Стихійник[1] (пол. Żywiołak, англ. Elemental) — бестія, яка фігурує в іграх «Відьмак 2» і «Відьмак 3». Природна або штучна істота, нерозривно пов’язана з певною стихією чи то пак елементом (живлом[2], первістком). Матерія, оживлена й урухомлювана магією. За ігровою механікою ці бестії найближчі до големів. Їх викликають або створюють чародії-стихіалісти (елементалісти).
Гра «Відьмак 2: Вбивці Королів»[]
У цій грі трапляються такі види стихійників:
Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»[]
У цій грі трапляються такі види стихійників:
У творчості Сапковського[]
У двох українських перекладах книжок Сапковського слово żywiołak передали як «живолак»:
— А-а-а-а… — Староста знову заходився роздумувати, сліди чого проступили на чолі. — Робота? Нібито… Ну… Живолаки? Питаєте, чи є тутки живолаки?
Відьмак посміхнувся і кивнув, потерши пальцем повіку, що засвербіла від куряви.
— Є. — Староста після болісних роздумів дійшов-таки висновку. — Ото гляньте тудочки. Бачте ті гори? Тама ельфи мешкають, тама їхнє королівство. Палаци їхні, кажу, усічки зі щирого золота. Отож-бо, панове! Ельфи, кажу. Жахіття. Хто тудочки поїде, той уже не повертається.
— Так я і думав, — сказав холодно Ґеральт. — Саме тому я туди й не збираюся.
Любисток нахабно зареготав. Староста, як Ґеральт і чекав, поринув у довгі роздуми.
— Ага, — сказав нарешті. — То є так. Але є тута й інші живолаки. З ельфської країни, видко, до нас лізуть. О, пане, таки їх є. Аж порахувати важко. А найгірша — то Мора буде, я вірно кажу, людоньки?
Своєї справжньої матері він не знав. Вона померла в монастирі магдалинок у Любані під час його народження. Його виховували по черзі: притулок, парафіяльна школа, вроцлавська вулиця. І врешті-решт Кундрі. Нойфра. Живолачка. Одна з Longaevi, Відвічних.
Кундрі так ніколи і не відкрила Стінолазові правди про свій справжній вік, проте було відомо, що у Вроцлаві вона жила близько двохсот років, тому що пам'ятала татарську навалу. Стінолаз познайомився з нею, коли йому самому було сім. То була незабутня зустріч. Вона відбулася на Рибному торговищі, по якому Стінолаз крутився, щоби щось украсти і впіймати кота, аби замучити. Кундрі, щоб могти існувати серед людей, ховалася під досить сильними ілюзійними чарами. Стінолаз, який із раннього дитинства виявляв магічні таланти і надчуттєві властивості, розкрив ілюзію і побачив нойфру в її справжньому вигляді. Ця картина шокувала його і викликала паніку. Щось, що виглядає як гібрид спорохнявілої верби з двоногим ящером і чалапає, гублячи смердючі грудки, серединою Рибного торговища, — це було забагато як для семирічної дитини. Навіть для такої дитини, як Стінолаз.
Попри те, що в цих творах міститься натяк на зв’язок зі стихіями («Кундрі, живолачка, пов'язана з землею, вміла відфільтровувати сили Longaevi і Nefandi»[5]), згадані в книжках істоти абсолютно не відповідають ігровим «живолакам».
Альтернативні назви[]
В літературі та ігрових усесвітах стихійних істот називають також елементалами[6] (однина «елементал»), елементалями[7] (однина «елементаль») тощо.
Примітки[]
- ↑ Бій зі стихійником землі у грі «Відьмак 3» (YouTube)
- ↑ «Живло́» в російсько-українському словнику Уманця й Спілки
- ↑ Сапковський, Анджей (2016). Останнє бажання. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 288 с., с. 155—156.
- ↑ Анджей Сапковський. Вічне світло (Lux Perpetua). (Книга 3). Переклад з пол.: Андрій Поритко. Київ: Зелений Пес / Гамазин, 2007. — 632 с., с. 203
- ↑ Анджей Сапковський. Вічне світло (Lux Perpetua). (Книга 3). Переклад з пол.: Андрій Поритко. Київ: Зелений Пес / Гамазин, 2007. — 632 с., с. 204
- ↑ Стаття про роман В. Шкляра «Елементал» на Вікіпедії
- ↑ Сторінка з книги Г. Олді «Обитель героїв» у Книгах Google