпікав. Але гонець вже цього не відчув. Помер миттєво.
Білки в засідці. Час погорди
Одразу на перехресті, у місці, де закінчився ліс, у землю було вбито дев’ять стовпів. До верхівки кожного стовпа було плоско прикріплене колесо від воза. Над колесами клубочились ворони і круки, дзьобаючи і шарпаючи трупи, прив’язані до ободу і маточини. Висота стовпів і численність птаства дозволяла, щоправда, тільки вгадуючи, чим були непізнавані рештки, що спочивали на колесах. Але були трупами. Не могли бути нічим іншим.
Цирі відвернула голову і з відразою зморщила ніс. Вітер віяв з боку стовпів, доносячи сморід тіл, що розкладались над роздоріжжям.
- Розкішна декорація – Йеннефер нахилилась в сідлі і сплюнула на землю, забувши, що ще недавно за таке плювання гостро шпетила Цирі. – Мальовнича і пахуча. Але чому тут, на краю пущі? Зазвичай щось таке ставляь тільки за міськими мурами. Маю рацію, добрі люди?
- Це Білки, шляхетна пані – поспішив з поясненням один з мандрівних торгівців, що саме нагодився на перехресті, стримуючи запряженого до навантаженої двоколки ваговоза. – Ельфи. Там, на тих стовпах. Тому й стоять стовпи в лісі. Для перестороги іншим Білкам.
- Чи це значить – чародійка подивилась на нього – що взятих живцем Scoia'tael привозять сюди…
- Ельфи, пані чародійко, рідко даються взяти себе живцем – перебив торгівець. – А якщо навіть якогось воякі  і схоплять, то везуть його до міста, бо там живуть осілі нелюди. Коли вони спостерігають за стратою на ринку, їм одразу пропадає охота приставати до Білок. Але коли у бою вбивають якихось ельфів, то трупи хвозять на перехрестя і вішають на стовпах. Їх часто возять з далеку, привозячи цілком засмерділими…
Залякування "білок" з боку людей. Час погорди
Йеннефер підвелася, зняла два кухлика зі столика.
      - Ти бачила стовпи, що стоять на роздоріжжях? – спитала. – Мусиш знати, мусила відчувати сморід гниючих трупів. Ті стовпи це їх ідея та діло їх рук. Її і її підлеглих з спеціальних підрозділів. Банда садистів!
     - Це війна, Єнніфер. Та Райла не раз мусила бачити товаришів по зброї, які потрапили живцем до лап Білок. Повішених за руки на деревах як цілі для стріл. Осліплених, кастрованих, зі спаленими у вогнищах ногами. Жорстокостей, які чинять Scoia'tael, не посоромилась би сама Фалька.
Єніфер про жахіття війни. Час погорди
— ...Дивишся на довколишній світ і бачиш тільки рими і ноти. А нам тут останнього тижня двічі кінні капусту і ріпу потоптали копитами. Військо переслідує Білок, Білки тікають і ховаються, а одним і другим дорога випадає через нашу капусту…
- Не час шкодувати капусти, коли ліс горить – вирік поет.
- Ти, Жовтцю – Берні Гофмаєр дивився на нього криво – як щось скажеш, то не відомо, плакати, сміятись чи у сраку тебе копнути. Я серйозно кажу! І кажу тобі те, що настали паскудні часи. Біля шляхів палі, шибениці, на галявинах і по канавах трупи, мать, цей край мусив виглядати так хіба що за часів Фальки. І як тут жити? Вдень приїздять люди короля і погрожують, що за допомогу Білкам візьмуть нас у лещата. А вночі з’являються ельфи і спробуй їм відмовити у допомозі! Одразу поетично обіцяють, що ми побачимо, як ніч набуває червоного обличчя. Такі поетичні, що блювати хочеться.
І так ми опинились між двох вогнів…
Низовик Берні Гофмаєр Лютикові про війну і страждання простих мешканців. Час погорди
Кінець деталей сюжету.


Гра «Відьмак» Редагувати

Запис в ГлосаріїРедагувати

Journal Glossary Ельфи

Скойа'таелі — це групи бунтівних ельфів і краснолюдів, які борються з дискримінацією нелюдів. Вони діляться на команди, тобто, окремі групи. Їх протест проти расизму досить швидко прийняв крайні форми. Скойа'таелі грабують купецькі каравани, розоряють і спалюють села, вбивають людей. Замість того, щоб спробувати мирно вирішити конфлікт, люди посилають війська битися з ними. Скойа'таель ельфійською означає "білка". Швидше за все, прізвисько з'явилося з-за звички бунтівників прив'язувати до одягу білячі хвости.

Якщо вірити авторові "Плодів війни", скойа'таелі підтримуються нільфгардцями та іншими військовими угрупованнями. Лідери опору нелюдів ведуть своїх бійців на вірну смерть, бо сліпі або дозволяють маніпулювати собою. Автор стверджує також, що війна між людьми і нелюдями ніколи не припиниться, оскільки раси ніколи не змінять ставлення одна до одної. І, таким чином, з точки зору автора книги, ельфи приречені на повне вимирання.

People Toruviel full People Elf full 3 People elf huntress People Elf full People Elf sorceress full

Гра «Відьмак 2: Вбивці Королів» Редагувати

Запис в ГлосаріїРедагувати

Скойа'таелі — це назва, яку самі для себе обрали борці за незалежність нелюдів. У перекладі на загальний мову це означає "Білки". Як стверджують деякі, назва походить від білячих хвостів, якими бійці цих загонів прикрашали шапки, або від лісової їжі, яку вони змушені були харчуватися. Скойа'таелі об'єднались в загони до двадцяти бійців у кожному.
Входили до них в основному ельфи, але часом приєднувалися краснолюди і половинчики. Під час останньої війни з Нільфгардом скойа'таелі билися на стороні Імперії, влаштовували диверсії і сіяли хаос в тилу ворога. Багато хто з них, незважаючи на укладення Цінтрийского миру, не склав зброї і продовжив боротьбу. Вони залишили всяку надію на мирне життя, коли виявилося, що Нільфгард пожертвував ними в ім'я миру і видав нордлінгам для страти командирів багатьох ельфських загонів.
У другій частині відьмак по імені Лето з Ґулети використовував один із загонів білок метою вбивства короля Фольтеста, щоб втекти з місця злочину. Співпраця, втім, тривало недовго, і Літо зрадив скоят'аелей. Гравець може укласти союз з командиром загону — Йорветом, щоб разом йти по сліду вбивці короля, що значною мірою вплине на сюжет подальшої гри.

Примітки Редагувати

  1. Що у перекладі зі Старшої мови означає «Білки».
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.