Лирія і Рівія

Королівство Лирія і Рівія
Загальне
Тип організації	Абсолютна монархія
Голова держави	Королева Мева
Уряд
Головнокомандувач	Коннетабль
Суспільство
Столиця	Лирія (літня) Рівія (зимова)
Офіційна мова	Спільна Мова
Державний релігійний орган	Культ Богині Мелітелє

Королівство Лирія і Рівія (пол. Lyria i Rivia) — одне з королівств Півночі, яким править королева Мева.

Географія

• Розташоване північніше течії річки Яруги.
• Держава межує з Едірном та Ангреном, а на заході гори Магакам відокремлюють королівство від Темеріі.

Характеристика

Прапор королівства являє собою об'єднані малюнки гербів — чорного орла Лиріі на золотому фоні, і червоних ромбів Рівіі.

Країна сильно постраждала під час останньої війни з Нільфгардом і була майже повністю зруйнована.

За умовами Цинтрійського миру одноосібне управління державою взяла на себе королева Мева.

Історія

Північні Війни

Основна стаття: Північні Війни

Нільфгард розгромив основні сили Лирії і Рівії після вторгнення в Ангрен, але Мева і її вірні піддані не здалися так просто. Відійшовши на південь, війська королеви вели партизанську війну, доставивши чимало клопоту армії "чорних".

Під час Третьої Північної Війни, королева Мева прийняла капітуляцію, Лирія і Рівія стала вільним королівством під протекторатом Імперії Нільфгарду.

Символіка

Геральдика

Ці герби було створено Mboro на основі опису з літературних джерел.

Прапори

Відомі жителі Лирії і Рівії

Lyria COA Династія Беррік

• Беррік
• Егон

Raven COA Динайстія Рейвен

• Церан
• Імпекка
• Мева

Королівська сім'я

• Рігоберта
• Вівіана
• Ансес

Інші

• Надія Еспозіто
• Вірсінг
• Райла
• Роб

Міста і фортеці Лирії і Рівії

• Лирія (літня столиця)
• Рівія (зимова столиця)
• Скалля
• Спалля
• Растбург

Збойні Сили

Основна стаття: Збройні Сили Лирії і Рівії

Файл:Tw3 Anséis of Lyria and Rivia.png

Син Меви в лирійськіх латах

Лирія і Едірн володіли близько тринадцятьма тисячами солдатів, в тому числі трьома тисячами кавалерії. У перші дні вторгнення Нільфгарду, п'ята частина цих сил була винищена в фортах і фортецях. Частина військ, що залишилася, була виведена, щоб захистити крило від легкої кавалерії і скойа'таелей. Вціліла армія, близько шести тисяч солдатів і дванадцять сотень лицарів, була розбита під Альдерсбергом.

Сучасна чисельність збройних сил Лирії і Рівії, складає приблизно вісім тисяч піхотинців, які воювали в якості відволікаючої сили під час останньої війни з Нільфгардом. Також, Рівія має кращих арбалетників на Півночі.

Економіка

Королівство не має виходу до моря, але отримує більший прибуток від торгівлі з іншими державами. Можливо є торговельні зв'язки з Магакамом.

Сільське господарство відіграє значущу роль в економіці країни.

Культура

• Небагато відомо про культуру цього королівства. Можна припустити, що жителі країни з особливою ненавистю ставляться до нелюдей, про що свідчить погром у Рівіі.
• Також по всій Півночі ходить думка, що кожен рив'янин є злодієм.
• Лирія відома військовою підготовкою стрілецьких підрозділів. Вважається, що там виховують кращих арбалетників у світі.

Релігія

Як і в більшості королівств Півночі, жителі Лирії і Рівії вірять і шанують силу Вічного Вогню, поклоняються богиням Мелітеле, Креве і Фреї.

У книгах Сапковського

Обережно: Далі текст містить деталі сюжету.

