Трійня з Гоутборгу (пол. Trojaczki z Houtborga) — троє дітей, народжених приблизно в той же час у фортеці Гоутборг, де утримувалась Ріаннона, яка народила близнюків дівчини та хлопчика, одночасно свою дівчинку народила Кривава Фалька та лишила її серед дітей Ріаннони. Офіційно усі троє були названі законними дітьми Ріаннони та Ґойдемара. Діти:
- Амавета — син Ріаннони;
- Фіона — за версією Кодрінгера та Якуба Фенна є донькою Фальки, а за версією Ложі Чародійок — Ріаннони;
- Адель — за версією Кодрінгера та Якуба Фенна є донькою Ріаннони, а за версією Ложі Чародійок — Фальки.
У книгах Сапковського[]
Дані Кодрінгера та Якуба Фенна[]
- — Небувале… — зітхнув Фенн, пробігаючи поглядом пожовклі пергаменти. — Не хочеться вірити… Звідки ти маєш ці документи?
- — Ти б не повірив, якби я тобі сказав, — прокашляв Кодрінгер. — Ти зрозумів тепер, хто така насправді Цірілла, княжна Цінтри? Діти Старшої Крові… Останній паросток того проклятущого дерева ненависті! Остання галузка, а на ній — останнє отруйне яблучко…
- — Старша Кров… Так далеко назад… Паветта, Каланте, Адалія, Елен, Фіона…
- — І Фалька.
- — Боги, це неможливо! По-перше, Фалька не мала дітей! По-друге, Фіона була законною дочкою…
- — По-перше, про молодість Фальки ми не знаємо нічого. По-друге, не сміши мене, Фенне. Ти ж знаєш, що на звук слова «законний» мене охоплюють спазматичні веселощі. Я вірю у цей документ, бо, як на мене, він автентичний і говорить правду. Фіона, прапрабабця Паветти, була дочкою Фальки, тієї потвори в людській подобі. Хай йому диявол, я не вірю у всі ті божевільні провіщення, пророцтва й іншу дурню, але як згадаю собі зараз пророцтво Ітліни…
- — Опоганена кров?
- — Опоганена, осоружна, проклята — це можна зрозуміти по-різному. А згідно з легендою, якщо пам’ятаєш, саме Фалька й була проклятою, бо Лара Доррен еп Шіадаль наклала прокляття на її матір…
- — Це ж казки, Кодрінгере.
- — Ти правий, це казки. Але чи ти знаєш, коли казки перестають бути казками? У ту мить, коли хтось починає в них вірити. А в казку про Старшу Кров хтось вірить. Особливо в той фрагмент, де йдеться про те, що з крові Фальки народиться месник, який знищить старий світ, а на руїнах його збудує новий.
- — І месником тим мала б бути Цірілла?
- — Ні. Не Цірілла. Її син.
- — А Ціріллу шукає…
- — Емгир вар Емрейс, імператор Нільфгарду, — холодно закінчив Кодрінгер. — Тепер ти розумієш? Цірілла, незалежно від її бажання, має стати матір’ю наступника трону. Ерцгерцогом, який має стати Ерцгерцогом Темряви, нащадком і месником тієї дияволиці Фальки. Загибель, а пізніше відбудова світу має, як мені здається, відбуватися у спосіб керований і контрольований.
— Час погорди, ст. 143-144
Версія Ложі Чародійок[]
- — Нільфгардські історики про те писали, — із явною насмішкою перебила її Сабріна Ґлевіссіг, — А пані Ассіре й пані Віго безсумнівно про те читали. Скорочуй, Франческа. Переходь до Ріаннони і трійні з Гоутборгу.
- — Будь ласка. Ріаннона, прийнята Керро дочка Лари Доррен, тепер уже дружина Гойдемара, короля Темерії, була випадково спіймана повстанцями Фальки й ув'язнена у замку Гоутборзі. Коли її впіймали, була вона вагітною. Замок оборонявся ще довго після того, як повстання було придушено, а Фальку страчено, але Гойдемар таки взяв його штурмом і звільнив дружину. Із трійкою дітей, двома дівчатками, які вже ходили, й хлопчиком, який тількик намагався. Ріаннона була божевільною. Розлючений Гойдемар розтягнув на тортурах усіх полонених, і зі шматків їх зізнать, перериваних крикаи, склав загальний образ.
- — Фалька, яка вроду свою перейняла, скоріше, від ельфійської бабки, аніж від матері, широко обдаровувала своїми принадами усіх своїх «гетьманів», від шляхти і до звичайних отаманів та різунів, забеспечуючи тим собі їхню вірність і лояльність. Нарешті вона завагітніла й народила дитинку, докладно у той само час, коли ув'язнена у Гоутборзі Ріаннона принесла близняток. Фалька наказала покласти своє немовля до дітей Ріаннони. Як вона начебто висловилася, гідними честі бути мамками її виродків є лише королеви, й отака доля чекає усіх коронованих самиць при новому порядку, який вона, Фалька, збудує після перемоги.
