– А хто ж би, – Дун глянув похмуро, – хтів диавола на батьківському спадку? Наша земля з діда-прадіда, королівським наказом віддана, і диаволу до неї – ніц! Плювати нам на його-тко допомогу, бо що ж, ми самі рук не маємо? А це ж, пане відьмаче, не диавол, а злостиве бидло, і в голові в нього, перепрошую, засрано так, що й витримати важко. Зрання не відомо, що йому-тко назавтра в макітру стрелить. Бо ж, пане, або у колодязь напаскудить, або за дівками ганяє, лякає, погрожує, що трахне. Краде, пане, худобу й збіжжя. Нищить, псує, набридає, на греблі риється, ями копає, наче ондатра чи бобер якийсь, вода з одного ставка повністю витекла, і коропи поснули. У стогу люльку палив, сучий син, з димом все сіно пустив…
Торкве (пол. Torque) — сільван, який жив на полях біля Нижнього Посаду в Дол-Блатанна. Він намагався допомогти ельфам, які жили в Синіх горах, і мав з ними угоду. Він приносить ельфам зерно, кукурудзу та інші сільськогосподарські товари, не вбиваючи людей.
Певний час Торкве був незначною неприємністю для жителів Нижнього Посаду. Час від часу Торкве крав речі та шкодив, але оскільки він також іноді допомагав кметам: удобряв ґрунт, спушував землю, нищів кротів, колошкав птахів , та навіть ріпу і буряки доглядав, вони не хотіли нічого з ним робити. Однак згодом він почав красти вже худобу й багато збіжжя, а одного разу сіно спалив. Все це було стерпним до того моменту, коли Кропивник побачив відьмака Ґеральта у Верхномуй Посаді, і попросив його допомогти впоратися з «дияволом» удома у Нижному Посаді.
Коли Ґеральт прибув зі своїм другом Любистком, їм було наказано просто позбутися «диявола», але не вбивати його. Під час розслідування Ґеральт дізнався, що це був сільван, але перш ніж він міг з ним поговорити, Любисток зробив кілька грубих жартів чим розлютив Торкве, який почав кидати в них залізні кулі, що змусило Ґеральта і барда відступили.
Наступного дня Ґеральт повернувся на поле, і Торкве намагався грати з ним в ігри та загадки, які знав лише він, перш ніж обидва почали сваритися на галявині, зокрема Ґеральт плюнув Торку у вухо після того, як Торк плюнув у Ґеральта. Коли сільван почав тікати, Ґеральт закликав Любистка кинутися в погоню, але відьмак був вибитий невідомим вершником.
Пізніше з’ясувалося, що Торкве уклав угоду з ельфами, які жили в Дол-Блатанна. Він дізнався, як люди в Нижному Посаді займалися землеробством, і забирав частину їхнього врожаю та насіння, щоб віддати ельфам, які нічого не знали про сільське господарство і тому голодували в горах. Коли Ґеральт і Любисток були зв’язані, вони почали сваритися з ельфами, а Торкве спостерігав за ними. Однак, коли один із ельфів, Торувіель, зробила зневажливі зауваження та зламала лютню Любистка, Ґеральт зумів вдарити її головою у відповідь, а Торкве спробував втрутитися, щоб захистити полонених, заявивши, що в першу чергу Торувіель винна у тому, що її вдарили. Однак це не було почуто, і лідер ельфів Філавандрель наказав ельфам убити Ґеральта та Любистка. Торкве став між ельфами, відьмаком і бардом, сказавши, що це неправильно, хоча Ґеральт попросив його відмовитися, оскільки для нього було б безглуздо помирати з ними. На щастя, з'явилася Королева полів – Дана Меадб, і телепатично поспілкувавшись з ельфами змусила їх відмовитись від пролиття крові, після чого вони розв'язали полонених і пішли.
Пізніше Торкве сидів із Ґеральтом і Любистком біля багаття, поки відьмак читав старовинну книгу селян Нижнього Посаду.
