Відьмакопедія
Advertisement

Sub-Pages:

Стреґобор (пол. Stregobor) — герой літературного циклу, написаного Анджеєм Сапковським, вперше зустрічається в оповіданні Анджея Сапковсього«Менше зло».

Чародій з Ковіру і Повіссу, що спеціалізується на іллюзорній та погодній магії.

Опис

Зовнішність

  • Стреґобор має типову зовнішність чародія.
  • Високий, худорлявий, згорблений, має великі сиві кущисті брови й довгий гачкувтий ніс.
  • Одягнений в довгі чорні шати з неймовірно широкими рукавами, а в руці тримав довгий посох із кништалевою кулькою.

Здібності

  • Основною спеціалізацією Стреґобора є ілюзія, в цій області він достиг найбільших висот.
  • Другою його спеціалізацією є погода, та контроль над нею, через що він користувався великим попитом в Блавікені.

Біографія

До подій у Блавікені, Стеґобор служив чарівником при дворі короля Іді у Ковірі. Разом з іншим чародієм він називає прийшовшого до них з мертвою амфісбеною Ґеральта бездумною машиною для вбивства і трупоїдом, після чого відьмака виганяють з королівства.

Відбувається сонячне затемнення, яке пророкував божевільний маг Ельтібальд. Вирішивши перевірити слова мага, рада чародіїв починає своє розслідування.

Стреґобор стає глядачем розтину однієї з передбачуваних мутантами дівчат. Повіривши після цього в слова Ельтібальда він разом з радою та іншими чарівниками починає полювати і вбивати дівчат, причетних до нещасливого затемнення. Швидко розчарувавшись у вбивствах, чарівник стає прихильником їх ув'язнення в вежі.

За завданням ради він направляється в Крейден щоб перевірити слова Арідеї. Перевіривши за допомогою своїх тестів маленьку княжну він говорить Арідеї про природу її падчерки. Він радить заточити княжну в вежу. Але, не послухавши його ради, княгиня організовує замах на свою пасербицю і проваливши його, втрачає її з виду. Зрозумівши що Фредефальк починає про щось здогадуватися, чарівник в терміновому порядку їде з Крейдену.

Через чотири роки до нього знову звертається Арідея. Дізнавшись де вона знаходиться, він направляється в Магакам. Зустрівши там чародія, Ренфрі здогадується про те хто спочатку став причиною її замаху. Ледве врятувавшись Стеґобор перетворює княжну в брилу з гірського кришталю. Після цього він скидає її в гномську шахту і завалює вхід.

Через деякий час він в Ковірі переживає три замахи на своє життя. Злякавшись, він направляється в Понтар, потім в Ангрен і все безуспішно. Щоразу його наздоганяють найняті Ренфрі люди. В останній раз він зупиняється в Блавікені, там він живучи під ім'ям Іріон проводить рік.

Дізнавшись про майбутній приїзд самої Ренфрі в містечко Блавікен, Стреґобор несказанно радіє так зручно відвідавшому це місто Ґеральту. Запросивши його до себе в вежу він пропонує відьмаку угоду, умовою якої є смерть княжни. Білий Вовк відмовляє йому.

Відмовивши в Трідамському ультиматумі княжні, він спостерігає короткий бій між Ренфрі і Ґеральтом із Рівії. Відразу після її смерті він приходить на площу, де відбувалася різанина. Запропонувавши провести розтин тіла княжни він натикається на люту відмову відьмака. Сказавши на прощання пару слів він відправляється назад в Ковір.

У книгах Сапковського

— Стреґоборе! — здивувався Ґеральт. Відьмак зустрічав у своєму житті злодіїв, які виглядали неначе міські райці, райців, які виглядали неначе старцівство[3], повій, які виглядали неначе королеви, королев, які виглядали неначе тільні корови, й королів, які виглядали неначе злодії. А Стреґобор завжди виглядав так, як, згідно з усіма правилами й уявленнями, мусив виглядати чародій. Був він високим, худим, згорбленим, мав великі сиві кущисті брови й довгий гачкуватий ніс. До того ж носив довгі чорні шати з неймовірно широкими рукавами, а в руці тримав довгий посох із кришталевою кулькою. Жоден зі знайомих Ґеральту чародіїв не виглядав, як Стреґобор. А найдивніше — Стреґобор насправді й був чародієм.

