Третогор

Третогор (пол. Tretogor, англ. Tretogor) — столиця Реданії та резиденція реданських королів.

Опис[]

Побудований на місці колишнього ельфського міста в 764 році.

Третогор лежить в близько трьохстах милях на схід від Оксенфурту та трьох днях кінного шляху від Анхора.

Як це ні парадоксально, хоч Реданія сильне та могутнє королівство, саме місто нічим особливо не примітний — невеликий замок, королівський палац, кілька величних урядових будівель і все, більше нічого цікавого, що можна було б показати приїжджому. Славиться багатими традиціями, як наслідок, нудотною консервативністю.

Відомі мешканці[]

Королі[]

Радовід I Великий

Дамбор Чорний

Вестибор Гордий

Радовід II Мореплавець

Радовід III Сміливий

Візімір I Старий

Вріданк Ельф

Радовід IV Лисий

Візімір II Справедливий

Радовід V Суворий

Королеви[]

Марія Пульхерія

Кайтлін з Кедвену

Цірра з Цінтри

Вівіана з Лирії

Беатрікс з Ковіра

Серро

Рамона Тіссен

Фіаметта з Цідарису

Діана де Сент-Віллерс

Гедвіга з Маллеори

Адда Біла (в залежності від вибору Ґеральта)

Анаіс Ла Валетт (в залежності від вибору Ґеральта)

Решта[]

Мілан Раупеннек

Сигізмунд Дійкстра

Філіппа Ейльгарт

Орі Ройвен

У книжках Сапковського[]

— Тут був… замок?

— Палац. Ельфи не будували замків. Спускайся. Коні не дадуть собі ради в руїнах.

— Хто знищив це все? Люди?

— Ні. Вони. Перш ніж піти.

— Навіщо вони це зробили?

— Знали, що вже не повернуться. Це було після другої сутички між ними й людьми, понад двісті років тому. Раніше, відходячи, вони залишали міста цілими. Люди будували на ельфійських фундаментах. Так виникли Новіград, Оксенфурт, Визіма, Третоґор, Марібор, Цідаріс. І Цінтра.

Ґеральт розповідає Цірі про історію будівництва людьми міст на руїнах ельфійських поселень. Кров ельфів

— Ох, вірно, — усміхнувся Дійкстра. — Банальною. Небезпечний нільфгардський агент, який міг би вже банально сидіти в моїй найглибшій ямі в Третогорі, банально здимів, банально попереджений і сполоханий банальною дурістю панів Любистка й Ґеральта. Я бачив людей, які йшли на ешафот за менші банальності. Чому ти не повідомив мені про вашу засідку, Любистку? Чи я не доручив тобі інформувати мене про всі наміри відьмака?

Дійкстра говорить про наявність у місті в'язниці Кров ельфів

Сова зникла, на її місці з’явилася Філіппа Ейльгарт, незграбно зігнута. Чародійка одразу застрибнула до кімнати, поправляючи волосся і вбрання.

— Доброго вечора, — сказала холодно. — Відрекомендуй мене, Любистку.

— Ґеральт із Рівії, Шані з медичного. А та сова, що так спритно летіла по моєму сліду, то зовсім не сова. То Філіппа Ейльгарт з Ради Чародіїв, зараз на службі короля Візіміра, окраса двору в Третогорі.

Філіппа зустрічається з Ґеральтом. Кров ельфів

Коли через три дні Аплегатт добрався до брам Третогору, було вже добряче за північ. Розлючений, бо затримався біля рову й зірвав горло — варта безбожно спала й зволікала із відкриттям воріт. Він лаяв їх і матюкав сумлінно, до сухої нитки й до третього покоління включно. Пізніше із задоволенням прислухався, як розбуджений командир варти навішує нові епітети, які він сам надав матерям, бабцям і прабабцям кнехтів. Вочевидь про те, щоб дістатися до короля Візіміра вночі, не можна було навіть марити. Його це, зрештою, влаштовувало підодило — вважав, що виспиться до утрені, до ранішнього дзвону. Помилявся. Замість вказати йому місце відпочинку, його без зволікання доставили в кордегардію. У кімнаті чекав на нього не градодержець, а той другий, товстий. Аплегатт знав його — був то Дійкстра, повірений короля Реданії. Дійкстра — гонець про те знав — був уповноважений вислуховувати відомості, призначені виключно для вух короля. Аплегатт вручив йому листи.

Прибуття гінця до Третогору. Час погорди

Помилки перекладу[]

Один раз у книзі Кров ельфів вживається інше написання Третоґор.