Хоч битва за міст відбулася в Ангрені, проте, по-перше, це поряд із Лирією і Ривією, по-друге, безпосередньо в битві брали участь лірійські підрозділи, а королева Мева призвела у лицарі Ґеральта, пойменувавши його при цьому Ґеральтом Ривським – Сила їх, пане лицарю, – не вистоїмо! – Сотник убитий... – простогнав інший. – Десятники втекли! Смерть іде! – Треба голови свої рятувати! – Ваші товариші, – гукнув Кагір, розмахуючи мечем, – продовжують битися на предмостя і на вирубці. Ганьба тому, хто не рушить їм на допомогу! За мною! – Любисток, – прошипів відьмак. – Плигай на острів. Як-небудь з Регісом доставте Мільву на лівий берег! Ну, чого стоїш? – За мною, хлопці! – кричав Кагір, розмахуючи мечем. – За мною! Хто в бога вірує! На берег! На биндюгу ! Бий, криши! Кілька солдатів підхопили голосами, що виражають різні ступені рішучості. Деякі з тих, хто вже втік, засоромилися, повернулись і приєдналися до «мостової армії», на чолі якої раптом виявилися відьмак і нільфгаардець. Можливо, солдати і справді кинулися на виручку, але тут на підходах до мосту зачорніли плащі кіннотників. Нільфгаардці прорвали оборону і ввірвалися на міст, по дошках загуркотіли підкови. Частина солдат, що зупинилися було, знову кинулася бігти, частина нерішуче зупинилася. Кагир виматюкався. По-нільфгаардськи. Але ніхто, крім відьмака, не звернув на це уваги. – Що почалося, треба закінчувати! – буркнув Ґеральт, стискаючи в руці меч. – Йдемо на них! Треба розпалити наше військо. – Геральт. – Кагир зупинився, невпевнено глянув на нього. – Ти хочеш, щоб я... Щоб я вбивав своїх? Я не можу... – Нагидив я на цю війну, – скреготнув зубами відьмак. – Але тут Мільва. Ти приєднався до команди? Вирішуй. Йдеш за мною або встаєш на бік чорних плащів? Ну, швидше! – Йду з тобою! Так і вийшло, що один відьмак і один союзний йому нільфгаардець заволали, закрутили мечами і не роздумуючи кинулися вперед, два супутники, два друга, два соратника – назустріч ворогові, в нерівний бій. І це було їх загальне вогняне хрещення. Хрещення загальним боєм, люттю, божевіллям і смертю. Вони йшли на смерть, вони, два товариша. Так вони думали. Адже не могли вони знати, що не помруть в той день на цьому мосту, що перекинувся через Яругу. Не знали, що призначена їм обом інша смерть. В іншому місці і в інший час. — Хрещення вогнем – Не зрозумів. А, ні-ні. Не присвячений... Ваша королівська величність. Мева вийняла меч. – На коліна. Він виконав наказ, як і раніше, не в змозі повірити, що відбувається і продовжуючи думати про Мільву і дорогу, яку обрав для неї, злякавшись трясовин і боліт Ійсгіта. Королева повернулася до фіолетового. – Пвокажи фовмулу. У мене немає фубів. – За безприкладну мужність в бою за справедливу справу, – урочисто проголосив фіолетовий, – за доказ доблесті і честі, вірності короні, я, Мева, волею богів королева Лірії і Ривії, моїм правом і привілеєм присвячую тебе в лицарі. Служи вірно. Стерпи цей удар, і ні одного більше. Геральт відчув на плечі легкий удар клинка. Глянув у світло-зелені очі королеви. Мева сплюнула густою червоної слиною, приклала хусточку до обличчя, підморгнула йому поверх мережив. — Хрещення вогнем На шостий день після червневого молодика вони дісталися до Ривії. Виїхали з лісів на схилі пагорба, і зараз перед ними внизу блиснула дзеркальна гладь озера Лок Эскалотт, що має форму руни, від якої воно й отримало назву. Озеро іскрилося в улоговині. В дзеркало вод дивилися порослими смереками і модринами пагорби Крааг Ріс, виступаючі вперед передгір'я масиву Магакам. І червоні дахи веж стоять на озерному мису товстостінного замку Ривиія, зимової резиденції королів Ліріі. А біля затоки, на південному кінці озера Лок Ескалотт, лежав ривський град, блискучий солом'яним передмістям, темніючий будинками, що немов опеньки покривають берег озера. – Ну, схоже, доїхали, – зазначив факт Любисток, прикриваючи очі долонею. – Так ось і замкнулося коло: ми в Ривіі. Дивно, ох і дивно ж петляють долі... щось не бачу я на вежах