- — Проблема полягала у тому, що ніхто, включаючи Ріаннону, не знав, яке із трійці є дитиною Фальки. Із великою долею ймовірності вважалося, що то одна з дівчаток, бо начебто Ріаннона народила хлопчика й дівчинку. Повторюю: начебто, бо не зважаючи на погордливі декларації Фальки, дітей годували звичайні хлопські мамки. Ріаннона, коли її, врешті, вилікували від божевілля, нічого не пам'ятала. Авжеж, народила. Авжеж, приносили їй час від часу усю трійцю до ліжка та показували. Нічого більше.
- — Тоді викликали чародіїв, аби ті дослідили трійцю і встановили, хто є ким. Гойдемар був таким завзятим, що після відкриття виродка Фальки мав намір стратити дитину, причому — публічно. Того ми не могли допустити. Після придушення повстання до впійманих повстанців застосовували неймовірні жорстокості, й належало нарешті покласти тому край. Страта дворічної дитинки, можете собі уявити? Про те ходили б легенди! Вже й так починали кружляти плітки, начебто сама Фалька народилася потворою через прокляття Лари Доррен, що, вочевидь, було дернею, оскільки Фалька народилася ще до того, як Лара познайомилася із Крегенненом. Але якось мало кому хотілося рахувати роки. Памфлети й дурнуваті документи публікували тихцем навіть в Оксенфурській Академії. Утім, повертаюся до тих досліджень, які доручив нам Гойдемар...
- — Нам? — підвела голову Йеннефер. — Це кому?
- — Тіссаї де Фрьес, Августі Вагнер, Летіції Шарбоне й Гену Ґедимдейту, — спокійно сказала Франческа. — До тієї группи пізніше долучили й мене. Я була молодою чародійкою, але ельфійкою чистої крові. А мій батько... Біологічний, бо він від мене відмовимся... Був Відаючим. Тож я знала, чим є ген Старшої Крові.
- — А ген такий знайшли у Ріаннони, коли ви досліджували її і короля перш ніж підступитися до дітей, — кивнула Шела де Танкарвіль. — Й у двійки дітей, що дозволило виявити позбавленого гену виродка Фальки. І як ви врятували дитину від королівського гніву?
- — Дуже простим способом, — усміхнулася ельфійка. — Ми вдавали незнання. Пояснювали королю, що справа нелегка, що ми все ще досліджуємо, але дослідження такі вимагають часу… Багато часу. Гойдемар, людина, по суті, добра й шляхетна, швидко охолонув й аж ніяк нас не підганяв, а трійня росла й бігала палацом, пробуджуючи радість королівської пари й усього двору. Амавет, Фіона й Адель. Уся трійця, схожа, як трійко горобчиків. За ними уважно слідкували, зрозуміло, раз за разом виникали підозри, особливо як котресь із дітей робило шкоду. Фіона колись вилила за вікно вміст нічного горщика прямо на великого конетабля, той голосно обізвав її диявольським сім’ям і попрощався із посадою. Якийсь час пізніше Амавет натер східці жиром, й одна дама двору, як уже поклали її руку в лубки, простогнала щось там про прокляту кров — і попрощалася із двором. Менш шляхетно народжені балакуни знайомилися із колодками й батогом, тому всі швиденько навчилися тримати язика за зубами. Навіть один барон із дуже старого роду, якого Адель підстрелила у задок з луку, обмежився лише…
- — Не станемо розводитися над лайками манюпасів, — відрізала Філіппа Ейльгарт. — Коди нарешті повідомлено було Гойдемару правду?
- — Її йому ніколи не повідомили. Не питав про неї, а нас це влаштовувало.
- — Але яке дитя було виродком Фальки ви знали?
- — Звичайно, Адель.
- — Не Фіона?
- — Ні. Адель. Померла від чуми. Диявольський виродок, проклята кров, дочка демонічної Фальки, під час епідемії, не дивлячись на протести короля, допомагала жрецям у шпиталі на підградді, рятувала хворих дітей, сама заразилася і померла. Мала сімнадцять років. Роком пізніше у її псевдобрата Амавета стався роман із графинею Анною Камени і його вбили посіпаки, найняті графом. Того самого року померла Ріаннона, прибита й зламана смертю дітей, яких вона любила. Тоді-то Гойдемар призвав нас знову. Бо ж останньою з трійні, принцесою Фіоною, зацікавився король Цінтри, Корам. Хотів її за дружину своєму синові, також Кораму, але знав плітки й не хотів женити сина на можливому виродку Фальки. Ми усім своїм авторитетом запевнили його, що Фіона дитина легальна. Не знаю, чи він повірив, але молоді припали одне одному до душі, й таким ото чином дочка Ріаннони, прапрапрабабка вашої Цірі, скоро стала королевою Цінтри.
— Хрещення вогнем, ст. 278-281