Вперше зустрічається у другому розділі книги «?Хрещення вогнем», коли Ґеральт, Любисток і Мільва вийшли з Брокілона на пошуки Цірі, а Золтан, з друзями - червонолюдами і папугою на ім'я Фельдмаршал Дуда супроводжували біженців.
— Я — Золтан Хівай. — Я — Ґеральт, представився після недовгого коливання відьмак. — Співак — Любисток. А це — Мільва. — Кррва мать! — прорипів папуга.
Пройшовши разом чималий шлях і переживши разом безліч випробувань, вони подружилися та ґном подарував відьмаку свій сігіль. Далі Золтан відправився в Магакам, хоча був незадоволений порядками, які панували в гірському краї ґномів.
Відкрито Золтан скоя'таелей не підтримує, але його обтяжує ситуація, що склалася, пов'язана з утисками нелюдей.
Майстерність, з якою Золтан працює ґномською сокирою, викликає повагу навіть у Ґеральта.
Наступного разу Золтан з'являється у «Володарці Озера», в Рівії, де його та Ярпена Зігріна (незадовго до сумнозвісного рівійського погрому) зустрічає Ґеральт з Любистком, зайшовши в квартал В’язово до корчму «У Вірсінга».
Допоміг дворфу, якого переслідували расисти. Він упізнав у мені свого давнього друга.
Якщо не втручатися
Перед корчмою в Передмісті расисти напали на дворфа, але я проігнорував цей випадок. Виявилося, що дворф — мій давній друг.
Дворфа звуть Зольтан Чівай. Він стверджує, що був свідком моєї смерті в Рівії, кілька років тому. Складає враження розумної та прагматичної особи, дивиться на світ здалеку й іронічно коментує події. Зольтана, як й інших нелюдей, турбують расистські настрої в Темерії.
Зольтану вдалося якось дістатися до храмового району Визіми. Дворф був радий зустрітися зі мною знову.
Знову зустрів Зольтана. Цього разу на греблі, коли боротьба між нелюдьми та орденом була в самому розпалі.
Зольтан організував утечу нелюдей із гетто. Я допоміг йому, групі вдалося пробитися крізь охоплене полум’ям місто. Я попрощався із Зольтаном. Мені здається, що не скоро його побачу.
Золтан Хівай — один з небагатьох близьких друзів Ґеральта. Вони познайомилися багато років тому, абсолютно випадково, коли Ґеральт розшукував Цірі, а Золтан, як завжди, намагався розбагатіти. У метушні війни вони неодноразово рятували один одному життя, і з часом випадкове знайомство переросло у справжню дружбу, яка зберігається і донині. Майстерність, з якою Золтан працює ґномською сокирою, викликає повагу навіть у Ґеральта. У перервах між кривавими битвами Золтан намагається підтримувати найстаріші ґномської традиції, тобто б'ється в тавернах, просаджує гроші в карти і напивається до нестями. Ґеральт, поважає звичаї будь-яких народів, нерідко приєднується до Золтана, щоб вже на наступний ранок гірко пошкодувати про свій інтерес до ґномської культури.
В «Відьмак 3: Дикий Гін» Золтан разом із Любистком керує закладом «Шавлій і Розмарин». Любисток робить всю розумову роботу, а Золтан все інше. Коли ґном відлучився на кілька днів, до барда прийшла Цірі і попросила його про допомогу. План Любистка привів до його зникнення, тому Шавлій кілька днів стояв без нагляду і швидко був заповнений натовпом бродяг. Коли Золтан повернувся, він не був радий такому розвитку подій. Але ситуація трохи розрядилася, коли до міста прибув Ґеральт. Разом із відьмаком, ґном зайнявся пошуками поета. Коли виявилося, що Любисток у полоні, Золтан придумав план, як звільнити його з ув'язнення. Задум вдався, і бард повернувся цілим та неушкодженим, що дозволило ґному зайнятися своїми справами.
Як виявилося, Золтан був винен грошей кримінальному авторитету Новіграда і вирішити цю проблему він збирався за допомогою карт для гри в гвинт. Здійснити операцію йому допоміг Ґеральт. Допомога відьмака була дуже доречною, так як на карти Золтана зазіхнули і інші колекціонери. Після цього Золтан допомагає Ґеральту в обороні Каер-Морена, за вибором гравця. Після подій гри залишається в Новіграді разом з Любистком в його кабаре Хамелеон.
Запис в Глосарії[]
Ґномський солдат удачі, ветеран Бренни, невиліковний оптиміст, відвертий альтруїст. Любитель міцних напоїв та пісень, майстер гвинту, але насамперед сердечний друг та вірний товариш мені та Ґеральтові — Золтан Хівай.
Корені нашої дружби сягають далекого минулого, коли нам судилося пробиратися зруйнованим війною Заріччям де ми натрапили на Золтана з компанією.
Відтоді волею долі наші шляхи постійно перетиналися, а останнім часом ми стали майже нерозлучні, розділяючи невдачі та успіхі спільних підприємств. На момент, коли починається ця історія, Золтан вже деякій час перебував у статусі мого ділового партнера та допомагав мені давати раду з моїм закладом у Новіграді, якій носив влучні та вишукану назву «Шавлія та Розмарин».
Рятуючи мене з тюремного конвою, якій віз мене до загибелі, Золтан вкотре довів, що ніколи не полишить друга у потребі. Не забарився той час, коли вже Ґном потребував дружньої допомоги та Ґеральт авжеж прийшов на допомогу другові. Напередодні через скрутне фінансового становища, Золтан вліз у борги перед одним з босів кримінального світу Новіградв та зв’язався з неправильними людьми.
Ризикований план без допомоги Ґеральта був би приречений на провал. На щастя для Золтана ця історія мала щасливий кінець.
Хівай мав відволікти увагу охоронців оксенфуртської в’язниці Deireadh [Кінець]. Коли хитрість не спрацювала ґном вдався до більш прямих та перевірених методів. Саме це рішення суттєво спростило фінальний етап втечі.
Золтан не міг пропустити оборону Каер-Морену. Відверто кажучи, мені знається, що ґном би просто образився, як би його не покликали до звитяжного товариства на цю славетну битву.