Менше зло, ст. 78


— Зло є злом, Стреґоборе, — серйозно сказав відьмак і підвівся. — Менше, більше, середнє, все одно, пропорції тут умовні, а межі затерті. Я не святий пустельник, не тільки добро чинив у житті. Але якщо я вже маю вибирати поміж одним злом та іншим, то волію не вибирати зовсім. Мені час. Побачимося завтра.
— Може, — сказав чародій. — Якщо встигнеш.

Менше зло, ст. 86-87

Logo-gwent-big.png
Гра «Гвинт: відьмацька картярська гра»

Стреґобор(Гвинт 22).png

Стреґобор присутній в вигляді золотої нейтральної картки у грі «Гвинт: відьмацька картярська гра».


« Відьмак зустрічав у своєму житті злодіїв, які виглядали неначе міські райці, райців, які виглядали неначе старцівство, повій, які виглядали неначе королеви, королев, які виглядали неначе тільні корови, й королів, які виглядали неначе злодії. А Стреґобор завжди виглядав так, як, згідно з усіма правилами й уявленнями, мусив виглядати чародій. »

— Опис картки



Дерево нагород Сезон магії: Стреґобор

Проходження по дереву сезону дозволяє розблокувати інформацію про Стреґобора та його аватар.

Сувій 1: Стреґобор був схожий на чарівника, вирваного прямо з казки: сивий, бородатий, згорблений, з довгим жезлом у руці, і завжди в темній мантії з широкими рукавами. Можна сказати: справді гідний вигляд. Але насправді жоден чародій, який поважає себе, не буде спійманий живим у такому одязі та аксесуарах. Крім Стреґобора, звісно».
Сувій 2: Стреґобор був широко відомий своїми неймовірно реалістичними ілюзіями. Квіти, які він начаровував, солодко пахли, яблука можна було їсти, бджоли боляче жали, а красиві дівчата робили абсолютно все, що хотів їх творець. Говорили, що саме ця остання деталь була головною мотивацією для Стреґобора в дослідженні ілюзій. Але сам чародій такі звинувачення рішуче заперечував».
Сувій 3: Ілюзії були не єдиною силою Стреґобора. Він також міг заспокоїти або створити шторм, точно керуючи вітрами чи хмарами. Однак його найбільша пристрасть була в дослідженні Прокляття Чорного Сонця».
Сувій 4: Братство чародіїв, значною мірою завдяки спонуканню Стреґобора, ув'язнило у вежах і - більш-менш навмисно - вбило десятки молодих дівчат, народжених у королівських сім’ях. Згідно з пророцтвом, рівно шістдесят принцес мали бути одержимими демонами, проклятими і заплямованими Чорним Сонцем. Було написано, що вони «заповнять кров’ю річки в долинах». Написано - але не доведено. Зрештою, флакони Стреґобора були єдиною річчю, наповненою кров’ю».
Скриня: Братство чародіїв захопило більшість принцес, нібито постраждалих від Прокляття Чорного Сонця. Стреґобор особисто проводив патологоанатомічні дослідження багатьох, причому більшість померло під час експериментів... Жоден із цих експериментів не приніс очікуваних результатів. Хоча принцеси мали певні мутації в їхніх тілах, Стреґобор не знайшов нічого, що переконливо підтверджувало його твердження: вони кровоточили, як людина, страждали, як люди, і вмирали так само, як людина.
Однак, одна вирвалася від нього. Ренфрі, принцеса Крейденська, також відома як Жулана. Роками вона просила, брехала, крала і навіть продавала себе, аби вижити. Коли вона нарешті зміцніла й зібрала власну групу розбійників, Ренфрі почала шукати помсти за будь-яку ціну... Зрештою, вона була готова заплатити найвищу ціну. Щоб заволодіти Стреґобором, вона готова була вирізати ціле місто. Біловолосий відьмак запобіг цьому, вбивши не тільки Ренфрі, а й усіх членів группи Жулани. За іронією долі, цей акт доблесті приніс йому лише прізвисько: м’ясник з Блавікена.
Тим часом Стреґобор втік — вільний від провини та покарання».

Галерея

Примітки

  1. Псевдонім, який він собі взяв, коли ховався від помсти княжни Ренфрі.
  2. Титул даний йому в Блавікені.
  3. Старіцтво — мандрівні старці, що жили жебракуванням та співами пісень — народних та духовних.
Advertisement