FANDOM


Places Tir Tochair
Гірське пасмо

Тір-Тохайр (пол. Tir Tochair) — великий гірський масив, що тягнеться із півночі на південь на сході Імперії Нільфгарду, відділяючи імперію від пустелі Корат і країн, що лише згадуються в книгах і грі[1].

Пустеля Корат здавна вважається місцем проживання гномів. Саме тут гноми кують свої легендарні ґвихіри, які вважаються кращими мечами в світі. Також їх знаменита броня, яка потрапляє не тільки в землі нордлінгів, але і на Південь. Відомі також їх плавильні печі і парові машини, які служать гномам для виплаки металів.

Після землетрусів, в цих горах були виявлені нові родовища дорогоцінних каменів. Гноми, дуже вправні майстри обробки каменів, а знаменита гора Амур, що називається «Горою скарбів», стала головним місцем видобутку опалів, адже вони там лежать просто на поверхні.

У книгах Сапковського

– По-перше, не Ксартісіус відшукав цінтрійку і не він доставив її в Лох-Ґрім. Астролог зайнявся гороскопами і астромантією вже після того, як Емгир зрозумів, що йому підсунули «липову» княжну, і почав активні пошуки справжньої. А в тюрму старий ідіот потрапив за звичайну помилку в фокусі або шарлатанство. Справа в тому, що, як мені вдалося встановити, він визначив місце знаходження шуканої особи з точністю близько ста верст. А центр цієї території опинився в пустелі, в дикому безлюдді десь за масивом Тір-Тохайр, за витоками Вельди. Посланий туди Стефан Скеллен знайшов одних лише скорпіонів та стерв'ятників.


– Й справді, непогана штучка, – сказав нарешті Бонгарт. – Гном'яча робота, відразу видно. Тільки гноми таку темну сталь кували. Тільки гноми точили в полум'ї, і тільки гноми покривали клинки ажуром, щоб зменшити вагу... Зізнайся, Естерхазі, це копія?
– Ні, – відповів мечник. – Оригінал. Справжній гном'ячий гвихир. Ефесу понад двісті років. Оправа, звичайно, набагато молодша, але копією я б її не назвав. Гноми з Тір-Тохайра робили його на моє замовлення. Відповідно до переданої технологією, методикою та зразками.
– Диявольщина. Можливо, мене й справді на це не вистачить. І скільки ж ти хочеш за цей клинок?
Естерхазі трохи помовчав. Обличчя в нього було непроникне.
– Я віддам його даром, Бонарт, – нарешті глухо сказав він. – В подарунок. Щоб здійснилося те, чому судилося здійснитися.
– Дякую, – сказав Бонарт, явно розгубившись. – Дякую тобі, Естерхазі. Королівський подарунок, воістину королівський... Беру, приймаю. І я – твій боржник...
– Ні, не боржник. Меч для неї, а не для тебе. Підійди, дівчино, що носить нашийник. Поглянь на знаки, витравлені на клинку. Ти не розумієш їх, це ясно. Але я їх тобі поясню. Поглянь. Лінія, що позначає долю, звивиста і веде ось до цієї вежі. До загибелі, знищення усталених цінностей, усталеного порядку. Але тут, над вежею, бачиш, ластівка. Символ надії. Візьми цей меч. І нехай здійсниться те, чому судилося здійснитися.
Цірі обережно простягла руку, погладила темне зброю з блискучим немов дзеркало лезом.

Примітки

  1. Як Зерріканія, що територіально знаходиться за межами мапи «відомого світу» Відьмака, на південному сході.
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.