Суккуб (пол. sukkub, англ. succubus) — бестія, яка фігурує в книжках Сапковського та іграх «Відьмак 2» і «Відьмак 3» (побіжна згадка є й у грі «Відьмак»).
У книгах Сапковського
- — Отой суккуб, що ночами чоловіків навідує й мучить… Що його вам ясновельможна княгиня убити доручила… Відчуваю я так, що вбивати його ви аж ніяк не мусите. Адже мара нікому не заважає, як правду казати… Так, прийде час від часу… Трохи помучить…"
- — Але тільки повнолітніх, — швидко втрутився Малатеста."
- — З язика ви мені, куме, те зняли. Саме так, нікому той суккуб не шкодить.
- — «Володарка Озера», ст. 79
Запис у бестіарії
- Ще раз? Змилуйся, не можу більше...
- — Леслав із Малосілля до суккуба (за кілька днів перед тим, як склав обітницю безшлюб’я)
- На відміну від інших чудовиськ, суккуби та їхні родички менади не відчувають потягу вбивати, не прагнуть людської крові та зазвичай не хочуть нікого кривдити. Ними рухає лиш одне: невситима хіть, що її вони марно пробують заспокоїти, злигаючись із самцями інших біологічних видів, найчастіше ельфами й людьми. Слід визнати, що їхні жертви рідко опираються. Втім, це не означає, що небезпеки від суккубів немає: їхні постійні приставання, хоча й не позбавлені приємності, не одного чоловіка звели з розуму чи навіть у могилу.
- У більшості випадків суккуби й менади мешкають поблизу людських осель — від малих хуторів до густонаселених міст. Вони — нічні створіння, але як потрібно, то виходять із лігва й удень. Суккуби не перебірливі й зваблюють красивих і бридких, молодих і старих чоловіків. Деякі з них віддають особливу перевагу священикам і проповідникам, спокушати яких для суккубів — щось на кшталт гри.
- Хоч і мирні за природою, суккуби люто бороняться, коли мусять. Тому не можна обманюватися їхнім гарним виглядом — під оксамитовою шкірою їхніх рук ховаються крицеві м’язи, а удари козячих ніг і міцних рогів легко ламають кістки.