- Головна
- Кіно
Тіссая де Фрьес (пол. Tissaia de Vries, англ. Tissaia de Vries) — одна з найперших великих випускниць школи магії Аретузи, авторка книги «Отруєне джерело», одна з найстаріших чародійок світу (за приблизними підрахунками, на момент загибелі їй було близько 500 років).
Життєпис[]
Тіссая довгий час була ректоркою магічної академії для дівчаток Аретузи, входила до Капітулу, стала архимайстринею і гросмейстеркою.
Дотримувалася суворих принципів, серед яких: нейтральна позиція по відношенню до політики Північних Королівств і мирне співіснування з іншими расами.
Маніакально педантична, прониклива. Ініціатор рішення про стерилізацію всіх адепток Школи магії в Аретузі щоб уникнути мутацій при спадковій передачі магічних здібностей.
Підозрювала Вільгефорца в інтригах, спрямованих проти Братства магів. Незважаючи на це, під час бунту на Танедді проявила солідарність до колег та взяла під захист Вільгефорца і Франческу Фіндабайр, коли ті були взяті під варту реданськими солдатами на чолі з Філіппою Ейльгарт, так як намагалася не допустити кровопролиття.
Розгнівавшись за чвари, що почалася всередині Ордену, Тіссая де Фрьес зняла захисні заклинання з острова, відкривши таким чином, дорогу «білкам». Зіткнення спричинило загибель багатьох магів і — як наслідок — поклало кінець існуванню Капітулу та Ради.
Після цього билася з реданськими солдатами, не допускаючи їх у Ґарштанг.
Допомогла Трісс Мерігольд телепортувати пораненого Ґеральта у Брокілон.
Усвідомивши свою помилку, глибоко каючись у скоєному, покінчила з собою, перерізавши вени через деякий час після бунту на Танедді.
У книжках Сапковського[]
- — Еге ж, — пролунало з-за її спини. — Годі вже!
- Одна з жінок, які йшли за ними, мала темне, гладко зачесане волосся, блискучі очі й вузькі губи. Носила напнутий на плечі короткий плащик із фіолетової камки, облямований хутром із сонь.
- — Чому ти не в школі, адептко? — запитала холодним, звучним голосом, міряючи Цірі пронизливим поглядом.
- — Зачекай, Тіссає, — сказала друга жінка, молодша, світловолоса й висока, у зеленій, сильно декольтованій сукні, — я її не знаю. Вона, може, не є…
- — Є, — перебила її темноволоса. — Я впевнена, що це одна з твоїх дівчат, Рито. Ти ж не знаєш усіх. Це одна з тих, що вибралися з Локсії під час бардаку при зміні кімнат. І тепер вона сама нам у тому признається. Ну, адептко, я чекаю.
- — Що? — нахмурилася Цірі.
- Жінка стиснула вузькі губи, поправила манжети рукавичок.
- — У кого ти вкрала камуфлюючий амулет? А може, хтось тобі його дав?
- — Що?
- — Не випробовуй моєї терплячості, адептко. Твоє ім’я, клас, ім’я прецепторки. Швидко!
- — Що?
- — Удаєш дурнувату, адептко? Ім’я! Як тебе звуть?
- Цірі стиснула зуби, а очі її запалали зеленим жаром.
- — Анна Інгеборга Клопшток, — процідила нахабно.
- Жінка підняла руку, й Цірі відразу зрозуміла всю величину своєї помилки. Йеннефер тільки раз, зморена довгим зволіканням учениці, продемонструвала їй, як діють паралізуючі чари. Враження було винятково паскудне. Так само, як і тепер.
- Фабіо глухо крикнув і кинувся до неї, але друга жінка, світловолоса, схопила його за комір і втримала на місці. Хлопець бився, але рука жінки була наче із заліза. Цірі ж не могла навіть поворухнутися. Мала враження, що потроху вростає у землю. Темноволоса нахилилася і втупила в неї блискучі очі.
- — Я не любителька тілесних покарань, — сказала льодяним голосом, знову поправивши манжети рукавичок, — але постараюся, аби тебе відшмагали, адептко. Не за неслухняність, не за крадіжку амулета й не за прогули. Не за те, що ти носиш недозволену одежу, що ходиш із хлопцем і розмовляєш із ним про справи, про які говорити тобі заборонено. Будеш відшмагана за те, що не вмієш розпізнавати архимайстриню.
- — Ні! — крикнув Фабіо. — Не кривди її, вельможна пані! Я — клерк у банку пана Мольнара Джанкарді, а та панянка є…
- — Стули пельку! — крикнула Цірі. — Сту…
- Закляття, що закрило їй рот, було накладено швидко й брутально. Вона відчула на вустах кров.
- — Ну? — підігнала Фабіо світловолоса, відпускаючи й пестливим рухом розгладжуючи комір хлопця. — Кажи. Ким є ця горда панянка?
—Тіссая де Фрьес разом з Маргаритою Ло-Антіль помітили Цірі на вулицях Ґорс-Велену Час погорди, ст. ??
- Ніхто не народжується чародієм. Ми все ще занадто мало знаємо про генетику й механізми спадковості. Занадто мало часу й засобів ми жертвуємо на дослідження. На жаль, експерименти зі спадкової передачі магічних здібностей ми здійснюємо постійно, методом, назву це так, природним. А результати тих псевдоекспериментів занадто часто можна побачити в канавах міст і під мурами храмів. Занадто багато бачимо та зустрічаємо ми дебілок та кататонічок, пророків, що слинять і ходять під себе, віщунок, сільських пророчиць і чудотворців, кретинів із мізками, дегенератованими успадкованою, неопанованою Силою.
- Ці дебіли і кретинки також можуть мати потомство, можуть передавати йому здібності й дегенерувати далі. Чи хтось може передбачити й окреслити, якою буде остання ланка такого ланцюга?
- Більшість із нас, чародіїв, втрачає можливість прокреації у результаті соматичних змін і порушень функціонування гіпофізу. Деякі — а чи не сказати «деяке» — налаштовуються на магію, зберігаючи функціональність гонад. Можуть зачинати й народжувати — і мають зухвалість вважати те за щастя і благословення. А я повторюю: ніхто не народжується чародієм. І ніхто не повинен ним народжуватися! Усвідомлюючи вагу того, що пишу, відповідаю на запитання, поставлене на З’їзді в Цідарісі. Відповідаю з повною рішучістю: кожна з нас мусить вирішити, ким вона бажає бути — чародійкою чи матір’ю.
- Вимагаю стерилізувати всіх адепток. Без винятку.
- Тіссая де Фрьес. Отруєне джерело
—Епіграф до розділу 7. Кров ельфів, ст. 257
Гра «Відьмак»[]
У грі «Відьмак» є знаменитий еліксир Тіссаї — Екстракт де Фрьес. Цей еліксир дозволяє виявити будь-яких живих істот, навіть якщо вони невидимі.
Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»[]
У грі можна здибати написану нею книжку «Отруєне джерело», яка лежить на столі в кімнаті Йеннефер з корчми «Новий Порт» на Ард-Скелліг. Знахідка супроводжується коментарем:
- Вона постійно повертається за натхнення до книги «Отруєне джерело» Тіссаї де Фрьес.