замку біло-блакитного прапора, значить, королеви Мевы в замку немає. Втім, не думаю, щоб вона пригадала тобі твоє дезертирство... — Володарка Озера Не встигли вони ще влетіти у вузькі вулички передмістя, не встигли минути перших наляканих мешканців міста, що бігли назустріч, а Йеннефер вже абсолютно чітко уявила собі, що відбувається попереду, знала, що в Ривіі не пожежа, знала, що на Ривію не напали ворожі війська. Ні! Вона знала, що в Ривиіі вирує погром. Йеннефер знала вже, що передчувала Цірі, куди і до кого вона мчить. Знала Йеннефер і те, що не зможе її наздогнати. Це було виключено. Через масу народу, що збився в паніку натовп, у щільну юрбу, перед якою їм з Трісс довелося так різко осадити коней, що вони лише дивом не перелетіли через кінські голови, Кельпі просто перемахнула. Копита кобили збили при цьому кілька капюшонів і шапок. – Цірі, стій! Вони й самі не помітили, як опинилися вже в лабіринті вуличок, забитих сіпаючимся і виючим натовпом. З коня, що мчав щодуху, Єнніфер бачила тіла, що валяються в канавах, бачила убитих, тих, яких повісили за ноги на стовпах, балках. Бачила зкорченого на землі краснолюда, якого штовхали ногами й били палицями, бачила іншого, якого спотворювали денцями розбитих пляшок. Чула рев тих, що їх катують, крики й виття катованих. Бачила, як зімкнуло натовп над викинутої з вікна жінкою, як замиготіли кілки в руках збожеволілих, що втратили людський вигляд, людей. Натовп густішав, гул наростав. Чародійкам здалося, що відстань між ними і Цирі зменшується. Черговою перешкодою на шляху Кельпі виявилася групка розгублених алебардистів, яких ворона кобила прийняла за огорожу і перемахнула через них, збивши з одного плаский каплан. Інші присіли від страху. Не зменшуючи швидкості, вони вилетіли на площу. Тут було чорним-чорно від людей. І диму. Йеннифэр збагнула, що Цири, безпомилково ведена пророчим інстинктом, направляється до самого ядра, в саму гущу подій. В самий вогонь пожеж, туди, де вирувало і буйствовало вбивство. — Володарка Озера Град, обрушений чародійками на місто, остудив гарячі голови. Остудив настільки, що армія наважилася вдарити і навести порядок. До того солдати отетеріли. Вони знали, чим загрожує напад на озвірілу чернь, на споєний кров'ю і вбивством натовп, який не боїться нічого і не відступає ні перед чим. Проте втручання нестримної стихії змирило жахливу стоголову гідру, а армія доробила решту. Град завдав місту жахливої шкоди. І ось вже той чоловік, який тільки що вбив червонолюдську жінку, а її голову дитини розтрощив об стіну, тепер схлипував, тепер ридав, тепер ковтав сльози і соплі, бачачи те, що залишилося від даху його будинку. У Ривіі запанували мир і спокій. Якщо б не майже двісті знівечених трупів і кілька спалених будинків, можна було б сказати, що нічого не сталося. В районі Вязова, біля самого озера Лок Ескалотт, над яким небо розцвітилося дивовижною дугою веселки, плакучі верби картинно відбивалися в гладкої, немов дзеркало, поверхні вод. Співали птахи, пахло вологим листям. Все тут виглядало цілком ідилічно. — Володарка Озера

Кінець деталей сюжету.

Цікавості

• У Рівії варять два відомих на Півночі пива — Рівський херес і Рівійське фруктове.

Галерея

Герб Лиріі і Рівіі, концепт-арт

Примітки

Держави Півночі
Королівства
	Едірн • Брюґґе • Верден • Кедвен • Керак • Ковір і Повіс • Лирія і Рівія Реданія • Содден • Темерія • Ліга з Генґфорсу • Цідаріс • Цінтра (*)
Князівства і області
	Анґрен (**) • Бремервоорд • Брокілон • Вельгад • Верхній Содден • Ґеліболь • Голопілля • Дол Блатанна (*) • Занґвебар • Заріччя (*) • Кайнгорн • Крейден • Маллеора Магакам • Нарок • Нижній Содден • Новіград • Скелліге • Стоки (*) • Тальгар • Тусан • Елландер • Емблонія • Ямурлак Примітки (*) — під протекторатом Нільфгарду після Цінтрійського миру (**) — Анґрен розробниками ігор помилково винесений на лівий берег Яруги, хоча за описами він розміщений під Магакамом і перебуває під протекторатом Темерії, себто, на правому березі Яруги